Постанова № 36136485, 17.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/16998/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представника:

від боржника - Прядко В.В. (дов. від 30.08.2013),

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Господарського суду міста Києва від 23.09.2013

у справі № 910/16998/13 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Житло Сервіс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Житло Сервіс" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Житло Сервіс" Шелемеха Тараса Івановича; інше.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Інспекція звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 23.09.2013 та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року у справі № 910/16998/13 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято до провадження.

В судовому засіданні представник боржника просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник Інспекції в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що боржник звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, оскільки в процесі ліквідації було виявлено недостатність майна для задоволення вимог всіх кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 прийнято заяву боржника до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі ліквідації, про яку 19.10.2012 було прийнято рішення загальними зборами учасників боржника, встановлено наявність кредиторської заборгованості в розмірі 1463125,23 грн. станом на 16.01.2013.

При цьому, розмір дебіторської заборгованості станом на 16.01.2013 становив 209831,34 грн.

Вартість основних засобів складає 12630,76 грн., що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів.

Залишок грошових коштів на рахунку боржника станом на складав 56286,05 грн., що підтверджується довідкою банківської установи.

Таким чином, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, матеріали справи свідчать про те, що боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, заборгованість перед якими значно перевищує його активи, враховуючи як наявне майно так і дебіторську заборгованість.

У зв'язку з наведеними вище обставинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання підтверджується матеріалами справи та вірно встановлена місцевим господарським судом.

Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставного, на думку Інспекції, порушення провадження у даній справі про банкрутство боржника. Разом з тим, обставини та підстави з якими законодавство пов'язує порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство вже були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Інспекції на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 було залишено без задоволення, а вказану ухвалу про порушення провадження у даній справі - без змін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 у справі № 910/16998/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко