Постанова № 36126429, 11.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 906/991/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача 1: не з'явився

позивача 2: не з'явився

відповідача 1: Гомонов В.П. (довіреність №02-7/90 від 15.10.2013 року)

відповідача 2: Гопанчук А.П. (генеральний директор, наказ №188-К від 05.09.2012 року), Вигівський О.І. (довіреність №б/н від 11.09.2013 року)

від органу прокуратури: Данилюк О.С. (посвідчення №006899 від 28.09.2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 року у справі № 906/991/13 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом прокурора Коростенського району в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (позивач 1) та Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (позивач 2)

до Коростенської районної державної адміністрації (відповідач 1)

та до публічного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (відповідач 2)

про визнання протиправним та скасування розпорядження від 13.08.2007 року № 325; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 01.10.2007 року та додаткових угод від 02.08.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01 жовтня 2013 року у справі №906/991/13 відмовлено в задоволенні позову прокурора Коростенського району в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) (надалі - позивач 1) та Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 2, код ЄДРПОУ 38035841) (надалі - позивач 2) до Коростенської районної державної адміністрації (11500, м.Коростень, Житомирської області, вул.Грушевського 60/2, код ЄДРПОУ 04053513) (надалі - відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (11563, с.Гулянка, Коростенський район, Житомирської області, вул.Молодіжна, 18, код ЄДРПОУ 00110177) (надалі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 13.08.2007 року № 325; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 01.10.2007 року та додаткових угод від 02.08.2010 року /а.с.157-159/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що приймаючи оспорюване розпорядження від 13.08.2007 року №325, Коростенська РДА, як суб'єкт владних повноважень, реалізувала надані їй п."а" ч.1 ст.17 Земельного кодексу України владні управлінські функції, згідно якого до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначеним цим Кодексом. А відтак при укладенні оспорюваних договорів оренди земельної ділянки від 01.10.2007 року і, як наслідок, додаткових угод від 02.08.2010 року, які є предметом позову, не було допущено порушень, зокрема, перевищення Коростенською РДА своїх повноважень, що могло би бути підставою для визнання зазначених правочинів недійсними, тобто правові підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову /а.с. 167-169/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального права, вважає оскаржуване рішення незаконним, та необґрунтованим. Зазначає, що відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок громадянам та юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Стаття 123 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору оренди) регламентує порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, а стаття 122 цього ж Кодексу визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, тобто вказана стаття по аналогії визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам в оренду. Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Надання земельних ділянок за межами населених пунктів для промислових потреб належить до компетенції обласної державної адміністрації. За таких обставин, Коростеньська РДА перевищила свої повноваження, прийнявши розпорядження щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, передачі земельної ділянки в оренду та уклавши договір оренди.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 13 листопада 2013 року /а.с. 166/. Розгляд скарги неодноразово відкладався.

Від відповідача 2 надійшли відзив на апеляційну скаргу /а.с. 184-188/ та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу /а.с. 217-219/, відповідно до яких останній вважає апеляційну скаргу прокуратури Житомирської області такою, що не підлягає до задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень. В обґрунтування своєї правової позиції ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" зазначає наступне: з умов розділу 5 договорів оренди вбачається, що цільове призначення земельних ділянок після укладання зазначених договорів не змінилося; факт незмінності цільового призначення земельних ділянок, при переоформленні товариством права постійного користування на право оренди, стверджується довідкою Управління Держземагенства у Коростенському районі Житомирської області від 30.10.2013 року за вих.№330, в якій зазначено, що дані земельні ділянки відносяться до забудованих земель, у т.ч. до земель промисловості, відкритої розробки та кар'єрів; розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації є нормативно-правовими актами, тому підлягали державній реєстрації Головним управлінням юстиції у Житомирській області та повинні були бути оприлюдненні.

Відповідачем 1 було подано відзив на апеляційну скаргу в якому Коростенська районна державна адміністрація повністю заперечує проти апеляційної скарги, вважає, що господарський суд Житомирської області, приймаючи рішення від 01.10.2013 року по справі №906/991/13 в повному обсязі дослідив матеріали справи та прийняв правильне рішення /а.с. 193-195/. Відповідач 1 зазначає, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок від 01.10.2007 року, які є предметом позову, Коростенська райдержадміністрація діяла в межах своїх повноважень та без порушень чинного законодавства України, а додаткові угоди від 02.08.2010 року укладалися у зв'язку із приведенням розмірів орендної плати до вимог Податкового кодексу України, а саме до статті 288 Податкового кодексу України.

Житомирська обласна державна адміністрація надіслала на адресу Рівненського апеляційного господарського суду пояснення (вх.№21284/13 від 27.11.2013 року та вх.№22726/13 від 11.12.2013 року) по суті апеляційної скарги /а.с. 215-216, 245-247/, в яких зазначає, що Розпорядження голови облдержадміністрації №205 від 15.07.2005 року має внутрівідомчий характер та не зачіпає інтереси громадян; органами юстиції щоквартально, щороку проводиться перевірка розпорядчої діяльності голови облдержадміністрації на предмет необхідності державної реєстрації нормативно-правових актів, зауваження та пропозиції від органів юстиції щодо необхідності реєстрації розпорядження №205 були відсутні.

Безпосередньо в судових засіданнях представники від органу прокуратури, відповідача 1 та відповідача 2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник позивача в судове засідання 11.12.2013 року не з'явився, водночас ним було подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників від органу прокуратури, відповідача 1 та відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №172 від 17.06.2005 року "Про посвідчення права користування земельними ділянками" районним державним адміністраціям доручено посвідчувати право користування земельними ділянками, межі яких визначені в натурі та без зміни їх цільового призначення, шляхом прийняття відповідно розпорядження та укладання договору оренди землі.

Розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації (далі - РДА) від 13.08.2007 року №325 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж у натурі (на місцевості) земельних ділянок та надання їх в користування (на умовах оренди) ВАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж у натурі (на місцевості) земельних ділянок площею 146,18 га для надання їх в користування (на умовах оренди) ВАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" на території Білківської та Бондарівської сільських рад (пункт 1 розпорядження) /а.с.13/. Вказаним розпорядженням вирішено надати ВАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" в оренду строком на 30 років земельні ділянки площею 146,18 га на території Білківської та Бондарівської сільських рад (п.2 розпорядження).

На підставі зазначеного розпорядження між Коростенською РДА (орендодавець) та ВАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (орендар) 01.10.2007 року були укладені договори оренди земельної ділянки /а.с.14-19/, відповідно до умов яких Коростенська РДА надала ВАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" в оренду в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які розташовані на території Бондарівської та Білківської сільських рад Коростенського району Житомирської області (поза межами населених пунктів) (п.1 договорів).

Згідно з підпунктами 2.1 зазначених договорів оренди, в оренду передаються земельні ділянки: - по договору на території Бондарівської сільської ради загальною площею 133,9568 га; по договору на території Білківської сільської ради загальною площею 12,2232 га..

Договори укладено на 30 років. Після закінчення строку кожного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.3.1 договорів).

Відповідно до підпунктів 5.1-5.3 договорів земельні ділянки передаються в оренду під гранітний кар'єр та виробничу базу. Цільове призначення земельних ділянок землі несільськогосподарського призначення (землі промисловості Бондарівської та Білківської сільських рад). Умовами збереження стану об'єкта оренди заборонена зміна цільового призначення.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" перетворено у Публічне акціонерне товариство "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" /а.с.88/.

Матеріали справи свідчать також про те, що Публічним акціонерним товариством "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" було одержано ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами від 16.08.2000 року №2222 /а.с.68/, Акт про надання гірничого відводу від 10.10.2000 року № 18 /а.с.69/, Спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами (видобування гранітів, мігматитів, гнейсів, діабазів, придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового) №2222 від 16 серпня 2000 року (виданий на підставі наказу №86 від 21.02.2013 року) та Спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами (продовження видобування сировини для виробництва будівельного щебеню) №2222 від 16 серпня 2000 року (виданий на підставі наказу №482 від 08.10.2012 року) /а.с.144, 145/.

