Постанова № 36126987, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 915/1028/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Державної установи "Держгідрографія"на постановувід 24.09.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№915/1028/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомПрокурора м. МиколаєвадоМиколаївської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна установа "Держгідрографія"провизнання протиправним та скасування п.8 рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012 р.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Чуб Т.В., дов. від 21.12.2012 №112; Сметанко Р.В., дов. від 21.12.2012 №123;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Гудименко Ю.В., посв. №014715, дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.08.2013 (суддя М. Мавродієва) в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п.8 розділу I рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012 р. про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель міста Держустанові "Держгідрографія" за адресою вул. Каботажний мол, 1 з метою передачі в постійне користування для обслуговування адміністративно-виробничого комплексу,?відмовлено. Суд дійшов висновку що оскаржуване рішення міської ради винесене нею в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 (судді С. Таран, Л. Поліщук, В. Туренко) рішення місцевого суду від 08.08.2013 скасовано, прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Постанова мотивована перевищенням радою своїх повноважень, оскільки вона розпорядилась землями державної власності, тобто порушила права та інтереси держави.

В поданій касаційній скарзі третя особа у справі Держустанова "Держгідрографія" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає ст. 59 Земельного кодексу України, ст.85 Водного кодексу України, та Положенню про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській), економічній зоні України, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 29.05.2006 №514 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.06.2006 р. №708/12582. До основних функцій Держгідрографії належить упорядкування акваторій у межах виключної (морської) економічної зони, територіального моря та внутрішніх морських вод України засобами навігаційного обладнання. А тому висновок апеляційного суду про неможливість передання земельної ділянки водного фонду в постійне користування Держустанові "Держгідрографія" є помилковим. Місцевий суд не порушував вимог п.12 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України, оскільки до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснювали міські ради. Постанова Одеського апеляційного господарського суду не відповідає вимогам ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.206 р. №3477-IV.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим судом встановлено.

21.08.2012 Миколаївською міською радою прийняте рішення №19/29, пунктом 8 якого Державній установі "Держгідрографія" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення додаткової земельної ділянки орієнтовною площею 4093 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі у постійне користування для обслуговування адміністративного-виробничого комплексу гідрографічного призначення по вул. Каботажний мол, 1.

З наданого суду акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 27.11.2012 (а.с.48), вбачається, що межі земельної ділянки за кадастровим №4810136300:07:001:0079 площею 0,4065 га закріплені в натурі (на місцевості) плавучими застережними знаками (на частині водної акваторії) у кількості 2 штуки та бетонними стовпчиками на береговій лінії у кількості 2 штуки. Решта межових знаків у кількості 5 штук співпадають з береговою частиною території гідрографічного підприємства.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду згідно зі статтею 4 Водного кодексу України та статтею 58 Земельного кодексу України належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Згідно зі статтею 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до ст.85 Водного кодексу України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

За таких обставин, твердження позивача про те, що вкрита водою земельна ділянка не може бути об'єктом земельних правовідносин є помилковим.

Довідками Миколаївського обласного управління водних ресурсів (а.с.18, 111), підтверджено що Бузький лиман належить до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно приписів п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Матеріали справи не містять доказів складання та затвердження, у встановленому законодавством порядку, проекту розмежування земель державної та комунальної власності в місті Миколаєві. Відповідно, відсутні докази належності спірної земельної ділянки до земель, право розпорядження якими належить Миколаївський обласній державній адміністрації. Саме лише посилання прокурора на ст.122 Земельного кодексу України таким доказом не являється.

Крім того, ч.3 ст.84 Земельного кодексу України, на яку посилається прокурор, містить заборону на передання земель під водними об'єктами загальнодержавного значення у комунальну власність. Спірна земельна ділянка передана у постійне користування Державній установі "Держгідрографія", яка згідно Положення (а.с.120-144) заснована на державній власності, є стратегічним об'єктом, діяльність якого спрямована на виконання міжнародних зобов'язань України з надання гідрографічних і навігаційних послуг для забезпечення безпеки судноплавства у морському регіоні та на внутрішніх водних шляхах України, встановлення навігаційного обладнання, виявлення небезпек і накопичення гідрографічних даних для безпечного судноплавства тощо.

Державною установою "Держгідрографія" укладено договір на виконання проектних робіт від 01.11.2012 (а.с.113, 114), розроблено проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування адміністративно-виробничого комплексу гідрографічного призначення, вартість якого складає 7223,0 грн., проект прийнято по акту приймання-передачі (а.с.115); укладено договір на виготовлення проектної документації: "Робочий проект: Адміністративно-виробничий комплекс гідрографічного призначення ФДУ "Миколаївський район Держгідрографія", вартість якого складає 809291,98 грн., проект прийнято по акту приймання-передачі (а.с.116,117). Тобто, державною установою виконано цілий ряд робіт та витрачено значну кількість державних коштів на їх виконання.

