Ухвала суду № 36135009, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/800/52204/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року в справі за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ДП «Антрацит» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області № Ю-577 про сплату недоїмки від 04.04.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що нараховані суми єдиного соціального внеску повинні сплачуватися в повному обсязі, не зважаючи на дію мораторію згідно ухвали господарського суду Луганської області. Вимога про сплату боргу № Ю-577 від 04 квітня 2013 року є виконавчим документом, в якій відображена поточна заборгованість на звітну дату, яка виникла в період, на який не поширюється дія мораторію.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, що свідчить про протиправність вимоги відповідача про сплату недоїмки № Ю-577 від 04.04.2013 року. ДП Антрацит сплатило поточні нарахування єдиного внеску у січні та лютому 2013 року, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ДП «Антрацит» перебуває на обліку в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області. У своїй структурі має Відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного забезпечення» без права юридичної особи.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску, станом на 01.04.2013 року загальний борг по ВП «Управління матеріально -технічного забезпечення» ДП «Антрацит» склав 156216,24 грн., згідно звіту за лютий 2013 року, загальна сума ЄСВ, що підлягала сплаті склала 87553,18 грн.

Кошти перераховані платником в сплату єдиного внеску за лютий 2013 року 14.03.2013 року в сумі 17691,62 грн., 29.03.2013 року в сумі 69853,08 грн., 8,48 грн., зараховано в рахунок сплати існуючого на 01.03.2013 року боргу за єдиним соціальним внеском в сумі 17691,62 грн. Частина зарахована в рахунок сплати нарахованих коштів за лютий 2013 року в сумі 69861,56 грн. Станом на 01.04.2013 року залишилась несплаченою частина єдиного соціального внеску на загальну суму 156 216,24 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку (а.с.71).

09.01.2013 року Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» (а.с.12).

Вимогою № Ю-577 від 04.04.2013 року Управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відокремленому підрозділу «Управління матеріально-технічного забезпечення» Державне підприємство «Антрацит» зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 156216,24 грн.(а.с. 13).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 вказаного Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. При цьому, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Положеннями пункту 2 частини 11 статті 25 цього ж Закону встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, а саме у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому частиною 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нараховані суми єдиного соціального внеску повинні сплачуватися в повному обсязі, не зважаючи на дію мораторію згідно ухвали Господарського суду Луганської області. Вимога про сплату боргу № Ю-577 від 04.04.2013 року є виконавчим документом, в якій відображена поточна заборгованість на звітну дату, яка виникла в період, на який не поширюється дія мораторію.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року в справі № 812/3862/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський