Рішення № 36135991, 13.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2013 Справа № 905/7425/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

про стягнення 4 344,10грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Кир'ян Є.В. - пров. інженер

відповідача: Ляшко Д.В. - пров. юр.

Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» до Державного підприємства «Донецька залізниця» пред'явлено позов про стягнення збитків у розмірі вартості нестачі вантажу (концентрат залізорудний), відправленого 06.02.2013р. (вантажовідправник - ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») за залізничною накладною на групу вагонів №46801049 у вагоні № 52725959, у загальній сумі 4 344,10грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці (попутна станція) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом від 07.02.2013р. АА № 043747/1. Нестача, на його думку, виникла у зв'язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посиланням, зокрема, на те, що:

- нестача виникла з вини відправника, який належним чином не підготував вантаж до перевезення (ст.32 Статуту залізниць України);

- вантажовідправник на порушення п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не пересвідчився у тому, що перевезення у спірному вагоні не призведе до втрати вантажу і не вжив додаткових заходів щодо запобіганню видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення;

- відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

На думку залізниці винним у нестачі є відправник, який завантажив вантаж у непідготовлений вагон.

Окрім того залізниця наполягає на пропущенні позивачем строку позовної давності і заявила про його застосування, оскільки видача вантажу зі складенням комерційного акту мала місце 07.02.2013р., а позов заявлено 22.10.2013р., тобто з перевищенням 6-ти місячного строку, встановленого ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України.

Позивач вважає заяву залізниці безпідставною, оскільки строк позовної давності, встановлений ст.315 Господарського кодексу України, комбінатом не пропущений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

06.02.2013р. ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) на адресу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (вантажоодержувач) у вагоні № 52725959 за залізничною накладною на групу вагонів №46801049 зі станції Терни Придніпровської залізниці на станцію Комунарськ Донецької залізниці відвантажило концентрат залізорудний. За накладною вага нетто у вагоні - 69 350кг, брутто - не зазначено, тара - 23 500кг.

Згідно рахунку-фактури № 90312612 від 06.02.2013р. Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», виставленого ТОВ «Метінвест холдинг» (постачальник вантажу позивачеві), ціна 1т концентрату залізорудного агломераційного з приплатами та знижками становить 639,59грн. без ПДВ.

На станцію Павлоград-1 (попутна станція) вагон прибув 07.02.2013р., де були складені акти загальної форми № 1926 та № 65 від 07.02.2013р. Підстава складання актів загальної форми - під час огляду було виявлене:

- нерівномірне завантаження;

- невідповідність ваги.

На цій же станції було здійснене переважування вагону, за результатами якого був складений комерційний акт АА № 043747/1 від 07.02.2013р., згідно з яким:

· навантаження в вагоні не рівномірне, вантаж не маркований, над 3-7 люками вантаж завантажений трьома пагорбами на Ѕ висоти вагону;

· над 1-2 люками на всю ширину вагону вантаж розташований на дні вагону висотою 800мм;

· на поверхні вантажу є водний покрив, порушення МТУ (місцевих технічних умов);

· на хребтовій балці під 1-2 люками є сліди вантажу, який перевозиться;

· вагон в технічному відношенні справний, бездвірний;

· люка зачинені, витікання вантажу немає;

· зважування вагону (з повною зупинкою без розщеплення) проводилося на 150т вагонних вагах станції два рази, нестача виявилась при кожному зважуванні;

· вага нетто зважування вантажу 63 000 кг (брутто 86 500 кг, тари з брусу 23 500кг), нестача вантажу складає 6 350кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписано: начальником станції, старшим прийомоздавальником, приймальником потягів.

Після переважування, вагон був відправлений на станію призначення за досилочною накладною № 46833653.

По прибутті на станцію призначення в комерційному акті АА № 043747/1/8 було зроблено надпис, що різниці проти цього акту не виявлено.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 4 341,09грн. із розрахунку: 5 656,5 кг (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 1,0%) х 767,51грн. (вартість 1т концентрату залізорудного агломераційного з приплатами та знижками, зданої до перевезення + ПДВ). Позивачем заявлена більша сума, а саме - 4 344,10грн.

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково у сумі 4 341,09грн.

В іншій частині позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Заява залізниці про застосування позовної давності судом не задовольняється, оскільки позивачем позовна давність не пропущена.

Відповідач наполягає на тому, що до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст.9, ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України (ЦК), ч.5 ст.307 Господарського кодексу України (ГК) повинен застосовуватись 6-ти місячний строк позовної давності, встановлений ст.136 Статуту залізниць України, який позивачем пропущений.

Така позиція не відповідає чинному законодавству, оскільки:

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України (далі ГК України), норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Частиною першою ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1-4 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Претензію позивач в установлений ч.2 ст.315 ГК України 6-ти місячний строк від дня отримання вантажу (07.02.13р.) заявив (претензія № 022/639 від 16.05.13р.), але відповіді на неї протягом трьох місяців (червень, липень, серпень 2013р.) не отримав.

Ч.4 ст.315 ГК України передбачене право позивача протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, тобто у другій половині серпня 2013р. (з урахуванням пробігу пошти) вантажоодержувач мав право звернутись до суду з відповідним позовом і з цього часу починається перебіг позовної давності.

Позов позивачем подано до суду 22.10.13р., тобто 6-ти місячний строк, встановлений ст.315 ГК України, позивачем не пропущений.

Посилання позивача на ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України щодо визначення строку позовної давності і початок його перебігу є безпідставним, оскільки Статут залізниць України є підзаконним нормативним актом, а не законом, а тому незважаючи на те, що він відноситься до нормативних актів спеціального законодавства, до спірних правовідносин згідно ст. 258 і ч. 2 ст. 9 ЦК України зазначені норми цього підзаконного нормативного акту не можуть бути застосовані.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600101511508, 260030000173 у Донецькій філії АБ "Експрес-банк", МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, м. Алчевськ, Луганська область, вул. Шмідта, 4, п/р 26003619946611в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, код ЄДРПОУ 05441447) 4 341,09грн. основного боргу (вартість нестачі), 1 719,31грн. - відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя В.І. Матюхін

Повний текст рішення складено 12.12.2013р.

Надруковано примірників:

1 - до справи;

1 - позивачу;

1 - відповідачу.

Вик

Тел.381-91-18