Рішення № 36136230, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4656/13 05.12.13

Господарський суд міста Києва в складі колегії суддів: Привалова А.І. (головуючий), Бондарчук В.В., Ващенко Т.М. при секретарі Дворченко О.О.,

розглянувши справу № 910/4656/13

за позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради;

2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації);

до товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К."

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Давиденко О.В., посвідчення №0046 від 22.04.2013 р.;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Єлєнін С.М., довіреність б/н від 29.03.2013 р.

обставини справи:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач 1) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач 2) до товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." (надалі - відповідач) про розірвання договору оренди земельних ділянок за адресою: м Київ, вул. Електриків, 28, укладеного 22.11.2007р. між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К.", та повернення земельних ділянок, наданих в оренду, за актами прийому-передачі Київській міській раді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не використовує земельні ділянки за цільовим призначенням, а також неналежним чином виконує умови договору в частині сплати орендної плати, що є підставами для розірвання Договору оренди земельних ділянок від 22.11.2007р. та повернення земельних ділянок до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2013р. (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі № 910/4656/13 та призначено розгляд справи на 28.03.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013р. розгляд справи відкладено на 11.04.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013р. розгляд справи відкладено на 07.05.2013р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. справу передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013р. суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/4656/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 28.05.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. справу передано для розгляду судді Станіку С.Р., у зв'язку з поверненням останнього з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. суддя Станік С.Р. прийняв справу до свого провадження, розгляд справи призначив на 28.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. розгляд справи відкладено на 18.06.2013р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. справу № 910/4656/13 передано для подальшого розгляду судді Курдельчуку І.Д., у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 910/4656/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 09.07.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. справу № 910/4656/13 передано для подальшого розгляду судді Станіку С.Р. у зв'язку з поверненням останнього з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. суддя Станік С.Р. прийняв справу № 910/4656/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 09.07.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. розгляд справи відкладено на 26.07.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.07.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/4656/13 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013р. суддя Привалов А.І. прийняв справу № 910/4656/13 до свого провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2013р.

В судовому засіданні 12.09.2013р. суд дійшов висновку здійснити розгляд справи № 910/4656/13 колегіально.

Згідно з розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 12.09.2013р., справу № 910/4656/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Балац С.В., Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013р. справу № 910/4656/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Балац С.В., Ващенко Т.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 07.11.2013р.

07.11.2013р. суддя Балац С.В. звернувся до голови господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення з колегії суддів, що розглядають справу № 910/4656/13, у зв'язку з великою завантаженістю.

Згідно з розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.11.2013р., справу № 910/4656/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Бондарчук В.В., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2013р. справу № 910/4656/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Бондарчук В.В., Ващенко Т.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2013р.

Присутній у судовому засіданні від 07.11.2013р. представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивачів 1 та 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог - ТОВ «Інститут архітектурного менеджменту» та заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю надати в даному судовому засіданні витребувані судом докази.

Представник прокуратури заперечив проти відкладення розгляду справи та залучення третьої особи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи, відмовив у його задоволенні, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки вказаної особи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 05.12.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників позивачів та неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні від 05.12.2013р. представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представники позивачів 1 та 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, проте письмовий відзив на позов суду не подав.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що представники позивачів у судове засідання не з'явились і не скористалась правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999р. у справі № 3-рн/99 (далі рішення Конституційного Суду України) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, прокурором вірно визначено в якості позивача 1 - Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та в якості відповідача 2 - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орган, що входить до складу виконавчої органу Київської міської ради та виконує функції, пов'язані з реалізацією повноважень органу місцевого врядування у земельних відносинах.

Як встановлено судом, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007р. № 62/1896, між позивачем 1 (за договором - орендодавець) та відповідачем 22.11.2007р. було укладено Договір оренди земельних ділянок, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, що визначені цим договором та розташовані по вул. Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва, строком на п'ятнадцять років для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами.

Відповідно до п. 6.2. договору, право на оренду земельних ділянок виникає після державної реєстрації цього договору.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.11.2007р. за № 85-6-00360 у книзі записів державної реєстрації договорів.

26.01.2010р. між позивачем 1 та відповідачем було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. 22 листопада 2007 року за реєстровим № 3326, яким внесено зміни, зокрема, в частині визначення меж наданих в оренду земельних ділянок, згідно з планами, що додані до даного договору.

При цьому, виходячи з приписів п. 8.4. договору, до обов'язків орендаря відноситься: приступити до використання земельних ділянок у строк, встановлений договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельних ділянок та державної реєстрації договору; завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Водночас, прокурор мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач в порушення умов договору свої обов'язки по договору щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за оренду земельних ділянок не виконує; земельні ділянки за цільовим призначенням не використовує та будівництво у визначений договором строк, тобто до 26.11.2010р., на земельних ділянках не завершив.

З огляду на зазначене, прокурор звернувся до суду з позовом про розірвання Договору оренди земельних ділянок, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2007р. за № 85-6-00360, та повернення цих ділянки позивачу 1.

Розглянувши матеріали справи, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статі 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору, визначена договором орендна плата за земельні ділянки становить платіж, який відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К.") вносить позивачу (Київській міській раді) за користування земельними ділянками у грошовій формі. Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 4.7. договору, орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з наданих прокурором до матеріалів справи доказів, а саме: постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2012р. у справі № 2а-6175/12/2670, від 12.12.2012р. у справі № 2а-14950/12/2670, від 07.10.2013р. у справі № 826/14586/13-а; довідки ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.03.2013р. за № 1399/9/19-1-06 та податкових декларацій відповідача з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в останнього існує заборгованість з листопада 2011 року по вересень 2013 року у загальній сумі 1 776 919,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, належними доказами доведено порушення відповідачем умов договору оренди земельних ділянок щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів за користування земельними ділянками комунальної власності.

Крім того, до матеріалів справи надано Акти обстеження земельної ділянки № 126/07, № 127/07, № 128/07 від 27.02.2013р., складених головним спеціалістом відділу контролю Управління по контролю за використанням та моніторингом земель Департаменту земельних ресурсів, за участю начальника відділу землеустрою - головного землевпорядника Подільського райому м. Києва, з додаванням планів-схем та матеріалів фотофіксації, з яких вбачається, що будівництво торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення з наземними та підземними паркінгами, відповідно до цільового призначення, визначеного договором оренди земельних ділянок, відповідачем на даний час не ведеться.

Під час розгляду справи, відповідач обставини, повідомлені прокурором, належними доказами не спростував, та доказів виконання умов договору оренди в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів за користування земельними ділянками, а також використання земельних ділянок за цільовим призначенням суду не надав.

Статтею 22 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання землі за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди земельної ділянки.

Аналогічне положення закріплене і в п. 8.1. договору оренди земельних ділянок.

Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

При цьому, п.п. 11.4., 11.5. договору оренди земельних ділянок передбачено, що договір може бути достроково розірваний за рішенням суду, у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. договору.

Судом встановлено невиконання відповідачем обов'язків орендаря земельних ділянок, визначених у п. 8.4. договору.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В свою чергу, згідно з пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі». Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Як вбачається з актів обстеження земельних ділянок, доданих до матеріалів справи, в останніх лише зафіксовано ту обставину, що відповідач фактично до використання земельних ділянок не приступив, будівельні роботи не ведуться. При цьому, у вказаних актах відсутнє будь-яке посилання на використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Крім того, прокурором жодним чином не обґрунтовано у чому конкретно полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування у зв'язку із зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак, чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що невикористання відповідачем земельних ділянок для забудови протягом трьох років підряд - не є порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», зокрема ст. 24 та 25, саме недотримання яких є підставами для розірвання договору оренди земельних ділянок, згідно статті 32 Закону України "Про оренду землі", в судовому порядку, і чим права та охоронювані законом інтереси орендодавця (Київської міської ради) обумовлені наведеними нормами закону - не порушуються, а тому вимоги прокурора щодо розірвання договору оренди земельних ділянок з підстав невикористання земельних земельних ділянок за цільовим призначенням визнаються судом безпідставними.

Водночас, враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельних ділянок, є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України. Оскільки, укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки, позивач 1 розраховував на вчасну сплату відповідачем орендних платежів, а тому не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань є істотним порушенням умов договору та свідчить про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору.

За таких обставин, позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди земельних ділянок від 22.11.2007р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2007р. за № 85-6-00360 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з вимогами статті 34 Закону України "Про оренду землі», в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 7.1. договору оренди земельних ділянок, визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Отже, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є розірваним, і з огляду на те, що, у зв'язку із розірванням договору, відповідач втратив статус орендаря, суд вважає позовні вимоги щодо повернення земельних ділянок, які розташовані по вул. Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва та виступали предметом оренди за Договором оренди земельних ділянок від 22.11.2007р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2007р. за № 85-6-00360, такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги всі вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Подільського району міста Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Розміри ставок судового збору (стаття 4 вказаного Закону) встановлено, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік». Станом на 01.01.2013 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1147,00 грн.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно пп. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлений в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Щодо позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено в постанові від 30.11.2012 р. по справі № 5011-45/1164-2012.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги як майнового, так і немайнового характеру спору.

Таким чином, за вимогу майнового характеру, щодо повернення земельної ділянки, розмір судового збору становить 68820,00 грн. (виходячи з вартості земельних ділянок) та за позовну вимогу немайнового характеру, щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, 1147,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельних ділянок, укладений 22.11.2007р. між Київською міською радою (01044, м. Київ, 36, вул. Хрещатик, код ЄДРПОУ 22883141) та товариством з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8; код ЄДРПОУ 35122941), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2007р. за № 85-6-00360, з усіма додатками та змінами, які внесені Договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.01.2010р., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 27.01.2010р. за № 85-6-00467.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8; код ЄДРПОУ 35122941) передати за актом прийому-передачі Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельні ділянки, розташовані по вул. Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва, а саме:

- земельну ділянку площею 41 256 кв. м., вартістю 16 794 822,53 грн., кадастровий номер 8000000000:85:319:0054;

- земельну ділянку площею 6 697 кв. м., вартістю 2 602 347 грн., кадастровий номер 8000000000:85:319:0046;

- земельну ділянку площею 2 868 кв. м., вартістю 1 114 458 грн. 91 коп., кадастровий номер 8000000000:85:319:0047.

Видати наказ.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К." (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8; код ЄДРПОУ 35122941) в доход Державного бюджету України 69 967 грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.12.2013р. Головуючий суддя А.І. Привалов Суддя В.В. Бондарчук Суддя Т.М. Ващенко А.І. Привалов