Рішення № 36138994, 16.12.2013, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1478/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Новака Д. І

при секретарі Бурлизі Н. Л.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом В.о. прокурора міста Полтави в інтересах Департаменту фінансів Полтавської ОДА до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор як позивач вказує у позові, що 13 липня 2012 року з вини відповідача ОСОБА_1 трапилася дорожньо-транспортна пригода, оскільки він, керуючи мікроавтобусом MERSEDES-BENS 308, реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Шведська Могила від вул. Спартака в напрямку вул. Зіньківська в м. Полтаві, на неврегульованому перехресті, не вибрав безпечних прийомів керування мікроавтобусом, внаслідок чого допустив втрату керованості ним, його перекидання з подальшим переміщенням на головну дорогу по вул. Зіньківській та зіткнення із автомобілем САЗ-3508, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по вул. Зіньківській від вул. 9-го Січня в напрямку вул. Медичної в м. Полтаві.

Вказуючи на те, що в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири мікроавтобуса MERSEDES-BENS 308 ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, внаслідок чого в подальшому лікувалися в нейрохірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні, відповідач ОСОБА_1 судовим рішенням був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 КК України, однак вподальшому був звільнений від кримінальної відповідальності, але витрати на лікування потерпілих в стаціонарних умовах лікарні не відшкодував у загальній сумі 5 726 грн. 28 коп., прокурор як позивач у своєму позові просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного бюджету в особі Департаменту фінансів Полтавської ОДА витрати за стаціонарне лікування цих потерпілих в загальній сумі 5 726 грн. 28 коп.

У попередньому судовому засіданні прокурор як позивач позов підтримав та просив його розглянути по суті у попередньому судовому засіданні та позовні вимоги задоволити.

Представник департаменту фінансів Полтавської облдержадміністрації, в інтересах якого заявлено позов, та відповідач ОСОБА_1 у попереднє судове засідання не з'явились, а кожен з них у своїй письмовій заяві до суду просив розглянути справу по суті без його участі та позов задоволити.

Враховуючи те, що прокурор свої позовні вимоги підтримав, а представник особи, в інтересах якої заявлено позов, та відповідач просили позов задоволити, то ухвалення судового рішення, відповідно до ст.ст. 130 ч. 4, 174 ЦПК України, було проведено у попередньому судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора як позивача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, в результаті якого потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження, внаслідок чого в подальшому вони лікувалися в нейрохірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні, на лікування яких з обласного бюджету було затрачено загалом 5 726 грн. 28 коп. коштів, що підтверджується відповідною довідкою обласної лікарні про це.

Однак ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 серпня 2013 року вирок Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі ст. 8 КПК України (в редакції 1960 року) за примиренням підсудного з потерпілим /а.с. 9-11/, однак цим судовим рішенням питання відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину з відповідача ОСОБА_1 вирішено не було.

Згідно із ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з аналізу вказаних вище судових рішень стосовно відповідача ОСОБА_1 у його діях при вчиненні ним злочину не було встановлено, що він діяв при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 93-1 КПК України (в редакції 1960 року) кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Сам відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав повністю, про що вказав у поданій до суду письмовій заяві.

Враховуючи те, що питання про стягнення у відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була вчинена з вини відповідача ОСОБА_1, не було вирішено при постановленні ухвали апеляційним судом Полтавської області при закритті стосовно нього кримінальної справи, суд приходить до твердого переконання, що прокурор як позивач у відповідності до вимог законодавства правомірно звернувся до суду про відшкодування витрат на лікування потерпілих в порядку цивільного судочинства, тому наявні передбачені законом підстави для задоволення таких позовних вимог, виходячи з викладених вище обставин.

При цьому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави в розмірі 229 грн. 40 коп., від сплати якого згідно закону звільнений позивач по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1206 ЦК України, ст.ст. 93, 93-1 КК України в редакції 1960 року, ст.ст. 10, 59, 60, 88, 130 ч.4, 174 ч.4, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги в.о. прокурора м. Полтави задоволити.

Стягти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Полтавського обласного бюджету в особі Департаменту фінансів Полтавської ОДА (вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36014, одержувач Полтавський обласний бюджет, код ЄДРПОУ 37959255, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, р/р 31411544700001, код бюджетної класифікації 24060300, МФО831019) 5 726 грн. 28 коп. в рахунок відшкодування понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину.

Стягти з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду відповідно до положень ч. 3 ст. 209 ЦПК України виготовлено 18 грудня 2013 року.

Головуючий: