Рішення № 36135974, 27.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р.Справа № 922/3881/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Мельничук Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (Харківська обл., м. Ізюм) до фізичної особи-підприємця Новікова Ігоря Володимировича (Харківська обл., м. Ізюм) про стягнення 100300,44 грн., за участю представників сторін:

позивача - Гавриленка Т.С. (довіреність №878 від 01.10.13 р.),

відповідача - Новікова І.В. (особисто), Волченка Г.В. (довіреність від 15.11.13 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість в сумі 85189,74 грн., 3% річних в сумі 8199,51 грн. та інфляційні в сумі 6911,19 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих послуг з листопада 2008 р. по квітень 2011 р. за договором про постачання теплової енергії №130 від 01.07.2003 р.

Відповідач, у відзиві на позов, заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано: актів про надання послуг, актів готовності до опалювального сезону, передбачених п. 1.5 додатку №3 до договору №130, на підставі яких тарифів та виходячи з яких об'ємів здійснювався розрахунок вартості наданих послуг (поставленої теплової енергії), доказів постачання відповідачу теплової енергії до об'єктів, які належать або використовуються відповідачем, оскільки приміщення за адресою вул. Скрипника, 25, м. Ізюм ніколи не належало та ніколи не використовувалося відповідачем у підприємницькій діяльності, до того ж з 28.10.2010 р. був складений акт про відключення квартири (нежитлового приміщення) за адресою вул. Фрунзе, 38, м. Ізюм.

Позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, вказаних у ньому.

Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.

Відповідач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, вказаних у додатку до нього.

Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.

Також відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.07.2003 р. сторонами був укладений договір №130 про постачання теплової енергії (надалі - договір), за яким енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до розділу 6 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається розрахунковим методом, згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносіїв від теплових джерел енергопостачальної організації, та втрат тепла в мережах споживача. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується, або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.07.2004 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно додатку №1в до договору енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію на наступні об'єкти: магазини „Явир", розташовані за адресами: вул. Фрунзе, 38 (237,9 кв.м) та вул. Скрипника, 25 (90,0 кв.м).

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з листопада 2008 р. по квітень 2011 р. здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, що підтверджується, зокрема, актами на підключення до джерела теплової енергії та відключення від джерела теплової енергії, наявними в матеріалах справи.

Згідно свідоцтва №50 про право власності від 15.01.1998 р. на приміщення магазину „Явир", розташовані за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Скрипника, 27, належать ТОВ „Ізюмський Явір" на підставі договору купівлі-продажу № 50 від 03.11.1997 р.

01.07.2002 р. відповідачем та ТОВ „Ізюмський Явір" був укладений договір №5 оренди нежитлового приміщення магазину загальною площею 93,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Ізюм, вул. Скрипника, 27, за яким відповідач орендував їх строком по 01.07.2003 р.

01.07.2007 р. сторонами договору оренди було підписано додаткову угоду, якою продовжено строк оренди до 01.07.2008 р.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.06.2008 р., розташованого за адресою: м. Ізюм, вул. Скрипника, 27, відповідач повернув ТОВ „Ізюмський Явір" орендовані приміщення в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди.

22.05.2009 р. відповідач надіслав позивачу листа, в якому заявив про відмову від пролонгації договору на наступний рік та припинення дії договору.

Цей лист був отриманий позивачем 25.05.2009 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, але, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, договір не був припинений позивачем.

29.05.2009 р. відповідач надіслав позивачу листа від 28.05.2009 р., в якому просив до початку опалювального сезону 2009 р. переглянути умови договору у зв'язку із розірванням договору оренди приміщення за адресою: вул. Скрипника, 27.

Цей лист позивач отримав 01.06.2009 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, договір не був переглянутий та відповіді надано не було.

Отже, відповідач фактично не споживав теплову енергію у приміщенні, розташованому за адресою: м. Ізюм, вул. Скрипника, 27, з 01.07.2009 р.

Таким чином, суд вважає безпідставним нарахування позивачем заборгованості відповідачу за спожиту теплову енергію за адресою: м. Ізюм, вул. Скрипника, 27, з 01.07.2009 р.

За таких обставин, позовні вимоги позивача, в частині стягнення заборгованості з відповідача за спожиту теплову енергію за адресою: м. Ізюм, вул. Скрипника, 27, за період з 01.07.2009 р. по 01.05.2011 р., суд вважає недоведеними, необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Нежитлові приміщення загальною площею 124,9 кв.м. та 142,4 кв.м. розташовані за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Фрунзе, 38 належать відповідачу на праві власності на підставі договорів №107 купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення від 25.10.2001 р. та договору купівлі-продажу №5 нежитлового приміщення від 18.04.2003 р. відповідно.

Згідно витягу з протоколу №5 від 19.04.2010 р. міжвідомчої комісії з питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради відповідачу було надано дозвіл на збір технічної документації та складання проекту щодо відключення від мереж централізованого опалення нежитлового приміщення мегазину „Явір" по вул. Фрунзе, 38, з метою встановлення індивідуальної системи опалення та гарячого водопостачання.

На виконання протоколу відповідачем були отримані від позивача Технічні умови на виконання проекту індивідуального опалення за адресою: м. Ізюм, вул. Фрунзе, 38, від 22.06.2010 р. №789, за якими необхідно було відключити прибори централізованої системи опалення, після виконання системи індивідуального опалення і відключення від ЦО надати її для складання акту представникам позивача, акт надати в 10-ти денний строк в міжвідомчу комісію з питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при виконкомі для затвердження. Перегляд умов договору по наданню послуг централізованого опалення здійснюється на підставі затвердженого комісією акту про відключення від ЦО, виконанні індивідуального опалення і погашення заборгованості за попередній період.

28.10.2010 р. був складений акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП та готовності до експлуатації системи індивідуального (автономного) опалення, згідно якого відключення ЦО і ГВП та підключення індивідуальної системи опалення відбулося у жовтні 2010 року.

Вказаний акт був підписаний усіма членами комісії за виключенням позивача.

08.11.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив погодити наданий йому підписаний усіма членами комісії акт.

16.11.2010 р. позивач надав відповідь №1493 на звернення відповідача, в якому відмовив у підписанні акту в зв'язку з непогашенням відповідачем боргу за попередній період.

Отже, позивач безпідставно відмовив відповідачу у підписанні акту, оскільки наявність непогашеного боргу за попередній період, згідно технічних умов, не є підставою для відмови у підписанні акту, а є підставою для перегляду умов договору.

Посилання позивача на те, що акт про відключення затверджений Управлінням ЖКГ Ізюмської міськради 02.09.2011 р., а відтак відповідач повинен сплатити заборгованість по 02.09.2011 р., суд вважає безпідставним, оскільки відповідач фактично припинив споживання теплової енергії у приміщенні магазину „Явір", розташованому за адресою: м. Ізюм, вул. Фрунзе, 38, з 01.11.2010 р., що підтверджується актом про відключення, а затвердження акту 02.09.2011 р. відбулося внаслідок неправомірних дій позивача по безпідставній відмові у підписані акту.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в приміщенні магазину „Явір", розташованому за адресою: м. Ізюм, вул. Фрунзе, 38, за період з 01.11.2010 р. по 01.05.2011 р. недоведеними, необґрунтованим та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в повному обсязі за вищевказаний період.

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості за договором 3% річних за період з 16.12.2008 р. по 05.09.2013 р. в сумі 8199,51 грн. та інфляційні за період з 01.01.2009 р. по 31.07.2013 р. в сумі 6911,19 грн.

Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог за період з листопада 2008 р. по жовтень 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 1 ст. 223 ГК України позовна давність застосовується до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся в суд з позовною заявою після закінчення строку позовної давності, не просить відновити пропущений строк позовної давності і не надав доказів наявності поважних причин його пропуску, суд вважає за необхідне застосувати за заявою відповідача позовну давність до позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних та 3% річних за період з листопада 2008 р. по жовтень 2010 р.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по приміщенням, розташованим по вул. Скрипника, 27 та вул. Фрунзе, 38 у м. Ізюм, інфляційних та 3% річних за період з листопада 2008 р. по жовтень 2010 р., не підлягаючими задоволенню в повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за спожиту теплову енергію по приміщенню, розташованому за адресою: м. Ізюм, вул. Фрунзе, 38, за жовтень 2010 р.

За таких підстав суд вважає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №130 про постачання теплової енергії від 01.07.2003 р. по приміщенню, розташованому за адресою: м. Ізюм, вул. Фрунзе, 38, за жовтень 2010 р. в сумі 2102,80 грн., інфляційних за період з жовтня 2010 р. по липень 2013 р. в сумі 128,94 грн., 3% річних за період з 07.10.2010 р. по 05.09.2013 р. в сумі 183,72 грн. обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 257, 267, 509, 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 223 ГК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Новікова Ігоря Володимировича (64300, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Леніна, 33. Код ЄДРПОУ 32284148) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64309, Харківська обл., м. Ізюм, пров. Каретний, 32. Код ЄДРПОУ 2334601011) заборгованість за договором №130 про постачання теплової енергії від 01.07.2003 р. по приміщенню, розташованому за адресою: м. Ізюм, вул. Фрунзе, 38, за жовтень 2010 р. в сумі 2102,80 грн., інфляційні за період з жовтня 2010 р. по липень 2013 р. в сумі 128,94 грн., 3% річних за період з 07.10.2010 р. по 05.09.2013 р. в сумі 183,72 грн. та судовий збір в сумі 48,31 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя Ольшанченко В.І.