Ухвала суду № 36127587, 10.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.Справа № 1570/7267/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005161701 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69621,73 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6584,33 грн. та № 000515701 від 30.10.2012, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 58017,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14504,40 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005161701 та № 000515701 від 30.10.2012, прийняті державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 01.10.2013 року державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби посилалась на те, що за результатами проведеної перевірки було встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 69621,73 грн. за період травень-липень 2011 року та заниження податку з доходів фізичних осіб на 58017,60 грн. у зв'язку із формуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі правочинів, які мають ознаки

нікчемності. Апелянт вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.10.2012 року по 10.10.2012 року, на підставі службового посвідчення серії УОД № 0435365 та рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області, оформленого наказом від 04.10.2012 року № 522-п,, посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та плати податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Арикон» за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1767/17-01/НОМЕР_1/84 від 17.10.2012 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0005161701 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69621,73 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6584,33 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000515701 від 30.10.2012, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 58017,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14504,40 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності. Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_2 об'єктів, що підпадають під визначення ст. 177.2, ст.ст. 185, 188, 200 Податкового кодексу України за травень, червень та липень 2011 року з відповідними додатками, що не підтверджує реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Арикон».

ДПІ у Київському районі м. Одеси в акті перевірки посилалась на те, що згідно актів Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 10.02.2012 року № 324/236-37156815, від 14.11.2011 року № 1812/236-37156815 по результатам позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон», встановлено, що господарські операції між ПП «Арикон» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та, відповідно, про відсутність господарських операцій з придбання товарів.

В актах перевірки також було зазначено, що ПП «Арикон» не було надано документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про те, що вказаним підприємством безпідставно було задекларовано податкові зобов'язання у розмірі 66 195 914 грн.

На підставі викладеного ДПІ у Київському районі м. Одеси дійшло висновку, що господарські операції ФОП ОСОБА_2 з ПП «Арикон» з поставки товарів (робіт, послуг) мають ознаки «нікчемності», оскільки вказаний постачальник не має необхідних основних засобів, матеріальних ресурсів, достатньої кількості персоналу, не є виконавцем робіт, що призвело до заниження позивачкою податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу, згідно ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податку з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

П. 138. 2 ст. 138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 було сформовано податковий кредит, в тому числі, і за рахунок операцій з придбання товарів у ПП «Арикон» у травні, червні, липні 2011 року на загальну суму ПДВ - 69621 грн.

Крім того, відповідно наданих до перевірки документів позивачка включила до складу валових витрат витрати, пов'язані зі сплатою коштів за товари ПП «Арикон» у розмірі -348108, 67 грн.

Таким чином, позивач у період, що перевірявся здійснював господарські операції з ПП «Арикон», з яким 01.05.2011 року було укладено договір купівлі-продажу товарів № 7 (а.с. 208).

За умовами вказаного договору ПП «Арикон» (Продавець) зобов'язувалось продати ФОП ОСОБА_2 (Покупцю) продовольчі товари згідно видаткових накладних, в яких зафіксовано кількість та якість товару, та які є невід'ємною частиною договору.

Передання товару від Продавця до Покупця оформлювалось видатковими накладними, наданими позивачем, які складені належним чином.

У підтвердження виконання ПП «Арикон» умов укладеного договору ФОП ОСОБА_2 також надала податкові накладні.

Судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем первинні документи.

Так, дійсно, факт передачі товарів від ПП «Арикон» до ФОП ОСОБА_2 підтверджується складеними у відповідності до вимог чинного законодавства видатковими накладними, з яких вбачається найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем в підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Арикон» первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Слід також зазначити, що ФОП ОСОБА_2 у підтвердження реального виконання ПП «Арикон» укладеного договору були надані докази подальшого використання у власній господарській діяльності придбаної у вказаного контрагента продукції, зокрема, надано договори купівлі-продажу товарів № 1/2011/6 від 27.05.2011 року, № 1/2011/7 від 06.06.2011 року, № 1/2011/8 від 17.06.2011 року, № 1/2011/9 від 24.06.2011 року, № 1/2011/10 від 01.07.2011 року, укладені з ДП «Клінічний санаторій ім. Горького», договір № 23 від 31.03.2011 року, укладений з ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова», договір № 3/2011 від 16.05.2011 року, укладений з ПАТ «Платан Плюс» податкові накладні, видаткові накладні.

Таким чином, подальша реалізація придбаної у ПП «Арикон» продукції підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт придбання товарів у ПП «Арикон» та їх подальша реалізація іншим контрагентам, тобто реальність здійснюваних господарських операцій.

Крім того, слід зазначити, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення сум до складу валових та до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування валових витрат та податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 при наявності у позивача належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що висновок ДПІ у Київському районі м. Одеси про заниження позивачкою податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб ґрунтується на висновках актів іншого податкового органу щодо відсутності господарських операцій між ПП «Арикон» та контрагентами, а також щодо нікчемності укладених між ПП «Арикон» та ФОП ОСОБА_2 правочинів.

Колегія суддів звертає увагу на наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновки ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо заниження ФОП ОСОБА_2 податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованими.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право формування податкового кредиту по операціям з ПП «Арикон» та віднесення сум до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а тому прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС податкові повідомлення-рішення № 0005161701 від 30.10.2012 року та № 000515701 від 30.10.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв