Ухвала суду № 36141180, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7822/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - Куліш Наталії Петрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коргування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, було безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товарів ніж заявлений позивачем та протиправно прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 21.11.2012 року № 100200000/2012/511095/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.11.2012 року № 100200000/2012/511095/2.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - Куліш Наталія Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» згідно вантажно-митної декларації від 20.11.2012 року № 100200000/2012/541634 подало Київській регіональній митниці до митного оформлення товари:

«взуття на підошві з пластмаси з верхом із текстильних матеріалів - домашнє взуття, капці дитячі…» виробник «Hangbao Slipers Factory», країна виробництва Китай, за митною вартістю 0,96 доларів США за одиницю;

«взуття на підошві з пластмаси з верхом із текстильних матеріалів з внутрішньою деталлю верху, виготовленою зі штучного хутра, чобітки-капці дитячі…» виробник «Hangbao Slipers Factory», країна виробництва Китай, за митною вартістю 2,02 доларів США за одиницю;

«взуття на підошві з пластмаси з верхом із текстильних матеріалів - домашнє взуття, капці жіночі…» виробник «Hangbao Slipers Factory», країна виробництва Китай, за митною вартістю 1,13 доларів США за одиницю.

Митна вартість зазначених товарів була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні для митного оформлення товару документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 04.04.2012 року № 21-11S/2012; інвойс від 27.09.2012 року № FZYWC1141; пакувальний лист від 27.09.2012 року № FZYWC1141; сертифікат відповідності від 20.11.2012 року; накладну CMR від 14.11.2012 року; довідку про транспортні витрати від 14.11.2012 року, а також інші документи.

Київською регіональною митницею було винесено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 21.11.2012 року № 100200000/2012/511095/2, яким було скориговано митну вартість товарів, а саме:

«взуття на підошві з пластмаси з верхом із текстильних матеріалів - домашнє взуття, капці дитячі…» виробник «Hangbao Slipers Factory», країна виробництва Китай, з 0,96 доларів США за одиницю до 1,43 доларів США за одиницю товару;

«взуття на підошві з пластмаси з верхом із текстильних матеріалів з внутрішньою деталлю верху, виготовленою зі штучного хутра, чобітки-капці дитячі…» виробник «Hangbao Slipers Factory», країна виробництва Китай, з 2,02 доларів США за одиницю до 2,56 доларів США за одиницю товару;

взуття на підошві з пластмаси з верхом із текстильних матеріалів - домашнє взуття, капці жіночі…» виробник «Hangbao Slipers Factory», країна виробництва Китай, з 1,13 доларів США за одиницю до 2,56 доларів США за одиницю товару.

Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом першої інстанції було встановлено, що за наслідками подання позивачем 20.11.2012 року вантажної митної декларації № 100200000/2012/541634 Київською регіональною митницею витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару.

Так, органом митної служби витребувано від позивача виписки з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, висновки щодо якісних та вартісних характеристик товарів, підготовані спеціалізованими експертними організаціями, банківські платіжні документи, митну декларацію країни відправлення, договір з третіми особами та рахунки про здійснення платежів третіми особами.

Представник позивача із вимогами митного органу був ознайомлений, про що свідчать матеріали справи, зокрема, відмітка декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на вантажно-митній декларації, а також запис останнього, що додаткові документи надати не має можливості, процедуру консультацій проведено.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

За посиланням Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, при перевірці інформації, наведеної в вантажній митній декларації від 20.11.2012 року № 100200000/2012/541634, відповідачем проаналізовано інформацію, що містилась в товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та виявлено сумнівну інформацію, зокрема: відмінності між умовами оплати поставки у контракті та інвойсі; відсутність документів, що підтверджують оплату за поставку товару; відсутність експортної декларації.

При цьому колегія суддів зауважує, що подання митному органу для митного оформлення товару експортних декларацій продавця, висновків експертних організацій відповідно Митного кодексу України не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу.

Окрім того, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Посилання митного органу на відсутність деяких складових вартості товару не підтверджено, а відмінності між умовами оплати поставки у контракті та інвойсі; відсутність документів, що підтверджують оплату за поставку товару; відсутність експортної декларації не спростовує правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставить під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

За посиланням відповідача, Київською регіональною митницею при визначенні митної вартості товару в оскаржуваних позивачем рішеннях відповідачем було застосовано другорядний метод, а саме: резервний метод у зв'язку із неможливістю послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в тому числі другого та третього методів, в зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 63 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

За посиланнями відповідача митна вартість була скоригована з врахуванням раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість посилання відповідача на причини незастосування попередніх п'яти методів суд вважає необґрунтованим, оскільки такі причини неможливості застосування послідовно попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару повинні бути зазначені саме в рішенні про визначення митної вартості товарів із зазначенням докладної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості за резервним методом.

Окрім того, позивачем надано суду докази на підтвердження наявності у відповідача інформації щодо ідентичних та аналогічних товарів, зокрема, вантажно-митну декларацію від 30.05.2012 року № 100200000/2012/535095, рішення про визначення митної вартості товару від 30.05.2012 року № 100200000/2012/510928/2, та також відповідь Державної служби статистики України від 11.06.2013 року № 15.1-20/745ПІ щодо імпорту товарів з Китаю за кодом УКТЗЕД 6404191000 за І квартал 2013 року, що спростовує доводи відповідача щодо неможливості застосування ним попередніх методів визначення митної вартості товарів.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що після випуску товарів позивачем на підтвердження правильності визначеної ним митної вартості товарів було надано митному органу платіжне доручення від 13.07.2012 року щодо оплати поставки та копію митної декларації країни відправлення, що не спростовано відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод, а саме: резервний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.11.2012 року № 100200000/2012/511095/2 є протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачами не надано суду доказів про те, що оскаржуване рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів 21.11.2012 року № 100200000/2012/511095/2 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.11.2012 року № 100200000/2012/511095/2 підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - Куліш Наталії Петрівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.