Постанова № 36136476, 16.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 року Справа № 904/7108/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання Гаврилові О.М.

представники сторін:

від позивача: Афанасьєва Н.Г. представник, довіреність б/н від 01.08.13;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Хліб», м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р. у справі № 904/7108/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромлин», м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Хліб», м. Дніпропетровськ

про стягнення 50 183,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпромлин», м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Хліб», м. Дніпропетровськ про стягнення 50 183,15 грн. заборгованості (47 558, 34 грн. - основний борг; 2 160,92 грн. - пеня; 463,89 грн. - 3% річних) за договором на поставку товару № 293 від 10.08.12 року, укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своїх обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013 року позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 47 558,34 грн. - заборгованості за договором; 2 160, 92 грн. - пеня та 463,89 грн. - 3% річних; 1 720,50грн. - витрат на сплату судового збору.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив, жодних доказів на підтвердження оплати за товар та спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надав.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Скаржник посилається на те, що відповідно до п. 7.1 Договору поставки від 09.12.2011 року № 57, позивач порушив встановлену чинним законодавством України вимогу щодо досудового врегулювання господарського спору. Також, вказує на те, що борг ПАТ «Хліб» перед ТОВ «Дніпромлин» не має документального підтвердження відповідно до первинних документів, оскільки позивачем не надано повний пакет документів, що передбачено умовами укладеного договору постачання борошна, а саме:податкові накладні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що твердження відповідача про те, що ТОВ «Дніпромлин» не надав йому податкові накладні на товар є безпідставними, так як підприємство повністю виконало свої зобов'язання по договору поставки № 293 від 10.08.2012р., а саме поставило товар по видатковій накладній №ВН-003888 від 30.04.2013р. на суму 94 380,00 грн. та надало повний пакет документів (перелік яких приведений в п. 2.4 Договору) з товаром в момент його поставки покупцю, у тому числі й податкову накладну. Відповідач сам же спростував своє твердження про не надання податкової накладної тим, що частково ним товар було оплачено (загальна сума платежів за отриманий товар складає 46 821, 66 грн.).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено на 27.11.2013р.

27.11.2013р. розгляд справи відкладено на 16.12.2013р., у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів (а.с. 36).

В судове засідання, призначене на 16.12.2013 року, представник відповідача повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 58).

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.08.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір на поставку товару № 293 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, в редакції додаткової угоди від 01.10.2012 року, позивач зобов'язався поставити у власність відповідача борошно пшеничне, згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (надалі - товар), належного виду, якості та стану, кількість, ціна за одиницю та асортимент якого визначаються у рахунку, товарній накладній, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти, оплатити товар в порядку, строки та на умовах, визначених даним Договором. (п. п. 1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму грошових коштів за товар, з урахуванням вимог п. 5.3 Договору наступним чином: протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару в розмірі 100% від вартості товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору покупець зобов'язаний виконати оплату за товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

В п. 6.5. Договору сторони погодили, що за прострочення оплати прийнятого товару, ( п.5.2. даного договору ) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення, при цьому нарахування пені здійснюється на протязі всього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості; пеня за прострочення оплати прийнятого покупцем товару (п.5.2. даного договору ) не нараховується у випадку не виконання постачальником умов поставки по даному договору до моменту виконання постачальником своїх зобов'язань (а.с.9-10, 11-12).

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач 30.04.2013 року за видатковою накладною № ВН-003888 від 30.04.2013 року своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 94 380, 00 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується вищезазначеною видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 003888 від 30.04.2013 року, які підписані представником відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 14-16).

На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду позивачем надано довідку ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» вих.№65/7/53-4 від 21.10.2013 р., у якій відображено надходження грошових коштів від ПАТ «ХЛІБ» на поточний рахунок ТОВ «Дніпромлин», відкритий у Дніпропетровському відділенні № 4 АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», за період з 01.01.2013 року по 17.10.2013 року. Згідно даної довідки платіжними дорученнями: № 623 від 30.04.2013 р. на суму 54 038,63 грн., № 800 від 20.05.2013 р. на суму 10000 грн., №1154 від 21.06.2013 р. на суму 26821,6 грн. та № 877 від 12.07.2013 р. на суму 10 000 грн., з призначенням платежу за муку відповідно до Договору № 293 від 10.08.2012 року на поточний рахунок позивача відповідачем були перераховані грошові кошти.

Оскільки у платіжних дорученнях відповідачем призначення платежу вказувалось як «за муку відповідно до Договору № 293 від 10.08.2012 року» без зазначення дати, номеру та серії конкретної видаткової накладної, то суд вважає, що невиконаними є ті зобов'язання відповідача, які виникли на підставі документів (в даному випадку видаткових накладних), що мають більш пізню дату в загальній сумі, еквівалентній сумі заборгованості з оплати товару.

У зв'язку з чим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк оплатив не повністю (сплачено лише 46 821, 66 грн.), у зв'язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків) за відповідачем станом на 30.09.2013 року рахується заборгованість в розмірі 47 558, 45 грн. (а.с.8, 21).

Окрім того позивач відповідно до п.6.5. договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 2 160, 92 грн. - пені; та 463, 89 грн. - 3% річних.

Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 50 183,15 гривен. На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості (з урахуванням пені та 3% річних) перед позивачем не надано.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що борг ПАТ «Хліб» перед ТОВ «Дніпромлин» не має документального підтвердження відповідно до первинних документів, оскільки позивачем не надано податкові накладні, виходячи з наступного.

Наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткова накладна а також товарно-транспортна накладна № 003888 від 30.04.2013 року, які підписані представником відповідача, свідчать про прийняття відповідачем товару належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 94 380, 00 грн.

У п. 3.1 Договору зазначено, що прийомка товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції П-6 та П-7.

Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особових умов поставки, інших, обов'язкових для сторін правил, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність постачаємої продукції. Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, у якому зазначається, які саме документи відсутні.

Аналогічна вимога закріплена у п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П-6.

Оскільки відповідачем будь-яких актів про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, у яких було б зазначено про відсутність податкової накладної, не складено, відповідних записів на товарно-транспортній накладній № 003888 від 30.04.2013 року, підписаній представником відповідача, не зроблено, колегія суддів прийшла до висновку, що ТОВ «Дніпромлин» разом з товаром, в момент його поставки надало відповідачу повний пакет документів, перелік яких приведений в п. 2.4 Договору, в тому числі й податкову накладну.

Більш того, відповідач частково оплатив вартість товару, отриманого за товарно-транспортною накладною № 003888 від 30.04.2013 року (загальна сума платежів за отриманий товар склала 46 821,66 гривень), чим сам спростував своє твердження про ненадання податкової накладної.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач порушив встановлену чинним законодавством України вимогу щодо досудового врегулювання господарського спору, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі №1-2/ (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудове врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Аналогічне положення стосовно досудового врегулювання спорів міститься в пункті 3.17.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, відповідно до якого, місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому ГПК України, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. У зв'язку з викладеним суди не мають права застосовувати пункт 4 статті 83 ГПК України, а також відмовляти в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог через недотримання порядку досудового врегулювання спору.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Хліб», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013 року у справі № 904/7108/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд

Постанова підписана 19.12.2013р.