Місцевий суд дійшов висновку що, в діях Миколаївської міської ради при прийнятті пункту 8 рішення №19/29 від 21.08.2012 не вбачається перевищення своїх повноважень та порушення приписів діючого законодавства.

Крім цього, Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому, визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав власності, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Натомість апеляційним судом встановлено наступне.

Державна установа "Держгідрографія" заснована на державній власності і належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (а.с.59-77, 120-135).

Пунктом 8 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012р. державній установі "Держгідрографія" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення додаткової земельної ділянки орієнтовною площею 4093 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі у постійне користування для будівництва та обслуговування адміністративно-виробничого комплексу гідрографічного призначення по вул. Каботажний мол,1 (а.с.12).

Земельна ділянка, згода на розроблення проекту землеустрою якої надана відповідачем третій особі, віднесена до земель водного фонду (акваторія Бузького лиману).

Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 Водного кодексу України).

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 Водного кодексу України).

Право на землі водного фонду визначено статтею 59 Земельного кодексу України, згідно якої землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частина друга цієї статті передбачає випадки передачі земель водного фонду у власність; частина третя - у постійне користування; частина четверта - на умовах оренди.

Відповідно до частини третьої статті 59 Земельного кодексу України у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо надаються державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно Положення державної установи "Держгідрографія" (а.с.59-77, 120-135) остання не є водогосподарською організацією, а відтак у відповідності до положень чинного земельного законодавства не може мати у постійному користуванні землі водного фонду.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в державній установі "Держгідрографія" створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами та підтриманню їх у належному стані. Чинне Положення державної установи "Держгідрографія" не містить відомостей щодо напрямків діяльності третьої особи у сфері догляду за водними об'єктами.

Вказане свідчить про неможливість передання земельної ділянки водного фонду в постійне користування особі - державній установі "Держгідрографія", яка не є водогосподарською організацією та на якій не створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами та підтриманню їх у належному стані.

В силу частини третьої статті 84 Земельного кодексу України, у редакції чинній на час прийняття оспореного пункту рішення, до земель державної власності належать, зокрема, землі під водними об'єктами загальнодержавного значення. Зазначена норма також містить заборону на передачу земель під водними об'єктам загальнодержавного значення у комунальну власність.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оспорений пункт 8 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №19/29 від 21.08.2012р. не відповідає вимогам статей 59, 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття зазначеного рішення), статті 85 Водного кодексу України та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи оскаржувану постанову у касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

Приписами ст. 78 ЗК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

Статтею 84 ЗК України встановлено, що до земель державної власності серед інших відносяться землі під водними об'єктами загальнодержавного значення і вони не можуть бути передані до комунальної власності. Право власності на землю реалізується обласними, міськими, районними державними адміністраціями. Тобто, відносно земель, зазначених в ст. 84 ЗК України є чітка вказівка закону хто має право ними розпоряджатися.

Відповідно до ст. 85 ВК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) порядок надання земель водного фонду у користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із встановлених судами обставин вбачається, що земельна ділянка під водним об'єктом загальнодержавного значення відведена міською радою для будівництва адміністративного корпусу, що не відповідає ст. 85 ВК України. Дана стаття містить вичерпний перелік організацій, яким можуть бути надані землі водного фонду у користування та для яких цілей. Серед останніх відсутня можливість будувати на земельній ділянці під водним об'єктом загальнодержавного значення адміністративні будівлі.

Апеляційним судом встановлено, що згідно Положення державної установи «Держгідрографія» (а.с.59-77, 120-135) остання не є водогосподарською організацією, а відтак у відповідності до положень чинного земельного законодавства не може мати у постійному користуванні землі водного фонду.

Отже, надаючи спірну земельну ділянку у постійне користування рада перевищила свої повноваження. Тому, висновки апеляційного суду про задоволення позову є обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення апеляційним судом ст. 59 ЗК України, ст.85 ВК України, оскільки констатує, що вказані норми судом застосовані правильно.

Також, колегія суддів залишає поза увагою доводи скаржника про незастосування апеляційним судом до спірних правовідносин п. 12 Перехідних положень ЗК України з огляду на те, що апеляційним судом встановлено приналежність спірної земельної ділянки до земель державної власності. повноваженнями щодо розпорядження якими ст. 84 ЗК України наділяє органи виконавчої влади.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про необхідність застосування практики Європейського суду з прав людини так як в матеріалах справи відсутні докази того, що третя особа сплатила кошти за виконані проекти та придбала майно у власність.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку що справа розглянута апеляційним судом відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та з дотриманням вимог процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваної постанови - відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державної установи "Держгідрографія" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі №915/1028/13 - залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун