Постанова № 36140901, 10.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року 10:05 № 826/18114/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Дідурик А.С.,

представника відповідача - Терещенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробат» до Державної податкової інспекції у у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем, в порушення вимог законодавства України, не визначено підставу для визначення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту, фактично було здійснено камеральну перевірку на підставі наявних декларацій, а не документальну позапланову виїзну перевірку, як зазначено в акті перевірки, що свідчить про безпідставність прийняття податкового повідомлення рішення, у зв'язку з чим порушено права та інтереси позивача.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати такою, що не відповідає вимогам закону перевірку правомірності нарахування ТОВ «ЄВРОБАТ» (код за ЄДРПОУ 36376614) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 p., здійснену Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що відображена в Акті №731/5-22-03-36376614 від 07.10.2013 p.;скасувати Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000272203 від 01.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав повністю з підстав, викладених у запереченнях на позов та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи, в судове засідання, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва, на підставі п.п.78.1.8. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Євробат» (код за ЄДРПОУ 36376614), від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013р. №731/5-22-03-36376614.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Євробат»: п.187.1ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Євробат» встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 169 647грн. за липень 2013року.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272203 від 01.11.2013 року, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 169 647грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу).

Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст. 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не дасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 Кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевір) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається удвох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (абз.1.п.86.3 ст.86 Кодексу).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено перевірку на підставі наказу від 17.09.13р. №883 та направлення на проведення перевірки від 17.09.13р. №2441/22-03.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що за податковою адресою підприємство не знаходиться, станом на дату проведення перевірки направлено повідомлення по відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем складено акт перевірки відповідності податкової адреси, фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 26.09.2013р.

Таким чином, відповідачем було правомірно проведено в період з 17.09.2013р. по 30.09.13р. документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Євробат» (код за ЄДРПОУ 36376614), від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013року, за результатами якої складено акт від 07.10.2013р. №731/5-22-03-36376614.

Судом встановлено, що з поданою ТОВ «Євробат» податковою декларацією з ПДВ за липень 2013р. та додатками: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене в рядку 19 податкової декларації складає 169 647грн.

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за липень 2013р. встановлено, що підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від'ємного значення у вказаному періоді, тобто реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт, дані синтетичних та аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, банківські документи, чим завищено суму податкових зобов'язань, суму податкового кредиту за вказані періоди, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 169 647грн. за липень 2013року.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Однак, як встановлено судом, при проведенні перевірки, відповідач був позбавлений можливості дослідити первинні документи, що підтверджують формування від'ємного значення у перевіряємому періоді.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) кредиту.

При цьому, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, визначає, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на

митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.6 та 200.7 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. (п. 200.6)

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п. 200.7)

Суд приходить до висновків, що даною правовою нормою визначено порядок дій платника податку з моменту виникнення права на відшкодування, зокрема, право платника при прийнятті рішення про повернення, на подання заяви про відшкодування. Судом вбачається, що виникнення такого права нормами Податкового кодексу України, обумовлено виникненням права на відшкодування, тобто періодом виникнення права на податковий кредит, або наступним податковим періодом.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України

Податковим кодексом встановлюється збалансована система, якою визначається момент виникнення права на податковий кредит, дана система співвідноситься з системою виникнення податкових зобов'язань, в свою чергу виникнення права на бюджетне відшкодування та період такого виникнення, повинно відповідати виникненню обов'язку зі сплати, зокрема, періоду сплати.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ визначається «Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492.(надалі Порядок).

Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. ( п. 4.6.2. Порядку )

Відповідно до п.4.6.3. Порядку, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.

Згідно п.4.6.4. Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).(п.4.6.6 Порядку).

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробат» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов