Рішення № 36137290, 12.12.2013, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 622/1847/12

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12.12.2013

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря - Підгорної А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи

про визнання договору оренди землі недійсним, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернулася до ПСП ім.Цюрупи з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2.5965 га, розташованої на території Бистріївської сільської ради Ружинського району та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка знаходяться в користуванні у відповідача відповідно до договору оренди землі, укладеного 21.04.2009р. від її імені з ПСП ім.Цюрупи. Однак зазначений договір оренди він не підписував і не доручав іншій особі підписувати його. З вказаних підстав позивач просить суд визнати цей договір оренди землі недійсним, витребувати у відповідача та повернути йому земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, давши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, в подальшому подали заяви про розгляд справи у їх відсутність заявлені позовні вимоги підтримують повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши, що дійсно ПСП ім.Цюрупи користується для сільськогосподарського виробництва земельною ділянкою, належною позивачу. Договір про оренду цієї ділянки з нею було укладено в письмовій формі, вона погоджувалася на укладення вказаного договору, про що свідчить те, що позивач отримував за користування своєю землею орендну плату в ПСП ім.Цюрупи. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки ще, починаючи з часу укладення вказанного договору, тобто з 21.04.2009 року, знав про укладення вказанного договору, що підтверджується довідкою про отримання ОСОБА_1 орендної плати. Тому, з врахуванням викладеного, ПСП ім.Цюрупи вважає, що підстав для визнання договору оренди недійсним та витребування земельної ділянки у відповідача та повернення її позивачу немає, в подальшому в судове засідання не з»явилися з невідомих суду причин, належним чином повідомлені.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.І ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Відповідно до ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Відповідно до ст.ст.14, 16, 18, 19 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. (з наступними змінами та доповненнями) договір оренди землі укладається у письмовій формі і набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов та державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 1 ст.210, ч.З ст.640 ЦК України та ч.І ст.20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підстави визнання недійсним договору оренди землі, передбачені частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Пунктом 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8 Порядку, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 15 Закону України "Про оренду землі".

В статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено істотні умови договору оренди землі, відсутность яких в договорі оренди землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, ч. 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Тобто, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання вимоги передбаченої ч.З ст.203 ЦК України, щодо того, що волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №039865 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2.5965 га, розташованої на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва( а.с.7).

21 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи було укладено договір, відповідно до якого в оренду відповідачу передавалась вищевказана належна позивачу земельна ділянка. На вказаному договорі є підписи сторін і він 10.09.2009р. був зареєстрований Ружинським відділом Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № 040922100261 (а.с.5). Проте з пояснень позивача, представника позивача вбачається, що підпис на зазначеному договорі належить не ОСОБА_1 і він також не надавав доручень іншим особам на підписання цього договору від його імені.

Ці пояснення позивача, та представника позивача підтверджуються висновками за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1/915 від 01.10.2013р. з якого вбачається, що експертом встановлено, що договір оренди землі від 21.04.2009р., укладений від імені ОСОБА_1 та ПСП ім.Цюрупи підписаний не ОСОБА_1 а іншою особою( а.с.97-102), даний висновок в судовому засіданні було підтверджено самим експертом ОСОБА_2, який повністю підтримав свій висновок.

Доказів, які б ставили під сумнів вищевказаний висновок експерта, а також доказів наявності доручення ОСОБА_1 іншій особі на підписання вказанного договору , відповідач суду не надав.

Таким чином, оскільки позивач як орендодавець не підписувала спірний договір оренди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавав є всі підстави вважати доведеною відсутність у нього волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч.І ст.215 ЦК України є недійсним у звязку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.З ст.203 цього Кодексу. Вказане також свідчить, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, зокрема, і щодо строку його дії, розміру орендної плати тощо.

Посилання представників відповідача на те, що отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2009 -2012 роки та не оспорювання ним умов спірного договору у вказанний період часу свідчать про схвалення ним умов цього договору та дотримання сторонами істотних умова договору при його вчиненні, а тому умови договору відповідають дійсному волевиявленню позивача, суд вважає помилковими, оскільки відповідно до ч.І ст.241 ЦК України особа, яка підписала спірний договір оренди замість ОСОБА_1 взагалі не мала статусу представника орендодавця за відсутності повноважень, і тому наступне схвалення вказанного договору самим орендодавцем за таких умов є неможливим. Заява відповідача про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем вказаного строку не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, ч.І ст.261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним не пов"язані з виконанням або невиконанням умов цього договору, тому до вказаних правовідносин за загальним правилом застосовується трирічний строк позовної давності.

В абзаці 2 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р., ч.І ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся з вищевказанним позовом до суду 26 листопада 2012 року.

Таким чином для застосування наслідків спливу позовної давності по данній справі необхідно встановити, що ОСОБА_1 взнав або повинен був дізнатись про порушення свого права до 26 листопада 2009 року.

Порушення свого права позивач обґрунтовує непідписанням ним договору оренди землі, який був зареєстрований у встановленому порядку 10.09.2009р. за №040922100261, і, відповідно, відсутністю його волевиявлення на укладення саме цього договору оренди землі та неузгодженням з ним істотних умов по вказанному договору.

Таким чином для застосування наслідків спливу позовної давності необхідно встановити, що позивач до 26.11.2009 року взнав або повинен був дізнатись про те, що оспорюваний ним договір оренди землі від його імені було укладено(підписано) іншою особою. Проте доказів вищевказанного суду надано не було.

Виходячи з обставин справи, суд вважає, що про порушення свого права позивач міг дізнатись лише отримавши примірник зазначеного договору, на якому стоїть не його підпис, або ж отримавши у відповідача орендну плату по вказанному договору. Як вбачається з пояснень представника позивача, позивач дійсно отримав від відповідача примірник оспорюваного договору оренди, проте коли це було не пам"ятає.

Таким чином суду не надано беззаперечних доказів того, що позивач до 29 листопада 2009 року отримав примірник оспорюваного договору оренди землі. Стосовно виплати орендної плати за вищевказаним договором оренди землі судом встановлено наступне. Як вбачається з пояснень позивача, представника позивача та довідки ПСП ім. Цюрупи від 10.10.2013р., позивач отримував орендну платуу вказанному підприємстві за 2009-2012рр., що не заперечується і самим позивачем, та представником позивача . Однак, суду не надано доказів того, що орендну плату по оспорюваному договору оренди землі ОСОБА_1 отримав в період з 10.09.2009р. (часу укладення вказанного договору оренди землі) по 26.11.2009р., так як відомості про отримання вказанної орендної плати відповідачем суду не надані.

З врахуванням викладенного,суд приходить до переконання, що необхідних та достатніх доказів того, що позивач до 29.11.2009 року знав або повинен був знати про порушення свого права суду не надано, а тому , відповідно, підстав для задоволення заяви відповідача щодо відмови в задоволенні позовних вимог в зв"язку зі спливом строку позовної давності немає.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовільняє.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім по справі судовий збір та витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 203, 205, 215, 216 ЦК України , Законом України "Про оренду землі", ст. ст.10, 11, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2.5965 га, укладений 21 квітня 2009року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи, зареєстрований у Ружинському відділенні Житомирської регіональної філії центру державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2009р. за № 040922100261.

Витребувати у Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи та повернути ОСОБА_1 належну відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 039865 земельну ділянку площею 2.5965 га, розташовану на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею по справі, в сумі 449 грн.53 коп. (Чотириста сорок дев"ять гривень 53 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О. В. Митюк.