Постанова № 36139762, 11.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2013 р. 12:57 Справа №801/2166/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_8;

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 55/10 від 16.10.13, паспорт НОМЕР_9

представника позивача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 25.07.13, паспорт НОМЕР_10

свідка - ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_11;

свідка - ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_12;

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000441702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 15311,01 грн. та штрафних санкцій у сумі 3804,25 грн., №0000451702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 129,00 грн., №0000461702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11483,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 42,56 грн., №0000471702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2607,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийняти з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що усі господарські операції, вказані в акті перевірки оформлені первинними документами, які складені працівниками фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у момент здійснення господарських операцій ними. Складені первинні документи повною мірою відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Податкові накладні контрагентами виписані на підставі належним чином оформлених первинних документів. Також позивач наголошує, що висновок податкових органів щодо відсутності факту придбання/реалізації товару, нікчемності правочинів був зроблений безпідставно, без дослідження певних бухгалтерських документів.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову та зазначили, що аналізуючи дані податкової звітності встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_1 декларував у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. В зв'язку з тим, що у контрагента позивача КП "Альянс" відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи та складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Як вказано в запереченнях відповідача на адміністративний позов - вищевикладені факти свідчать про те, що СПД-ФО ОСОБА_1 безпідставно формує податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування (т.4, а.с.17-18).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03 квітня 2013 року задоволено клопотання позивача та призначено судову експертизу по справі (т.4,а.с.196).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 05.05.1998р. проведено Державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію від 05.05.1998 року Серії В01 № 203044 та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_6, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_13 від 13.04.2010 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_14 від 17.12.2012 року (т.1,а.с.80-84).

Згідно з вказаними документами, одним з видів діяльності ФОП ОСОБА_1 є за КВЕД як 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена відповідачем з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки 23.10.2012 року складений акт № 8257/17-1/НОМЕР_6 (а.с.13-25), згідно з яким документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення:

1.п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), п.198.6 ст.198 розділу IV, п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV (із змінами та доповненнями) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 завищено податковий кредит на загальну суму 16434,00грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2009р.-у сумі 112,00 грн.; за листопад 2009р.-у сумі 133,00грн., за грудень 2009р.- у сумі 1123,00 грн., за березень 2010 р. - у сумі 422,00 грн., за квітень 2010р. - у сумі 2407,00 грн., за травень 2010 р. - у сумі 321,00 грн., за червень 2010р. - у сумі 1124,00грн., за липень 2010р. - у сумі 3232,00 грн., за серпень 2010р. - у сумі 2750,00 грн., за вересень 2010р. - у сумі 2750,00 грн., за жовтень 2010р. - у сумі 1833,00 грн., за березень 2011р. -у сумі 227,00 грн.;

2.ст.13 ДКМУ від 26.12.92р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із змінами та доповненнями, пп. "а" п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889- IV "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV (із змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 12325,50грн. в тому числі по періодах: 4 кв 2009р. на суму 1026,00 грн., 2010р. на суму 11129,25 грн., 2011р. на суму 170,25 грн.

Перевіркою встановлено, що загальна сума розбіжностей з ПДВ по операціях ФОП ОСОБА_1 з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) згідно з додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" становить ПДВ у сумі 23995,00грн. Зазначені розбіжності виникли внаслідок проведених перевірок, актів про неможливість проведення зустрічної звірки з вищевказаними підприємствами, отриманої постанови слідчого групи слідчих-старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України та матеріалів досудового слідства, згідно з якими КП "Альянс" це створене без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або наданням послуг зареєстрована на "підставних" осіб юридична особа. В зазначеному акті вказано, що в ході перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємцю від КП "Альянс", а саме відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Актом №8257/17-1/НОМЕР_6 встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_1 декларував у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. Вказано що вищевикладені факти свідчать про те, що СПД-ФО ОСОБА_1 безпідставно формує податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

На підставі акту перевірки №8257/17-1/НОМЕР_6 від 23.10.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС прийняти податкові повідомлення-рішення №0000441702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 15311,01 грн. та штрафних санкцій у сумі 3804,25 грн., №0000451702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 129,00 грн., №0000461702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11483,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 42,56 грн., №0000471702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2607,45 грн. (т.1,а.с.9-12).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI .

Відповідно до норм п.14.1.181 ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Також згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську за КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородина, 16Б, на підставі договору оренди земельної ділянки з Сімферопольською міською Радою від 12.05.2008 року № 1578 строком на 10 років, а саме до 21.08.2017 року. Вказаний договір зареєстровано в Кримської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району за №040800100074 від 16.10.2008 року (т.1, а.с.85-90).

Також судом встановлено, що для здійснення діяльності, підприємець має також власні основні фонди: вантажні автомобілі, транспортні засоби, що підтверджується наданими суду документами, у тому числі декларацією на доходи, одержані з 1 січня 2009р. по 31 грудня 2009 року та декларацією на доходи, одержані з 1 січня 2010р. по 31 грудня 2010 року (т.1,а.с.111-112, т.5,а.с.43-46).

Судом встановлено, що у період з жовтня 2009 року по березень 2011 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарські операції з КП "Альянс", а саме ФОП ОСОБА_1 купував у зазначеного контрагента щебінь та відсів з метою перепродажу та отримання доходу, заключаючи при цьому усні договори купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим на розрахунковий рахунок КП "Альянс" за №26000051235500, відкритий у АТ "Укрсиббанк" МФО 351005, ФОП ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти, про що свідчать банківські виписки ФАКБ "Імексбанк" МФО 308304 по розрахунковому рахунку за НОМЕР_15 (т.1,а.с.91-111).:

1.банківська виписка за 13.10.2009р. на суму 147,16 грн.;

2.банківська виписка за 29.10.2009р. на суму 523,94 грн.;

3.банківська виписка за 11.11.2009р. на суму 798,00 грн.;

4.банківська виписка за 07.12.2009р. на суму 6749,40 грн.;

5.банківська виписка за 26.03.2010р. на суму 2532,88 грн.;

6.банківська виписка за 16.04.2010р. на суму 2668,87 грн.;

7.банківська виписка за 19.04.2010р. на суму 772,38 грн.;

8.банківська виписка за 22.04.2010р. на суму 10999,20 грн.;

9.банківська виписка за 12.05.2010р. на суму 1926,83 грн.;

10.банківська виписка за 17.06.2010р. на суму 774,88 грн.;

11.банківська виписка за 06.07.2010р. на суму 2439,38 грн.;

12.банківська виписка за 15.07.2010р. на суму 5201,75 грн.;

13.банківська виписка за 16.07.2010р. на суму 749,88 грн.;

14.банківська виписка за 30.07.2010р. на суму 10999,20 грн.;

15.банківська виписка за 19.08.2010р. на суму 5499,60 грн.;

16.банківська виписка за 27.08.2010р. на суму 10999,20 грн.;

17.банківська виписка за 08.09.2010р. на суму 10999,20 грн.;

18.банківська виписка за 16.09.2010р. на суму 5499,60 грн.;

19.банківська виписка за 30.09.2010р. на суму 10999,20 грн.;

20.банківська виписка за 29.03.2011р. на суму 1359,94 грн.;

Загальна сума виплат за період з жовтня 2009 року по березень 2011 року склала 92640,49 грн., у тому числі: за 2009 рік - 8218,50 грн., за 2010 рік - 83062,05 грн., за 2011 рік - 1359,94 грн.

За період з жовтня 2009 року по березень 2011 року ФОП ОСОБА_1 придбав товар (щебінь, відсів), який належав КП "Альянс" та транспортував його шляхом само вивозу вантажними автомобілями (МАN 19.403 реєстраційний номер НОМЕР_7; КАМАЗ 5511 реєстраційний номер НОМЕР_16, які належать ОСОБА_1, з території кар'єру у с.Лозове, Сімферопольського району (т.1,а.с.111-112).

Судом встановлено що придбання товару ФОП ОСОБА_1 підтверджується видатковими накладними від КП "Альянс" (т.1,а.с.113-134):

1. видаткова накладна №РН-0000098 від 31.10.2009р. на суму 1606,99грн.

2. видаткова накладна №РН-0000108 від 30.11.2009р. на суму 798,00грн.

3. видаткова накладна №РН-0000117 від 29.12.2009р. на суму 4042,57грн.

4. видаткова накладна №РН-0000003 від 29.01.2010р. на суму 744,88грн.

5. видаткова накладна №РН-0000009 від 27.02.2010р. на суму 1862,08грн.

6. видаткова накладна №РН-0000019 від 31.03.2010р. на суму 2532,88грн.

7. видаткова накладна №РН-0000031 від 30.04.2010р. на суму 10277,02грн.

8. видаткова накладна №РН-0000046 від 31.05.2010р. на суму 6180,14грн.

9. видаткова накладна №РН-0000059 від 30.06.2010р. на суму 774,88грн.

10. видаткова накладна №РН-0000068 від 31.07.2010р. на суму 8391,01грн.

11. видаткова накладна №РН-0000086 від 31.08.2010р. на суму 23027,09грн.

12. видаткова накладна №РН-0000104 від 30.09.2010р. на суму 20138,25грн.

13. видаткова накладна №РН-0000120 від 30.10.2010р. на суму 1494,87грн.

14. видаткова накладна на провіз №РНт-017753 від 12.11.2010р. на суму 2617,87грн.

15. видаткова накладна на провіз №РНт-017852 від 15.11.2010р. на суму 729,89грн.

16. видаткова накладна на провіз №РНт-017886 від 16.11.2010р. на суму 724,88грн.

17. видаткова накладна на провіз №РНт-017905 від 16.11.2010р. на суму 784,87грн.

18. видаткова накладна на провіз №РНт-019024 від 20.12.2010р. на суму 767,38грн.

19. видаткова накладна на провіз №РНт-018673 від 07.12.2010р. на суму 654,90грн.

20. видаткова накладна на провіз №РНт-019014 від 18.12.2010р. на суму 2600,88грн.

21. видаткова накладна на провіз №РНт-018660 від 07.12.2010р. на суму 812,38грн.

22. видаткова накладна на провіз №РНт-021081 від 29.03.2011р. на суму 2473,38грн.

Загальна сума отриманого товару за період з жовтня 2009 року по березень 2011 року склала 94037,09 грн., у тому числі: за 2009 рік - 6447,56грн., за 2010 рік - 85116,15грн., за 2011 рік - 2473,38грн.

Також відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV, ФОП ОСОБА_1 за період жовтень 2009 - березень 2011 рік отримував податкові накладні від КП "Альянс", відповідно до яких і скористувався правом податкового кредиту та які зазначені у деклараціях позивача з податку на додану вартість за відповідні періоди. Матеріалами справи підтверджується наявність отриманих від КП "Альянс" податкових накладних (т.1,а.с.135-248, т.2, а.с.1-12).

Податкові накладні заповнені відповідно до законодавства та містять всі необхідні реквізити, що підтверджує також висновок № 23/13 судової економічної експертизи по справі (т.4,а.с.207-229).

Судом також досліджено журнал обліку доходів і витрат ПП ОСОБА_6 №2314 від 15.10.09р. за перевіряємий період, в якому відображено рух коштів, а саме: найменування товару, кількість матеріалів для реалізації, закупівельна ціна, кількість одиниць, залишок, наймана особа та адреса здійснення торгівлі, вартість товару переданого на реалізацію, витрати на оплату праці, залишок товарів на кінець звітного періоду, інші витрати, чистий дохід тощо (т.5,а.с.47-123).

Таким чином, встановлено що операції щодо придбання та реалізації товару, а також рух активів були відображені в бухгалтерських документах позивача.

Також судом допитано водія ОСОБА_7, якій працював у перевіряємий період у позивача та підтвердив, що він здійснював транспортування щебеня з кар'єру "Лозове" та відвантажував його на складі позивача.

На підтвердження того, що щебінь було придбано саме у КП "Альянс" суду надано паспорт № 491 на товар, на якому міститься відбиток печатки КП "Альянс". Судом також оглянуто паспорт № 546 від 11.04.2011 року з відбитком кар'єру, який позивач отримав у період, коли придбавав товар з кар'єру.

Факт продажу відсіву та щебеню отриманого як від КП "Альянс" так і від інших постачальників, з урахуванням залишків на 01.10.2009р., підтверджується первинними документами, які надані позивачем. Також в період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. ФОП ОСОБА_1 виробляв бетон, на якій також використовувався щебінь.

Дані щодо реалізованого щебеню, відсіву наведені у реєстрі видаткових документів (т.2,а.с.12-18).

Таким чином, судом встановлено, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується використання придбаного у КП "Альянс" товару та його подальша реалізація (т.2,а.с.11-249,т.3,а.с.1-249, т.5,а.с.1-39).

Також висновком судової економічної експертизи № 23/13 підтверджено, що:

1.Відповідно до наданих первинних документів податкового та бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1, здійснення господарських операцій, вказаних у акті перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_6 підтверджуються.

2. Відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ФОП ОСОБА_1, здійснення позивачем господарських операцій, вказаних у акті перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_6 підтверджуються документами наведеними у дослідницькій частині Висновку та у додатку до Висновку.

3. Відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача ФОП ОСОБА_1, висновки за актом перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_6, з урахуванням рішення Державної податкової служби в АР Крим від 09.01.2013 року №К/9/10.12-14, за результатами якого прийняті податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000441702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15311,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000451702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 129,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000461702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на 11483,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.01.2013 року №0000471702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на2607,45 грн. не підтверджуються.

4.Відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача ФОП ОСОБА_1, господарські операції, вказані у акті перевірки від 23.10.2012 року №8257/17-1/НОМЕР_6, привели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача (т.4,а.с.229).

Також суд зазначає, що згідно з наданими позивачем актами перевірок ФОП ОСОБА_1 №10155/17-1/НОМЕР_6 від 29.07.2010р. за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. та №166/17-1/НОМЕР_6 від 05.03.12р. за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. працівниками податкової служби не було виявлено порушення податкового законодавства щодо взаємовідносин позивача с КП "Альянс" та не було встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Оцінюючи висновки ДПІ щодо нікчемності здійснених операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договорів позивачем з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182).

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. У той же час, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), а тому згідно з ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Також суд наголошує, що згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом встановлено, що КП "Альянс" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мало ідентифікаційний номер: КП "Альянс" код ЄДРПОУ 32468182.

Суду встановлено, що відносно контрагента позивача КП "Альянс" є вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі № 123/3318/13-к, яким встановлено, що засновником ряду юридичних осіб, а саме: КП "Альянс", БВП "Строитель плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджі" було вчинено пособництво службовим особам ТОВ "Союз КДС", ПАТ "Крименерго", ТОВ "Південна будівельна компанія", ТОВ "Кримкомплекс" та ТОВ "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків.

Згідно з ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. N 2379/12/13-12.

Враховуючи, що вироком суду від 10.04.2013р. по справі № 123/3318/13-к не встановлені обставини безпосередньо щодо ФОП ОСОБА_1, а саме фіктивності укладених угод між позивачем та КП "Альянс", то суд вважає, що вирок суду не може бути доказом правильності тверджень віповідача про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та КП "Альянс", вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт (послуг) від КП "Альянс", та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від КП "Альянс" та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність у КП "Альянс" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Крім того, для придбання щебеню у кар'єра КП «Альянс» не потрібно складських приміщень, так як щебінь зберігався у кар'єрі.

До того ж судом встановлено, що відсутність у КП "Альянс" транспортних засобів не має значення для даного спору, адже встановлено, що ФОП ОСОБА_1 вивозив товар придбаний у КП "Альянс" шляхом само вивозу вантажними автомобілями (МАN 19.403 реєстраційний номер НОМЕР_7; КАМАЗ 5511 реєстраційний номер НОМЕР_16, які належать ОСОБА_1, з території кар'єру у с.Лозове, Сімферопольського району.

Більш того, у позивача відсутній обов'язок перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів КП "Альянс", а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у КП "Альянс" (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 зазначає: "Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків".

Отже, суд зауважує, що за таких обставин ФОП ОСОБА_1 не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, за його взаємовідношення з іншими контрагентами та за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат. Суду надані документи на підтвердження сплати вартості експертного дослідження, тому суд вважає за можливе стягнути на користь позивача вказані судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000441702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 19115,25 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000451702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 129,00 грн.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000461702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11525,81 грн.

5. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000471702 від 22.01.2013 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2607,45 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6) судовий збір у розмірі 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) 00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.