Постанова № 36140564, 09.12.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4342/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріСтрахарській М. В. за участі:представника позивача Яроша О.М., представника відповідача Федючка В.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пол-Пром-Сервіс", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2013 року до суду надійшов адміністративний позов №217 від 12.11.2013 року в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмельницької ОДПІ №0001032200 від 30.07.2013 року.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та необгрунтованим, таким, що порушує права та інтереси товариства, так як договір підряду з ТОВ "Пол-Пром-Сервіс" не порушує вимог законодавства, підтверджений належними доказами і є реальним, тому не має суми завищення ПДВ у розмірі 19083 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на ті ж докази, що у позові і додаткових письмових поясненнях наданих суду.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення від 25.11.2013 року, яке підтвердив у суді.

Ухвалою суду від 14.11.2013 року до участі у розгляді справи суд залучив, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ "Пол-Пром-Сервіс". Третя особа до суду не з'явилася, проте надала письмові пояснення і докази, якими підтверджує факт укладення договору підряду №12.04/13 від 12.04.2013 року з позивачем і його реальне (фактичне) виконання сторонами.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Висновком Акту №340/22/04330728 від 05.07.2013 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" код за ЄДРПОУ 04330728 з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2012р. та квітень 2013р." (далі - Акт) стверджено, що на порушення абз."а" п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього 2604647 гривень, в тому числі: за березень 2013 року у розмірі 509469 гривень, за квітень 2013 року у розмірі 2095178. На порушення п.198.1 абз.б, п.198.3 ст.198, пп."б" п.204 ст.200 ПК України, п.3.9 Розділу V Наказу №1492 від 25.11.2011 року "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ" ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за квітень 2013 року на суму 2583218 гривень. На порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.п."б" п.200.4 ст.200 ПК України, ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за квітень 2013 року на 19083 гривень.

Позивачем подавалось заперечення №126 від 17.07.2013 року до акту позапланової виїзної документальної перевірки, однак 26.07.2013 року позивачу була надана відповідь №3697/10/22-019, якою повідомлено, що висновки акта перевірки є обгрунтованими та правомірними.

Згідно податкового повідомлення - рішення форми "В4" №0001032200 від 30.07.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення ПК України та ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19083 гривень.

ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" 02.08.2013 року звернулося до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області зі скаргою №135 на податкове повідомлення-рішення №0001032200 від 30.07.2013 року. Рішенням про результати розгляду первинної скарги №5397/10/22-01-10-02-14 від 01.10.2013 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з рішенням про результати розгляду первинної скарги, позивач подав скаргу №173 від 08.10.2013 року до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги №14131/6/99-99-10-01-15 від 28.10.2013 року податкове повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №239580, ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" є юридичною особою з основним видом економічної діяльності: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Договір Підряду №12.04/13 від 12.04.2013 року про виконання робіт по влаштуванню промислової підлоги (далі Договір), укладений між ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" (замовник) та ТОВ "Пол-Пром-Сервіс" (підрядник). Відповідно до цього Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт з влаштування бетонної підлоги з зміцнюючим верхнім шаром ("Топпінг") на об'єкті: склад фасованих комбікормів, позиція №20 на генеральному плані (площа підлоги 2000 м2), що знаходиться за адресою: Хмельницько обл., смт. Летичів, вул. 50-річчя Жовтня, 101, та здає в обумовлені Сторонами строки виконані роботи Замовнику, а Замовник зобов'язується сплатити виконані роботи. Відповідно до п.3.2 Договору, вартість робіт на дату підписання договору складає 149000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 24833,33 гривень.

На підтвердження виконаних робіт позивачу виписані податкові накладні №3 від 15.04.2013 року, №4 від 17.04.2013 року, №13 від 29.04.2013 року, №14 від 30.04.2013 року, №11 від 13.05.2013 року. Крім того, позивач надав суду Акти прийому-передачі будівельних матеріалів на споруду №20, Акт списання №К3-0000000228 від 29.04.2013 року, Акт прийняття виконаних робіт, довідку про вартість робіт.

Факт оплати по Договору підтверджують платіжні доручення №206 від 15.04.2013 року, №214 від 17.04.2013 року, №257 від 13.05.2013 року, виписки банку, що крім цього не оспорюють сторони.

ТОВ "Пол-Пром-Сервіс" підтвердило письмовим поясненням факт виконання робіт по Договору у період з 17.04.2013 року по 29.04.2013 року без вихідних днів, цілодобово з невеликими перервами у роботі, для чого використовувалось 8-м працівників і залучався субпідрядник - ПП "Астара Трейд-М" з яким був укладений Договір №01.04/14 від 01.04.2013 року, копію якого надано суду. Крім цього, товариство брало у ТОВ "Світ Будівельної Техніки" обладнання в оренду на підставі договору №СБ000001 від 24.01.2013 року для перевезення якого залучало ФОП ОСОБА_6 документи про що, також надані суду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Крім цього суд вважає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, що має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд приходить до висновку, що Хмельницька ОДПІ не встановила порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.п."б" п.200.4 ст.200 ПК України, ТОВ "Летичівський комбікормовий завод" щодо завищенння від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за квітень 2013 року на 19083 гривень, адже Договір Підряду №12.04/13 від 12.04.2013 року про виконання робіт по влаштуванню промислової підлоги є реальним, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ПК України і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 99, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов №217 від 12.11.2013 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001032200 від 30.07.2013 року, визнавши його протиправним.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичівський комбікормовий завод" судовий збір у розмірі 172,06 гривень, шляхом списання з рахунків Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 12.12.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович