Рішення № 36138470, 16.12.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4745/13-ц

№2-1683/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Кулініченко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Рудніцької О.В.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом садового товариства «Енергетик» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним та його скасування,

установив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що садове товариство є добровільним обєднанням громадян, яке здійснює свою діяльність на земельній ділянці, яка розташована біля с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області. В члени даного товариства можуть бути прийняті громадяни згодні виконувати вимоги статуту товариства, але відповідачі в порушення даних вимог набули право власності на земельну ділянку позивача. Дана земельна ділянка перейшла відповідачам в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, який не був членом їх садового товариства, не сплачував будь-яких членських внесків, в порушення земельного законодавства отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Рішення про передачу йому у власність земельної ділянки органом місцевого самоврядування не приймалось, тим самим державний акт був виданий неправомірно. При видачі відповідачам свідоцтва про право на спадщину не було враховано, що у них різні прізвища з спадкодавцем, а саме у останнього «Асфандияров», а у відповідачів «Асфандіярови», що вказує на неправильність оформлення свідоцтв, в звязку з цим позивач просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_7, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину. (а.с.2-7)

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали (а.с.151-153) та просили їх задовольнити, так як відповідачі з порушення законодавства, прав позивача, отримала у власність земельну ділянку останнього, а тому просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів, подавши письмові заперечення (а.с.42-45,145,146), в судовому засіданні пояснили, що останні отримали земельну ділянку в порядку спадкування, після смерті свого батька ОСОБА_7 Спадщина була отримана відповідно до вимог цивільного законодавства, що підтверджується рішеннями судів, які набрали законної сили. Прав позивача вони не порушували, а тому просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа Шоста Київська державна нотаріальна контора, будучі повідомлена про час, місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.75), в судове засідання не зявилась, але подала письмове клопотання, що просить справу розглядати за їх відсутністю.(а.с.79)

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

10 травня 1988 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів №110 були вилучені земельні ділянки з користування колгоспів та надані підприємствам, установам і організаціям, в тому числі п/с А-1897 та ВЕО «Київенерго», для розміщення садів, що підтверджується поясненнями представників сторін.

22 січня 1990 року був затверджений статут позивача, а 16 квітня 1991 року рішенням виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів №135 було зареєстровано даний статут, що підтверджується поясненнями представників.

В 1992 році був виданий державний акт на право користування землею серії Б №086405 на ВЕО «Київенерго» площею 34,3 га для колективного садівництва, що підтверджується копією акту, описом суміжних землекористувачів (а.с.97-103), визнається та не спростовується представниками сторін в судовому засіданні.

11 листопада 1994 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області було надано дозвіл на приватизацію земельних ділянок членам позивача, в тому числі ОСОБА_7, що підтверджується копією рішення з додатком (а.с.15,16,122)

23 листопада 1994 року позивач отримав свідоцтво про державну реєстрацію, що підтверджується копією свідоцтва.(а.с.14)

20 липня 1995 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області було затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок позивача, передано у приватну власність членам останнього, в тому числі ОСОБА_8, земельні ділянки та надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що підтверджується копією рішення з додатком (а.с.85-94) та заперечується в судовому засіданні представниками позивача.

20 вересня 1995 року, згідно рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 20 липня 1995 року, батько позивачів,ОСОБА_7, отримав державний акт на право приватної власності на землю серії КВ площею 0,065 га на території Старобезрадичіської сільської ради для ведення садівництва, що підтверджується копією акту (а.с.17,48,94,121)

20 вересня 1995 року, згідно рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 20 липня 1995 року, відповідач, ОСОБА_9, отримав державний акт на право приватної власності на землю серії КВ площею 0,060 га на території Старобезрадичіської сільської ради для ведення садівництва, що підтверджується копією акту (а.с.49)

08 грудня 1996 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.(а.с.115)

29 червня 2010 року відповідачі звернулися з заявою до третьої особи про видачу свідоцтва на спадщину за законом, що підтверджується копією заяви.(а.с.114)

30 серпня 2010 року позивачі отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,065 га на території Старобезрадичіської сільської ради для ведення садівництва, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю серії КВ належала їх батьку, ОСОБА_7, який помер 08 грудня 1996 року, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину (а.с.18,19,124,125)

30 серпня 2010 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори була здійсненна відмітка в державному акті на право приватної власності на землю серії КВ від 20 липня 1995 року про перехід права власності в порядку спадкування до позивачів, що підтверджується копією акту. (а.с.17)

14 червня 2011 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позов відповідачів до ОСОБА_9, третя особа позивач, про усунення перешкод в здійсненні права власності був задоволений повстю, а саме було зобовязано ОСОБА_9 не чинити перешкоди відповідачам в здійсненні ними права власності на території позивача шляхом звільнення земельної ділянки, що підтверджується копією рішення суду.(а.с.50-53)

16 листопада 2011 року рішенням Обухівського районного суду Київської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, ОСОБА_10 до відповідачів, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання державного акту на право власності на землю було відмовлено, а зустрічний позов відповідачів був задоволений, а саме скасовано рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 листопада 2002 року про передачу ОСОБА_9 земельної ділянки та визнано недійсним державний акт на земельну ділянку останнього, що підтверджується копією рішення суду.(а.с.54-58)

23 січня 2012 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2011 року було залишено без змін, що підтверджується копією ухвали.(а.с.59-62)

10 лютого, 06 квітня 2012 року ухвалами суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було відмолено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у відкриті касаційного провадження на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 листопада 2011 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 23 січня 2012 року, що підтверджується копіями ухвал.(а.с.63,64)

06 листопада 2012 року позов відповідачів до ОСОБА_9, третя особа позивач, про усунення перешкод в здійсненні права власності був задоволений повстю, а саме було зобовязано ОСОБА_9 звільнити належну відповідачам земельну ділянку та знести самочинно збудовану огорожу, що підтверджується копією рішення суду.(а.с.67-69)

05 лютого 2013 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року було залишено без змін, що підтверджується копією ухвали.(а.с.70,71)

Встановивши обставини справи, суд вважає, що між сторонами виникли спірні земельні та цивільні правовідносини.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно статті 17 ЗК України (в редакції 1990 року) було встановлено, що «передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок подають заяву про це до сільської ради, у заяві зазначають бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сімї».

Як вбачається з матеріалів справи, що визнається та не спростовується сторонами в судовому засіданні, позивач знаходиться на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, а тому до 01 січня 2002 року, набрання чинності діючого Земельного кодексу України, відповідно до статей 9,17-19 ЗК України (в редакції 1990 року) питання про приватизацію земельних ділянок членами позивача вирішувала Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області.

Дані обставини підтверджуються письмовими доказами (а.с.15,16,85-94,17,48,94,121) та відповідає ч.5 ст.57 ЗК України (в редакції 1991 року), згідно якої встановлено, що «на ділянки, що передаються у власність кожному членові садівницького кооперативу, сільськими радами за поданням відповідного кооперативу видається державний акт на право власності на землю».

Згідно статті 22 ЗК України (в редакції 1990 року) встановлено, що «право власності або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право», а відповідно до статті 23 даного кодексу визначено, що «право власності або право користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними Радами народних депутатів».

Спадкодавець ОСОБА_7 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку будучі членом позивача на підставі рішення відповідної ради, що підтверджується списком членів позивача, разом з ОСОБА_7, та відповідним рішенням ради, що свідчить про правомірність набуття останнім права власності на земельну ділянку та безпідставність вимог позивача вданій частині.

Крім цього суд ставиться критично до позиції представників позивача, що відносно ОСОБА_7 ніякого рішення про передачу йому у власність земельної ділянки відповідною сільською радою не приймалось, так як рішенням останньої від 20 вересня 1995 року були передані у власність земельні ділянки не тільки ОСОБА_7, а також іншим членам позивача, в тому числі ОСОБА_9 (а.с.95), тим самим ОСОБА_7 отримав у власність земельну ділянку, згідно земельного законодавства України.

При цьому суд не вбачає підстав для прийняття зауважень представників позивача, що ОСОБА_7 не був членом позивача, так як вони суперечать поясненням представників останнього та матеріалам справи.

Так відповідно до пояснень представників позивача встановлюється, що земельні ділянки надавалися членам садового товариства з земельних ділянок наданих позивачу іншими юридичними особами, тим самим особи, які отримали дані ділянки обовязково були членами позивача.

ОСОБА_7 отримав земельну ділянку в загальному списку членів товариства, що підтверджується даним списком і державними актами, з яких встановлюється, що він є сусіднім землевласником відносно інших членів садового товариства, тим самим на час отримання у власність земельної ділянки позивач був членом позивача.

Обґрунтування представниками позивача своєї позиції про не перебування ОСОБА_7 в членах товариства письмовими доказами (а.с.41,107) судом не можуть бути прийняті до уваги, так як з них встановлюється, що рішенням правління садового товариства, яке належними і допустимими доказами не підтверджено, ОСОБА_7 був виключений з членів садового товариства в 2001 році, тобто після отримання останнім державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та його смерті, що також вказує на безпідставність вимог щодо визнання державного акту останнього недійсним.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правомірність набуття відповідачами права власності на спірну земельну ділянку підтверджена належними правовстановлюючими документами та чинними судовими рішеннями у спорах за участю сторін.(а.с.50-64,67-71)

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому суд з урахуванням вищезазаченого також не вбачає підстав для визнання недійсним державного акту на право приватної власності ОСОБА_8 та свідоцтв про право власності на спадщину за законом виданих на позивачів.

Згідно статті 1301 ЦК України встановлено, що «свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встанволених законом».

Позивач зазначив у позові та підтримали його представники в судовому засдіанні, що відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину після смерті особи, якій не належала земельна ділянка, так як у спадкодавця призвіще «Асфандияров», а у відповідачів «Асфандіярови», що вказує на неправильність оформлення свідоцтв, але це суперечить спадковій справі (а.с.114-138).

Так державним нотаріусом (а.с.114 зворот) при прийнятті заяви від відповідачів про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом було встановлено особи спадкоємців, відповідачів по справі, та факт прийняття ними спадщини після смерті їх батька, ОСОБА_7, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, що підтверджується наявністю у них на руках державного акту на право приватної власності на землю, тим самим відповідачі отримали у спадок земельну ділянку свого батька відповідно до цивільного законодавства, що свідчить про безпідставність вимог позивача також в даній частині.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, але позивач в порушення даної статті не довів суду належними та допустимими доказами факт порушення відповідачами будь-якого його права.

Відповідно до ст.З ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свого охоронюваного законом інтересу.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст.4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом цивільного захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Позивачем в судовому засіданні не було доведено, який охоронюваний законом його інтерес був порушений відповідачами, а тому суд також вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.12,116,120,123,125,126,152,158 ЗК України, ст.ст.1218,1222,1296,1297,1301 ЦК України, ст.ст.2,10,11,15,57,59,60,61,212,214 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову садового товариства «Енергетик» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним та його скасування відмовити повністю.

Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: