Ухвала суду № 36127550, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 1570/6347/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року відмовлено в задоволені позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2012 року №0001371701, №000138701, №0001471701, № 0001481701, № 0001491701.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем не перевищено граничний розмір готівки, встановлений для підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.08.2012 року по 03.09.2012 року податковим органом проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року, про що складено акт № 2165/17-01/НОМЕР_3, яким встановлено, що у перевіряємий період позивачем, як особою яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування, перевищено граничний розмір виручки, а тому останній повинен перейти на загальну систему оподаткування та сплатити відповідні податки та збори.

Крім того у вказаний період позивачем здійснено роздрібну торгівлю в магазині без отримання відповідного торгового патенту та ним не відображено у податкових документах дохід сплачений іншій особі.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року №0001371701, №0001381701, №0001471701, №0001481701, №0001491701.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Указу України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» - спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до п.1 цього Указу - виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно із ст.5 Указу - в разі порушення вимог, установлених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до ст.6 вищевказаного Указу Президента - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» - платником цього податку є будь-яка особа, яка, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. «а» п. 9.6 цього Закону, з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті, - заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

З огляду на вищевикладене судова колегія приходить до висновку, що тільки у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст.1 Указу Президента, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплатити такий податок, починаючи з періоду, в якому відбулось перевищення загальної суми (300000 гривень) від здійснення оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг).

Судовою колегією встановлено, що в період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (а.с.138 - 139).

05 січня 2009 року між позивачем та ТОВ «Ювента-Юг» укладено договір доручення, відповідно до умов якого ТОВ «Ювента-Юг» доручає, а позивач зобов`язується від імені та за рахунок довірителя здійснювати виставку-продаж товарів.

За період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року контрагентом передано, а позивачем реалізовано продукцію згідно вищевказаного договору, на суму 662393,63 грн., та останнім отримано грошову винагороду за вказані послуги, у розмірі 10941 грн.

За період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року позивачем реалізовано продукцію, на суму 737764,84 грн., та отримано грошову винагороду, у розмірі 16607 грн. Зазначені обставини не заперечено сторонами у справі.

З системного аналізу вищевказаних норм Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування" судова колегія приходить до висновку, що даним нормативно-правовим актом не передбачено можливості окремої кваліфікації отриманих коштів, як сплаченої винагороди самому підприємцю, або як транзитних коштів які передаються іншим особам без мети отримання прибутку самим підприємцем, тобто в даному випадку застосовується касовий метод визначення розміру готівки - коли уся готівка, що надходить на банківський рахунок підприємця повинна укладатися в установлений законодавством ліміт - 500000 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що спірні кошти, отримані позивачем в рамках виконання комісійних угод, є його виручкою в розумінні пункту 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування", а тому у разі перевищення підприємцем граничного обсягу виручки, встановленого законодавством - оподаткування доходів повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування та із сплатою податку на додану вартість.

Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 22.05.2013 року, по справі №К/9991/16353/11.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що у вказаний період позивачем перевищено, як граничний розмір виручки за спрощеною системою оподаткування, у сумі 500000 грн., так і граничний розмір виручки з податку на додану вартість, у розмірі 300000 грн., а тому податковим органом правомірно нараховано підприємцю несплачені суми податку.

Крім того податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції, у розмірі 1 грн., за не проведення грошових коштів через РРО, оскільки позивачем перевищено граничні суми готівки, а тому він позбавлений пільг щодо незастосування у своїй діяльності РРО, як підприємець, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (який діяв до 01.01.2011 року) - патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до абз.3 п.п.8.1 ст.8 цього ж закону - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Відповідно до п.п.267.3.1 Податкового кодексу України - ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Відповідно до п.п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з п.п. 177.7 ст.177 цього ж Кодексу - фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Підпунктом 119.2 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем також оскаржено податкові повідомлення №0001381701 (за порушення законодавства про патентування) та №0001471701 (за не відображення виплаченого доходу у податкових документах), якими до нього застосовані штрафні санкції, у розмірі 12060 грн., та, у розмірі 510 грн., відповідно.

Судовою колегією встановлено, що у вказаний вище період позивач здійснював торгівельну діяльність у магазині, за адресою АДРЕСА_1, проте підприємцем не отримано відповідний торговий патент, як того вимагають вищевказані норми права, а тому податковим органом застосовані штрафні санкції за дане порушення, у розмірі 12060 грн. (із розрахунку відповідної вартості торгового патенту за кожний місяць торгівельної діяльності).

Крім того згідно договору оренди магазина за 2012 рік, позивачем виплачено кошти за його оренду, на користь ФОП ОСОБА_2, у сумі 6000 грн., але вказану суму доходу не відображено позивачем у податкових розрахунках, що є порушенням вимог п.п.176.2 ст.176 та п.п.177.7 ст.117 Податкового кодексу України, а тому до нього застосовано штрафні санкції, у розмірі 510 грн.

Позивачем ані у своєму позові, ані у своїй апеляційній скарзі жодним чином не спростовано факти викладені в акті перевірки та не зазначено у чому саме полягає неправомірність даних податкових рішень, а лише заявлено вимогу про їх скасування, а тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та скасування даних рішень відповідача.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло