Постанова № 36140651, 18.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2013 р. № 820/10226/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства завод «Электроважмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство завод «Электроважмаш», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.06.2013 року № 0000264000 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 97714,00 грн., з яких 70791,0 грн. - за основним платежем та 26923,0 грн. - штрафна (фінансова) санкція, а також податкове повідомлення-рішення №0000264000, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 66017,0 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33011,0 грн., донараховано податку на прибуток в розмірі 33011,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не прибув, але надав до суду клопотання, в якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 128 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Державне підприємство завод «Электроважмаш» 01.09.2000 р. взято на податковий облік за №156 і станом на даний час перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів.

Судом встановлено, що відповідачем по справі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2010 рік, 2011 рік та 2012 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ПФК Промсталь" (код за ЄДРПОУ 33816258) за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" (код за ЄДРПОУ 37462185) за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2012 року, ТОВ "Надія" (код за ЄДРПОУ 21254331) за вересень, жовтень 2012 року, ТОВ "Фуміком" (код ЄДРПОУ 30435108) за травень 2011 року, ТОВ "НПП Укренергострой" (код ЄДРПОУ 33677118) за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №324/40.0-14/00213121 від 05.06.2013 року, яким зафіксовані порушення податкового законодавства, а саме:ст. 44, п.200.3,200.4 ст.200, п.198.1, 198.3,198.6 ст.198 Податкового Кодексу України та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 та 138 п.138.1,п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки 25.06.2013 року СДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000264000 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 97714,00 грн., з яких 70791,0 грн. - за основним платежем та 26923,0 грн. - штрафна (фінансова) санкція, а також податкове повідомлення-рішення №0000264000, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 66017,0 грн., застосовано штрафні ( фінансові) санкції в розмірі 33011,0 грн., донараховано податку на прибуток в розмірі 33011,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Судом в судовому засіданні встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп».

27.09.2011 року було укладено договір №238-13/129-Т, згідно якого ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» зобов'язується поставити Замовнику (Позивачу) товари, зазначені в Спеціфікації №1, а замовник - оплатити такі товари.

На виконання умов вищевказаного договору на адресу ДПЗ «Єлектроважмаш» виписані податкові накладні, видаткові накладні, видано приходні ордери, лімітно-заборні карти, товарно-транспортні накладні, вимоги. Позивач, після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи.

Також судом встановлено, що 08.04.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «ФУМІКОМ» (Виконавець) укладено договір №12 про надання послуг, згідно якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується на власний ризик та у відповідності до умов даного Договору надати послуги по знезараженню, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

На виконання умов вищевказаного договору на адресу ДПЗ «Єлектроважмаш» виписано податкову накладну, складено акт №12 здачі - прийняття повністю закінченої роботи. Позивач, після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням, яке додано до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.09.2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Надія» (Виконавець) укладено договір №238-13/87, згідно якого ТОВ «Надія» зобов'язується поставити Замовнику ( Позивачу) продукцію, зазначену в Спеціфікації №1, а замовник - оплатити вказану продукцію.

На виконання умов вищевказаного договору на адресу ДПЗ «Єлектроважмаш» виписані податкові накладні, прибуткові ордери, накладні, видано приходні ордери, лімітно-заборні карти, товарно-транспортні накладні, накладні - вимоги, вимоги. Позивач, після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи.

Також, 07.05.2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «НПП Укренергострой» укладено договір підряду № 01/05-12, згідно якого Замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботу у відповідності до умов цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Предметом підряду за цим договором є ремонт полів прольоту №4 корпус 16 (цех 20, ряди Л-П, осі 15-27 (инв.№010011).

Виконання вказаного Договору підтверджується документами, які додані до матеріалів справи, а саме: дефектні акти, договірна ціна, локальні смети, відомість ресурсів, розрахунки, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт. Позивач розрахувався за надані послуги , що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Також, судом встановлено, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 частково задоволено позов ТОВ "Надія" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та зобов'язано скасувати записи щодо змін сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ "Надія", які були внесені до електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" за наслідками акту про результати позапланової перевірки від 13.03.2013.

Постановою ХОАС від 11.04.2013 року задоволено в повному обсязі позов ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про визнання протиправними дій з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" та зобов'язано ДПІ відновити в електронній автоматизованій системі дані податкових декларацій підприємства. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 06.2013 року по справі №820/2031/13-а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що копії вищезазначених судових рішень листом №248-720 від 27.08.2013 ДП завод Електроважмаш" надало до СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів для проведення перевірки.

Також, Постановою ХОАС від 02.10.2013 задоволено в повному обсязі позов ТОВ "НВП Укренергострой" до ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання неправомірними дій щодо формування висновків акту перевірки від 1102.2013 №769/2220/33677118 та зобов'язано ДПІ відкликати його з бази даних.

По контрагенту ТОВ "Фуміком" в Акті перевірки Позивача, Відповідач посилається на акт від 14.01.2013 №67/2240/30435108 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фуніком" з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ "Фуміком" сформовано податковий кредит за період березень 2011 - жовтень 2012.

Однак, в розумінні положень п. п. 14.1.171 ст. 14 ПК України, ст. 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 "Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, зустрічна звірка має на меті отримання податкової інформації з метою підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин, шляхом співставлення відомостей первинних документів.

В той же час, акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить, що відповідна податкова інформація не отримана.

Та обставина, що з якихось причин не вдалося встановити реальність проведення господарських операцій між ТОВ "Фуміком" та його контрагентами не може, на думку суду, бути підставою для зменшення ДП завод "Електроважмаш" суми бюджетного відшкодування з ПДВ та збільшення грошового зобов'язання з зі сплати податку на прибуток.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства завод «Электроважмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів від 25.06.2013 року №0000264000 та №0000264000.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства завод «Электроважмаш» (код 00213121, п/р №260000134739 в АТ «Сбербанк Росії м.Київ, МФО 320627)) сплачений судовий збір у розмірі 3934 (три тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 84 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя А.В. Зінченко