Постанова № 36136479, 19.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №913/985/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Братченко О.В.від позивача:Пальчик М.О., представник за дов. від 19.06.13р. № 06-05-104/985 Сімейко А.І., представник за дов. від 20.06.13р. № 06-05-108/1000від відповідача:ОСОБА_7, представник за дов. від 30.04.13р. № 909розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Сєвєродонецьк, Луганська областьна рішення господарського судуЛуганської областівід 09.09.2013 року у справі№ 913/985/13 (суддя Середа А.П.)за позовомДержавного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк, Луганська областьдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Сєвєродонецьк, Луганська областьпростягнення боргу у розмірі 40374,84грн., пені у розмірі 6218,62грн., 3% річних у розмірі 2010,87грн. та інфляційних у розмірі 891,36грн.ВСТАНОВИВ:

02.04.2013р. Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення боргу у розмірі 40374,84грн., пені у розмірі 6218,62грн., 3% річних у розмірі 2010,87грн. та інфляційних у розмірі 891,36грн. (т.1 а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. позовні вимоги Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» заборгованості - 40374,84грн., пені - 6218,62грн., 3% річних - 2010,87грн., 891,36грн. - інфляційних та суму судового збору у розмірі 1720,50грн. (т.2, а.с.241-245).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №476 від 05.12.2006р. в частині поставки теплової енергії в гарячій воді, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 звернувся із апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю (т.3 а.с.9-13).

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що місцевий господарський суд повинен був застосувати норми ч.1 ст.62 ГПК України, оскільки договір № 476 від 05.12.2006р. був укладений між фізичною особою ОСОБА_8 та ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та будь-які договірні відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» були відсутні.

Апелянт зазначив, що дія договору від 05.12.2006р. №476 фактично припинилась з 08.12.2011р. у порядку, визначеному п.10.2 договору, тому суд повинен був відмовити у задоволені позову, у зв»язку з припиненням дії договору.

Апелянт звертає увагу на те, що спірним періодом по даній справі є вересень 2010р. - квітень 2012р., але штрафні санкції нараховуються зовсім не за спірний період часу і суд не бере це до уваги та задовольняє визначені суми позивачем у повному обсязі.

У скарзі апелянт зазначає, що місцевим господарським судом взагалі не взяті до уваги пояснення відповідача, контррозрахунок, наданий відповідачем, копії платіжних доручень, здійснених платежів відповідачем за спірний період часу та ніяким чином не надано правової оцінки та взагалі не відображено у судовому рішенні.

15.11.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява № 913/985/13 від 08.11.2013р. про відвід колегії суддів від розгляду справи № 913/985/13 головуючому судді Радіоновій О.О., суддям Зубченко І.В., Татенко В.М. з підстав незаконного поновлення процесуального строку та прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. по справі №913/985/13 (т.3 а.с.33-34).

Ухвалою від 17.12.2013 року по вказаній справі заяву Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганська область про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Радіонової О.О., суддів Зубченко І.В., Татенко В.М. від розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. у справі № 913/985/13 - залишено без задоволення.

18.11.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання №06-05/1-386 від 13.11.2013р., в якому останній просить припинити апеляційне провадження по справі №913/985/13 за повторною апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_8 на рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013р. по справі №913/985/13, як порушене помилково, яке колегією суддів розглянуто, залучено до матеріалів справи.

17.12.13р. від відповідача надійшли письмові пояснення, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Апелянт у судове засідання з»явився, підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивачі у судове засідання з»явилися, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення господарського суду без змін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганської області (ідентифікаційний код 00131050) є юридичною особою, що підтверджено Витягом з ЄДР (т.1 а.с.95).

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи та випискою з ЄДР (т.1 а.с.194, 195, 196).

28.03.2005р. між Колективним підприємством «Сєвєродонецьке житлово-експлуатаційне управління (за договором - продавець) та ОСОБА_8, ОСОБА_10 (за договором - покупці) за реєстром №564 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав, а ОСОБА_8 прийняв у власність 9/10 часток, ОСОБА_10 прийняв у власність 1/10 частку будівлі гуртожитку: літери «А-9Ж», 4, а1-а3, Пд, а4-аб», загальною площею 4708,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці невизначеного розміру з невизначеним правовим режимом (т.1 а.с. 38).

Після його реконструкції ОСОБА_8, ОСОБА_10 на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 28.11.2006р. №2118 отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №564752 від 28.11.2006р. (т. 1, а.с.199), а 29.11.2006р. здійснили державну реєстрацію цього права, що підтверджується витягом №12689962 від 29.11.2006р. (т.1, а.с.200-201).

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2006р. між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» (за договором енергопостачальна організація, далі - позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_8 (за договором - споживач, далі - відповідач) було укладено договір №476 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (т. а.с.7-9).

Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону у приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 4708,3 кв.м (п.2.1 договору).

Пунктом 3.2.1 договору встановлений обов»язок енергопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором, а п. 4.2.2 передбачає обов»язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору передбачений порядок розрахунків.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради згідно рішення №1412 від 15.08.2006р. (п.6.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць ( п.6.2 договору).

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числі місяця, наступного за розрахунковим (п.6.5 договору).

Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня за 1 рік у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.2.3 договору), а у разі прострочення оплати у термін понад 30 днів нараховується штраф у розмірі 3-7% від суми боргу (п.7.2.5).

За прострочку оплати на суму боргу нараховується індекс інфляції (п.7.2.4 договору).

Порядок вирішення спорів визначений розділом 8 договору.

Розбіжності та спори між сторонами, пов»язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу (п.8.1 договору).

У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання, у претензійному порядку (п.8.2 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з 05 грудня 2006р. та діє до 05 грудня 2007р.

В п.10.2 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації сторін (том 1, а.с.7-9;10-12).

До цього договору сторони уклали наступні додаткові угоди: №1 від 07.12.2006р.; №2 від 04.09.2007р.; №3 від 09.10.2007р.; №4 від 01.03.2008р.; №5 від 09.10.2008р.; №6 від 01.01.2009р.р.; №7 від (без дати); №9 від 19.10.2010р.; №10 від 01.02.2011р.; №11 від 17.08.2011р.; №12 від 01.03.2012р.; №13 від 03.11.2012р., - кожна з яких стосується внесення змін у основний договір або в частині визначення вартості спожитої теплової енергії (том 1, а.с.13-23), або юридичної адреси споживача (том 1, а.с.24-26).

Крім того, з додаткових угод №12 від 01.03.2012р. та №13 від 03.11.2012р. вбачається, що відповідач, уклавши їх, тим самим підтвердив, що термін дії основного договору на зазначені дати не закінчився, що спростовує його доводи щодо того, що, починаючи з 05.10.2011р. (дати державної реєстрації юридичної особи - ОСББ "Молодіжна,13") (т. 1, а.с.202-203), термін дії договору №476 від 05.12.2006р. скінчився.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, Припинення дії договору не звільняє споживача від обов»язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.п.10.3, 10.4 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками у встановленому порядку.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору, свої зобов»язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії належним чином не виконав, у зв»язку з чим утворилася заборгованість у сумі 40 374,84 грн.

Відповідачу були направлені неодноразово претензії, що містяться в матеріалах справи ( т.1 а.с.63-73), які залишені без відповіді та реагування.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду із зазначеним вище позовом до відповідача про стягнення основного боргу у сумі 40374,84грн., пені у сумі 6218,62грн., 3% річних у сумі 2010,87грн., інфляційних витрат у сумі 891,36грн. за опалювальні сезони з вересня 2010року по квітень 2012рр.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV( далі - Закон № 1875- IV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1875 комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 476 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 05.12.2006р. є договором про надання послуг, отже на нього розповсюджуються положення глави 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення».

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов»язання ( ч. 2 ст. 901 ЦК України).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що у період з грудня 2006 року по серпень 2010 року він надав відповідачеві послуги з теплопостачання на загальну суму 166178,65грн., що підтверджується долученими до справи рахунками за вказаний період (т. 1, а.с.157-188).

Позивач стверджує, що відповідач впродовж зазначеного періоду часу неналежним чином виконував умови укладеного договору, частково сплативши вартість отриманих послуг у сумі 135694,41грн. (166178,65грн. - 30484,24грн.), у зв'язку з чим станом на 30.12.2010р. утворився борг у сумі 30484,24грн. (166178,65грн. - 135694,41грн.).

З метою спонукання його до погашення боргу позивач у період з 20.10.2010р. по 15.05.2012р. спрямував на його адресу низку претензій (т.1, а.с.61-74).

В рамках виконання цих вимог позивача 30.12.2010р. сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, відповідно до якого ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ" надає споживачу розстрочку на період з 01.01.2011р. до 31.03.2011р. для погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 30484,24 грн., яка утворилася станом на 30.12.2010 року, шляхом сплати щомісячно частки у розмірі 10161,41 грн. ( у січні 2011 року - у розмірі 10161,42 грн.) (п.1).

Боржник зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати заборгованості за теплову енергію у розмірах та у строки, встановлені цим договором (п.1.1), при цьому погасити борг у повному обсязі не пізніше 31.03.2011 (п.3.1).

Як сказано у п.4.1 договору, підприємство у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за цим договором має право стягнути її у судовому порядку (т.1, а.с.27).

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач частково вжив заходів, спрямованих на погашення цього боргу, а саме: на підставі платіжного доручення №3 від 30.12.2010р. сплатив частку вказаного у договорі від 30.12.2010р. боргу у сумі 28000,00 грн. (т. 1, а.с.28), а також здійснив низку інших платежів (т. 2, а.с.60-85).

В подальшому, як стверджує позивач, відповідач знову допустив порушення умов договору №476 від 05.12.2006р. щодо своєчасної та повної сплати вартості отриманих послуг, що призвело до утворення станом на 10.01.2013 року основного боргу за період з вересня 2010 року по квітень 2012 року у сумі 40374,84 грн. (т. 1, а.с.29), на який позивач, керуючись чинним законодавством та умовами вищеназваного договору, нарахував:

пеню за період з 22.03.2012р. по 21.11.2012р. (з урахуванням часу виникнення права на її нарахування) - у сумі 6218,62 грн. (т. 1, а.с.32);

інфляційні втрати за період з жовтня 2010 року по січень 2013 року у сумі 891,36 грн. (т. 1, а.с.33);

3% річних за період з 16.10.2010р. по 09.01.2013р. у сумі 2010,87 грн. (т. 1, а.с.34), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Зобов»язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу ( ч.2 ст. 509 ЦК України).

Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч. 1 ст. 526 ЦК України)

Позивачем підтверджено належними доказами, а апелянтом не спростовано, що відповідач, отримавши від позивача теплову енергію, повинен був у визначений договором строк оплатити її вартість, а відтак колегія суддів погоджує висновок місцевого господарського суду про те, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні умов договору та висновок суду про стягнення заборгованості у сумі 40374,84 грн. за договором № 476 від 05.12.2006р. є правильним.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 та ч.3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок нарахованої пені відповідно до вищенаведених норм, тому колегія суддів погоджує висновок суду про задоволення позову в частині щодо стягнення пені у розмірі 6218,62 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені приписи законодавства та перевіривши заявлені до стягнення 3% річних у сумі 2010,87 грн. за період з жовтня 2010р. по січень 2013р.,. та інфляційні у сумі 891,36 грн. за період з жовтня 2010р. по січень 2013р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення цих вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта щодо застосування норми ч.1 ст.62 ГПК України, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідач згідно виписці з ЄДРПОУ від 14.06.2012р. з 21.11.2004р. зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (т.1 а.с.37). З матеріалів справи, а саме додаткових угод, укладених до договору № 476 від 05.12.2006р. вбачається, що, починаючи з додаткової угоди № 2 від 04.09.2007р. (т.1 а.с.16), а також з листування з позивачем з приводу виконання та розірвання договору відповідач вказує себе фізичною особою-підприємцем.

Твердження апелянта щодо припинення дії договору № 476 від 05.12.2006р. спростовані матеріалами справи та обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом, з висновком якого колегія суддів погоджується.

Інші доводи колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновок місцевого господарського суду.

Клопотання позивача щодо припинення апеляційного провадження від 13.11.2013р. № 06-05/11-386 колегія суддів відхиляє як безпідставне, оскільки воно не відповідає приписам розділу ХП ГПК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013 року у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013 року у справі № 913/985/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2013 року у справі № 913/985/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.4 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Луганської обл.