Ухвала суду № 36131173, 12.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/176/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І. Провадження № 22-ц/780/6356/13 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 29 12.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дмитренко Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, про припинення дій, що порушують право,-

встановила:

у лютому 2013 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,12га., яка розташована на території Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою АДРЕСА_2, яка належить відповідачу ОСОБА_1

Вказувала, що у позивачки з відповідачем склались неприязні стосунки на ґрунті спору щодо визначення в натурі меж земельних ділянок та встановлення межових знаків. Відповідач створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача.

На початку жовтня 2011 року позивач виконувала роботи по виготовленню та встановленню металевої огорожі в межах ділянки, вартість цих робіт складала 1 600 грн. Для встановлення огорожі було викопано, облаштовано та утрамбована 11 стовпчиків, проведені зварювальні роботи по закріпленню поперечних металевих перекладин по всій огорожі загальною довжиною 66м., погонних в 2 ряди кожний по 33м., використано металевих труб на суму 2 079,00 грн.

03.10.2011 року відповідач разом із сином зруйнували та викрали з земельної ділянки позивача встановлену напередодні металеву огорожу - 33 метра металевої огорожі та 11 металевих стовпчиків.

Позивачка звернувся до органів МВС із завою про викрадення майна. За результатами проведеної дослідчої перевірки було встановлено факт умисного пошкодження та викрадення металевого паркану відповідачем та оскільки розмір завданої шкоди був невеликий, в порушенні кримінальної справи було відмовлено.

ОСОБА_2 зазначала, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку зі знищенням та пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності.

Тому, просила стягнути з відповідача 3 679 грн. матеріальної шкоди, 35 000 грн. моральної шкоди, зобов»язати відповідача припинити будь-які дії, що порушують права позивача володіти та користуватися власністю та стягнути судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2013 року позов задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в сумі 2 079 та витрати за сплату судового збору в сумі 229,40 грн. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недотримання норм матеріального та процесуального права просила призначити по справі будівельно-технічну експертизу з питання чи була об»єктивна необхідність та технічна можливість спорудження капітального паркану по межі земельних ділянок сторін спору, а також чи дотримано порядок і правила спорудження паркану в жовтні 2011 року, скасувати в оскаржуваній частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2013 року.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,12га., призначеної для ведення садівництва, яка розташована на території Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка належать відповідачу на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №061177, виданого їй 08 вересня 2006 року.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,12га., призначеної для ведення садівництва, розташованої на території Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №396140 виданого 31 серпня 2006 року.

Зазначені земельні ділянки є суміжними, розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Позивач 01 та 02 жовтня 2011 року виконувала роботи по виготовленню та встановленню металевої огорожі в межах ділянки. Для встановлення огорожі було викопано, облаштовано та утрамбовано 11 стовпчиків, проведені зварювальні роботи по закріпленню поперечних металевих перекладин по всій огорожі загальною довжиною 66м. погонних в 2 ряди кожний по 33м., використано металеві труби, однак відповідач зруйнувала вказаний паркан.

Позивач звернулася до органів МВС із завою про знищення та викрадення майна.

За результатами проведеної дослідчої перевірки було винесено постанову від 05.10.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, з якої вбачається, що опитана ОСОБА_1 повідомила, що 03.10.2011 року їй зателефонували її знайома, яка повідомила, що на її території сусіди побудували металевий паркан та відгородились від неї приїхавши на земельну ділянку вона разом зі своїм сином розібрали паркан та занесли до свого дачного будинку (а.с.28).

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст.321 ЦК України що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1192 ЦК України визначає розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, вартість металевої огорожі - металевих труб становить 2 079 грн. (а.с.27). Розрахунок позивача підтверджується товарними чеками від 15.09.2011 року та від 29.09.2011 року на придбання труб (а.с.30-31).

Щодо вартості оплачених позивачем робіт в сумі 1 600 грн., позивач не надала суду доказів про оплату цих робіт, а покази свідка ОСОБА_3 про сплату йому за виконання робіт 1 600 грн., зважаючи на вимоги ст.58 ЦПК України, суд не бере їх до уваги.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач не довела відсутності своєї вини у руйнуванні паркану належного позивачу та спричиненням цим їй шкоди.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 2 079 грн. на відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.95 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу в частині стягнення моральної шкоди, правильно виходив з того, що ОСОБА_2 не довела, що моральна шкода заподіяна саме протиправними діями відповідача, не доведена жодними доказами по справі наявність душевних страждань у зв»язку із протиправною поведінкою відповідачем щодо неї самої, членів її сім»ї та близьких родичів.

Крім того позивачем не надано безспірних доказів, того, що відповідач порушує право позивача володіти та користуватися земельною ділянкою, також протягом всього часу розгляду справи позивачем не було конкретизовано які саме дії необхідно припинити відповідачу, що порушують його право на власність, а тому в цій частині позову також необхідно відмовити.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді