Постанова № 36126941, 16.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 5024/1604/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Кость О.Г.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Одеського апеляційного господарського від 10.10.2013р.

у справі № 5024/1604/2012 Господарського суду Херсонської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"

про стягнення 983 963,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" про стягнення 983963,97грн., з яких 727742,41грн. - основного боргу, 8106,61грн. - інфляційних втрат, 88211,30грн. - пені, 141787,08грн. - штрафу та 18116,57грн. - 3% відсотків річних.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.08.2013р.(суддя Людоговська В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. (судді: Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.), позов задоволено частково. Припинено провадження по справі в частині стягнення основного боргу. Стягнуто з Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18116,57грн. - 3% річних, 27962,45грн. - пені, 70893,54грн. - штрафу та 19680грн. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України, просить їх скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 60248,85грн та 7% штрафу у сумі 70893,54грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суми пені та штрафу, в задоволенні яких було відмовлено.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.09.2011р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу №14/2391/11, за умовами якого, продавець зобов'язався передати покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для вироблення теплової, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплати газ на умовах цього договору.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

В подальшому між позивачем та відповідачем укладалися додаткові угоди до договору щодо ціни на газ.

На виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року, а відповідач прийняв, природний газ на загальну суму 2730477,98грн., за який останній розрахувався частково, в результаті чого за ним утворився борг у розмірі 727742,41грн.

Під час розгляду справи відповідачем сплачено суму основного бору в розмірі 727742,41грн., тому суд першої інстанції на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України припинив провадження в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.

На суму основного боргу позивачем були нараховані 88211,30грн. пені, 141787,08грн. 7% штрафу, 8106,61грн. інфляційних втрат та 18116,57грн. 3% річних.

Відповідачем у суді першої інстанції було подано контррозрахунки пені та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди, перевіривши розрахунки позивача та контррозрахунки відповідача, з урахуванням клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, правомірно зменшили заявлені до стягнення суми пені до 27962,45грн. та 7% штрафу до 70893,54грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням норм ст. 625 ЦК України та встановлених обставин щодо порушення відповідачем строків проведення розрахунків, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення суми 3% річних.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат, то господарські суди, перевіривши наданий позивачем розрахунок, визнали його необгрунтованим та не підлягаючим задоволенню, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення. Розглянувши вказане клопотання, суди попередніх інстанцій, керуючись нормами ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановили відсутність підстав для розстрочки виконання судового рішення та відмовили у задоволенні названого клопотання.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. у справі №5024/1604/2012 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.