Постанова № 36126951, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 913/1158/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Луганськвугілля", м.Луганськ

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013

зі справи № 913/1158/13

за позовом дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт", м.Луганськ (далі -Товариство)

до державного підприємства "Луганськвугілля", м.Луганськ (далі -Підприємство)

про стягнення 17 253,33грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути 3360,26грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2011 по 31.03.2012 та 3 % річних у сумі 16 699,20грн. за період з 01.12.2011 по 30.07.2013.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.07.2013 (суддя Голенко І.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 3360,26грн. інфляційних втрат, 14 278,23грн. 3 % річних. У частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 420,97грн. за період з 11.03.2013 по 06.06.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, судді Бойченко К.І. і Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягненню з відповідача 3 % річних у сумі 2 420,97грн. та в цій же частині прийняте нове рішення, яким стягнуто означену суму. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 09.10.2013, а рішення суду першої інстанції від 30.07.2013 залишити без змін, тобто предметом касаційного оскарження фактично є постанова апеляційного суду в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 420,97грн. за період з 11.03.2013 по 06.06.2013. Скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2007 у справі №2/450 стягнуто з Підприємства на користь Товариства заборгованість у сумі 334717грн. 62 коп., пеню у сумі 31885грн. 29коп., інфляційні нарахування у сумі 23391грн.50коп. та 3% річних у сумі 9312грн. 17коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 6736грн. 88коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 98грн. 58 коп., яке набрало законної сили. У зв'язку з невиконанням цього рішення суду Товариство неодноразово зверталося з позовами до суду про стягнення з Підприємства 3% річних та інфляційних втрат.

Останнім рішенням господарського суду Луганської області від 13.12.2011 у справі №27/203/2011 стягнуто з Підприємства на користь Товариства 3% річних у розмірі 3686грн. 48коп. за період з 20.07.2011 по 01.12.2011, інфляційні витрати у розмірі 334грн. 72коп. за вересень 2011 року та судові витрати. Це рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Судами також встановлено, що 11.03.2013 ухвалою господарського суду Луганської області було порушено провадження у справі №913/206/13-г про банкрутство Підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредитора боржника, а 06.06.2013 ухвалою цього ж суду провадження у справі було поновлено та припинено на підставі п. 12 частини першої ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 19.01.2013), а також скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення грошової суми 3 % річних за період з 11.03.2013 по 06.06.2013 у сумі 2 420,97грн., апеляційний суд виходив з того, що ці платежі не відносяться до категорії санкцій за невиконання зобов'язань і входять безпосередньо до складу грошового зобов'язання. Тому, на думку апеляційного суду, відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на такі нарахування не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 19.01.2013) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Пунктом 5 статті 17 цього ж Закону передбачено, що якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.

Встановленим по справі обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При цьому, взявши до уваги наведені вимоги чинного законодавства, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних у сумі 2 420,97грн. за період з 11.03.2013 по 06.06.2013, оскільки в означений період стосовно Підприємства діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого не застосовується, зокрема, нарахування 3 % річних від простроченої суми.

Висновок апеляційного суду про наявність підстав для нарахування відповідачу зазначеного платежу в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є помилковим та таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 19.01.2013), оскільки ним були застосовані норми цього Закону в тій редакції, яка вже не була чинною на час введення мораторію стосовно відповідача.

За таких обставин є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в означеній частині, а отже, прийняте судом першої інстанції рішення має бути залишене без змін.

Оскільки сукупності цих же обставин апеляційний суд дав неправильну правову оцінку, прийнята ним постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу державного підприємства "Луганськвугілля" задовольнити.

2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 зі справи № 913/1158/13 скасувати.

3.Рішення господарського суду Луганської області від 30.07.2013 зі справи № 913/1158/13 залишити в силі.

4.Стягнути з дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" на користь державного підприємства "Луганськвугілля" судовий збір у сумі 860,25 грн. за розгляд касаційної скарги.

5.Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Бенедисюк І.М. Суддя Харченко В.М.