Рішення № 36136022, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23297/13 17.12.13

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України

в м. Києві

До Дослідного виробництва інституту органічної хімії Національної академії

наук України

Про стягнення 2 271,47 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Одинець Л.П. - по дов. № 24/14-2890/Ан від 03.07.2012

Від відповідача Людвик І.В. - по дов. № 8/32-31 від 01.04.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві про стягнення з Дослідного виробництва інституту органічної хімії Національної академії наук України 1 907,24 грн. основного боргу та 364,23 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони № 1/537-Тр від 10.03.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23297/13 та призначено її до розгляду на 17.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.12.2013 не виконав.

Відповідач в судовому засіданні 17.12.2013 проти позовних вимог заперечував та заявив усне клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.03.2005 між Державним закритим акціонерним товариством «Охорона-Комплекс» (виконавець) та Дослідним виробництвом інституту органічної хімії Національної академії наук України (замовник) було укладено договір № 1/537-Тр на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони (далі - договір).

13.03.2007 укладено угоду відповідно до якої виконавцем визначено Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно з п. 2.1. договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника, забезпечити негайне прибуття НО на об'єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення НО відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об'єкті.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за грудень 2012 року та січень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1 907,24 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 364,23 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток 4 до договору). Вартість послуг визначається у розрахунку (додаток 2 до договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом 5 перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання надання послуг таким, що підписаний сторонами (пункт 3.6. договору).

Позивачем до позовної заяви подано акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С1-0006973 від 31.12.2012 за грудень 2012 року на суму 953,62 грн. та № С1-0000022 від 31.01.2013 за січень 2013 року на суму 953,62 грн., які з боку відповідача не підписано.

Зазначені акти разом з листом № 24/14-1367/Бр від 18.04.2013 був надісланий відповідачу 29.04.2013 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 2913 та описом вкладання у цінний лист.

Проте, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 3.6. договору послуги за грудень 2012 року та січень 2013 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Згідно п. 3.2. договору оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2.7. договору замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цими договорами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за грудень 2012 року та січень 2013 року, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 1 907,24 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 1 907,24 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 20 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 141,45 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 141,45 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та в частині стягнення 222,78 грн. пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушенням чинного законодавства України (порушено шестимісячний термін нарахування).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен також враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/23297/13 від 17.12.2013 до 01.02.2014, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочки виконання рішення № 910/23297/13 від 17.12.2013 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дослідного виробництва інституту органічної хімії Національної академії наук України (м. Київ, вул. Червоноткацька, 60, код ЄДРПОУ 05417805) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) 1 907 (одну тисячу дев'ятсот сім) грн. 24 коп. основного боргу, 141 (сто сорок одну) грн. 45 коп. пені, 1 551 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/23297/13 від 17.12.2013 до 01.02.2014.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.12.2013.

СуддяВ.В. Сівакова