Відповідно до частини 2 статті 18 Кодексу про надра (в редакції станом на дату укладення спірних договорів) земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Таким чином, земельні ділянки відповідачу були надані за наявності у нього спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами відповідно до вимог статей 16, 18 Кодексу України про надра.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Згідно частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у вказаній редакції), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приймаючи оспорюване розпорядження від 13.08.2007 року № 325, Коростенська РДА, як суб'єкт владних повноважень, реалізувала надані їй пунктом "а" частини 1 статті 17 Земельного кодексу України владні управлінські функції, згідно якого до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначеним цим Кодексом. Проте, на день прийняття розпорядження головою Коростенської РДА стаття 122 Земельного кодексу України, порушення якої стало підставою звернення прокурора до суду, мала назву: "Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування" і стосувалась, як вбачається з її змісту, виключно повноважень вищевказаних органів щодо розпорядження земельними ділянками в частині надання їх юридичним особам у постійне користування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року №509-VI назва статті 122 Земельного кодексу України була викладена в новій редакції, а саме: "Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування". До вказаних спірних правовідносин має застосовуватися стаття 122 Земельного кодексу України в редакції, що діяла до 16.08.2008 року, оскільки згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" у частині 3 статті 1 визначено, що місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Частиною 8 статті 118 Конституції України встановлено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Стаття 17 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин відноситься розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Щодо посилань прокуратури та Житомирської обласної адміністрації на розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №205 від 15.07.2005 року "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17.06.2005 року №172", колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції станом на 17.06.2005 року, чинній на момент винесення розпорядження №205 від 15.07.2005 року) встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію, ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються:

- нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній адміністрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію;

- нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний порядок підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх в дію.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 року №1160-IV, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (у редакції чинній на дату винесення розпоряджень №172 від 17.06.2005 року та №205 від 15.07.2005 року) передбачено, що регуляторні акти, прийняті Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації, визначених Кабінетом Міністрів України, не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації.

Житомирською обласною адміністрацією у наданих апеляційному суду письмових пояснення зазначено, що розпорядження №205 від 15.07.2005 року має внутрівідомчий характер та не зачіпає інтереси громадян; крім того, позивачем вказано, що відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 05.05.2004 року №131 «Про визначення офіційних друкованих органів для опублікування нормативно-правових актів облдержадміністрації» для забезпечення опублікування розпоряджень голови ОДА було визначено газети «Житомирщина» та «Орієнтир 6+1», у яких було опубліковано розпорядження №205 від 15.07.2005 року. Щодо державної реєстрації вказаного розпорядження Житомирською ОДА зазначено, що органами юстиції не вказано зауважень та пропозицій щодо необхідності реєстрації розпорядження №205 від 15.07.2005 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №172 від 17.06.2005 року та №205 від 15.07.2005 року за своєю суттю є регуляторними нормативно-правовими актами, оскільки спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, а саме: укладення районними державними адміністраціями договорів оренди землі при переоформленні права постійного користування земельними ділянками з громадянами та юридичними особами.

Беручи до уваги правову природу Розпоряджень голови Житомирської обласної державної адміністрації №172 від 17.06.2005 року та №205 від 15.07.2005 року Житомирською, Житомирською обласною адміністрацією не надано суду належних та допустимих доказів державної реєстрації та офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації розпорядження №205 від 15.07.2005 року, у відповідності до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не бере до уваги розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №205 від 15.07.2005 року "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17.06.2005 року №172".

З огляду на вищевказане колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність перевищення Коростенською РДА повноважень при прийнятті розпорядження від 13.08.2007 року №325 щодо передачі земельних ділянок в оренду ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів".

Частина 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" регламентує істотні умови договору оренди землі.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. В оспорюваних договорах оренди передбачені всі необхідні умови згідно частини 1 статті 15 Закону.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з пунктом 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями державної і комунальної власності в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно листа Коростенської РДА від 10.09.2013 року №02-10/1909, на момент укладення договорів оренди земельних ділянок від 01.10.2007 року, рішення про розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів на території Бондарівської та Білківської сільських рад прийнято не було /а.с.138/.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 210 Земельного кодексу України, наслідком укладання угод з порушенням чинного законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що при укладенні оспорюваних договорів оренди земельної ділянки від 01.10.2007 року і, як наслідок, додаткових угод від 02.08.2010 року, які є предметом позову, не було допущено порушень, зокрема, перевищення Коростенською РДА своїх повноважень, що могло би бути підставою для визнання зазначених правочинів недійсними, тобто правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією господарського суду, що оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено по суті, то заява відповідача - ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" від 01.10.2013 року №1129 про застосування строків позовної давності (а.с.142, 143) слід відхилити.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 01.10.2013 року у справі №906/991/13 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/991/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.