Рішення № 36136245, 19.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 грудня 2013 р. Справа № 902/1480/13

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

про стягнення 46417,05 грн заборгованості за договором банківського рахунку

За участю представників:

позивача - Тимчик Б.О. (довіреність №4128-О від 09.10.2013);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 46417,05 грн заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов договору банківського рахунку №VIV7VI0W99 від 09.08.2007, з яких 9999,66 грн - заборгованість за кредитом, 18122,40 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 18294,99 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою суду від 01.11.2013 порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 28.11.2013.

В судовому засіданні 28.11.2013 представник позивача просив суд розгляд справи відкласти з метою надання публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" можливості подати додаткові документи.

Ухвалою суду від 28 листопада 2013 року судове засідання відкладено на 19 грудня 2013 року.

На визначену судом дату відповідач не з'явився. Ухвала від 28.11.2013 доставлялась працівниками апарату суду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 02 грудня 2013 року за його адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1. Поштова кореспонденція відповідачу не вручена в зв'язку з тим, що він за визначеною адресою не проживає (акт від 02 грудня 2013 року). За номером телефону НОМЕР_2, який вказаний відповідачем у договорі №VIV7VI0W99 від 09.08.2007 як його особистий, - зв'язок відсутній, про що секретар судового засідання Снігур О.О. 02 грудня 2013 року складено відповідний акт.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача просив суд прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 19.12.2013 та постановити рішення, яким стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №VIV7VI0W99 від 09.08.2007, а саме: 9999,66 грн основного боргу; 18122,40 грн - заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами; 10898,37 грн - пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.08.2007 між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір банківського рахунка №VIV7VI0W99, згідно п.1.1 якого Банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом користування) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього договору.

31.08.2007 між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) було укладено додаток №7 (далі - кредитний договір) до договору банківського рахунка №VIV7VI0W99 від 09.08.2007, відповідно до якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн з кінцевим терміном повернення - 31.08.2008.

17.10.2007 між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) було укладено додаткову угоду до додатку №7 від 31.08.2007 до договору банківського рахунка №VIV7VI0W99 від 09.08.2007, відповідно до умов якої відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн з кінцевим терміном повернення - 31.08.2008.

Відповідно до п.1.5. додатку №7 від 31.08.2007 до договору банківського рахунка №VIV7VI0W99 від 09.08.2007 клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. цього додатка до чинного договору.

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до чинного договору (п. 3.1. додатку).

У відповідності із ст.212 ЦК України, при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених цим додатком до чинного договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.2. додатку).

Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п.п. 3.1., 3.2. цього додатку до чинного договору, здійснюється в порядку, визначеному в п. 1.11., 2.3 цього додатку до чинного договору. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Сплата відсотків може бути здійснена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п. 3.3. додатку).

Як вбачається із матеріалів справи, взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, а саме надав кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином та не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9999,66 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 36,37).

Непроведення розрахунків згідно умов договору банківського рахунка №VIV7VI0W99 від 09.08.2007 в строки, обумовлені договором, в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст.1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З урахуванням наведеного вище, вимоги про стягнення з відповідача 9999,66 грн заборгованості за кредитом; 18122,40 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10898,37 грн пені, нарахованої за період з 08.01.2008 року по 07.01.2011 року за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1 додатку №7 від 31.08.2007 до договору №VIV7VI0W99 від 09.08.2007 сторони погодили, що за порушення клієнтом якого-небудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом; термінів повернення кредиту тощо, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно п.5.3. даного правочину: "нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2 здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом".

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення пені є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50; ідент. код 14360570) 9999,66 грн основного боргу; 18122,40 грн - заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами; 10898,37 грн - пені та 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 19 грудня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу - ПАТ КБ "Приватбанк" (за адресами: 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50; 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800);

4 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)