Постанова № 36140888, 06.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2013 року № 826/17313/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Бенефіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005822207 від 24.10.2013

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Бенефіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2013 року № 0005822207.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Т.Д.Р. Трейд Нова», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 10 жовтня 2013 року № 1195/2207/35467307.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу № 880 віл 02 жовтня 2013 року, підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 78.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Торговий дім «Бенефіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Т.Д.Р. Трейд Нова» за період з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 10 жовтня 2013 року № 1195/2207/35467307.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 34932,00 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму 34932,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт від 21 червня 2013 року № 153/22-90/38464513 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (код ЄДРПОУ 38464513) за період з 01 листопада 2012 року по 21 червня 2013 року, згідно якого у ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» відсутня будь-яка інформація про наявні виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого Транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між ПП «Торговий дім «Бенефіс» та ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Заперечення Приватного підприємства «Торговий дім «Бенефіс» на акт перевірки від 15 жовтня 2013 року залишені без задоволення відповідно до листа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22 жовтня 2013 року № 5081/10/28-59-22-07-23.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 жовтня 2013 року № 0005822207 згідно пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України Приватному підприємству «Торговий дім «Бенефіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43665,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 34932,00 грн., за штрафними санкціями - 8733,00 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП «Торговий дім «Бенефіс» та ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали, між ПП «Торговий дім «Бенефіс» (Покупець) та ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (Постачальник) укладено договір № 30 від 20 лютого 2013 року згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар згідно накладної, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його у встановлений Договором строк.

Відповідно до видаткової накладної від 27 лютого 2013 року № 36 та бланку замовлення від 27 лютого 2013 року позивачем замовлено товар, а саме: естромаль А023 3907911090 у кількості 8800 кг. та меток 3815909090 у кількості 100 кг.

В свою чергу, ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» вписано на адресу ПП «Торговий дім «Бенефіс» податкову накладну від 27 лютого 2013 року № 21 на загальну суму 209592,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 34932,00 грн.

На підтвердження отримання замовленого товару згідно Договору № 30 від 20 лютого 2013 року позивачем надано копію товарно-транспортної накладної № 36 від 27 лютого 2013 року та акту прийому передач від 27 лютого 2013 року.

На підтвердження передачі отриманого від ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» позивачем надано копію акту здачі-прийняття робіт № 270213, товарного чеку від 27 лютого 2013 року та видаткового касового органу від 27 лютого 2013 року.

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за лютий 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова», у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Торговий дім «Бенефіс» здійснює діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі.

Для здійснення власної господарської діяльності позивач орендує приміщення площею 37,1 кв.м. за адресою: 04073, місто Київ, вул. Куренівська, 26 згідно Договору оренди № 84 від 31 грудня 2010 року, укладеного із ВАТ «Київ-Одяг».

Матеріали справи підтверджують подальше використання у власній господарській діяльності придбаної сировини у ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» та продаж готової продукції виробленої з купленої сировини, а саме:

Договір № 01082010 від 01 серпня 2010 року на переробку наданої сировини, згідно до якого ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ПП «ТД «Бенефіс» (Замовник) уклали Договір, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати згідно до умов договору переробку наданої сировини Естромаль А-023 (поліефірна смола), Метокс (прискорювач) в готову продукцію - сувеніри, садові фігури та кашпо, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги Виконавця.

Попередня калькуляція вартості виробництва продукції свідчить про розрахунок сировини (естромаль А-023 Метокс) купленої у ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» на виготовлення готової сувенірної продукції.

Згідно актів прийому - передач готової продукції, ФОП ОСОБА_2 передає, ПП «ТД «Бенефіс» приймає готову продукцію.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних та довіреностей за період з 02 квітня 2013 року по 17 травня 2013 року на постачання сувенірної продукції до ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Шапаш», які свідчать про подальшу реалізацію готової продукції виробленої ФОП ОСОБА_2 на замовлення та з сировини наданої ПП «ТД «Бенефіс», яка в свою чергу була придбана у ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова».

В свою чергу, Договір № К3-247 на транспортно-експедиторські послуги між ПП «ТД «Бенефіс» та ТОВ «Делівері» та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 30 квітня на суму 14796,47 грн. та за 31 травня на суму 9678,67 грн. свідчать про надання послуг з транспортування готової продукції до «точок» продажу сувенірної продукції виготовленої ФОП ОСОБА_2 на замовлення та з сировини наданої ПП «ТД «Бенефіс».

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, посилання на акт від 21 червня 2013 року № 153/22-90/38464513 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (код ЄДРПОУ 38464513) за період з 01 листопада 2012 року по 21 червня 2013 року, яким встановлена реальна можливість здійснення господарських операцій судом відхиляється, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

При цьому, посилання на висновки експертизи підписів, якими встановлено, що підпис гр. ОСОБА_3 в графі «директор ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» в картці приєднання до договору про надання послуг з обробки даних та видачі обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою», не підтверджені вироком суду, а тому не можуть прийматись без додаткового доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Приватним підприємством «ТД «Бенефіс» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 жовтня 2013 року № 0005822207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Торговий дім «Бенефіс» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Торговий дім «Бенефіс» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 жовтня 2013 року № 0005822207.

3. Судові витрати в сумі 172,06 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Бенефіс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник