Ухвала суду № 36126306, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 820/5234/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. по справі № 820/5234/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби від 17 квітня 2013 року № 00000082200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 17 квітня 2013 року № 00000082200 у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. п. 1, 2, 9, 10, 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, внаслідок чого набув правовий статус суб'єкта господарювання -ФОП, на обліку як платник податків перебуває в Нововодолазькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області (а.с. 7-8, 48-49).

На підставі направлень від 27.03.2013р. №1370 та 1371 (а.с.23-24), наказу від 26.03.2013р. №73, 02.04.2013р. працівниками Державної податкової служби у Харківській області Ромашовим В.В. та Спіциним В.В. проведена перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу - ФО-П ОСОБА_3

Перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_7, яка перебуває у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_3 згідно із договором, укладеним між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 20.04.2011 року та від 02.04.2012 року (а.с. 55-57).

Результати перевірки оформлені актом №002879 від 02.04.2013р., який зареєстрований в органі ДПС 03.04.2013 року за № 620/20/40/22/НОМЕР_1 (а.с. 7-8).

Перевірка була проведена за відсутності ФО-П ОСОБА_3, якій належить магазин, в котрому проводилась перевірка, а продавець ОСОБА_7, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції і перебуває у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_3 на підставі договору від 02.04.2012 року, та була присутня під час проведення перевірки, відмовилась від підписання матеріалів перевірки, оскільки була не згодна, з викладеними в них фактами.

За висновками, викладеними у акті перевірки, позивачем порушено п. 1, 2, 9, 10, 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (а.с. 8 зворот. стор.), а саме:

- проведення розрахункової операції при продажу товарів без застосування РРО на суму 10,00 грн.;

- не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків за 04.04.2011 року, 11.06.2011 року, 13.06.2011 року, 04.03.2012 року;

- порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: встановлений надлишок ТМЦ на суму 1856,50 грн.;

- не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом встановленого законодавством терміну за період з 23.03.2011 року по 01.04.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки, Ново-Водолазькою МДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000082200 від 17.04.2013 року (а.с. 9), яким до ФО-П ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 131045, 00 грн.

Не погодившись з рішенням відповідач, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 265), відповідно до ст. 1 якого, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі - продажу іноземної валюти.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону № 265 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до пп. 9 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під фіскальним звітним чеком слід розуміти документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті. При цьому, денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням. Термін "розрахункова операція" визначено як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст.2 Закону України № 265.)

Виходячи зі змісту п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. №199 "Про затвердження вимог реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій" Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Пунктом 13 даної постанови встановлено, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Даною Постановою визначено, що усі режими реєстратора розрахункових операцій повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години. У разі коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні, що підтверджується відповідним наказом на підприємстві, то реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, а фіскальні звітні чеки - не друкуються. У робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути в увімкненому стані і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим.

Виходячи з роз'яснень, наданих ДПС України листом від 07.11.2002 р. № 7501/6/23-2119, якщо підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, то в такі дні РРО не застосовуються, відповідні звітні чеки не друкуються. В робочі дні підприємства РРО повинні бути у ввімкненому стані і друкування фіскальних чеків є обов'язковим.

Таким чином, обов'язок здійснювати щоденне роздрукування фіскального звітного чека у позивача виникає протягом кожного робочого дня при здійсненні розрахункових операцій. Якщо ж підприємство в деякі дні не працює, то відповідно в такі дні РРО не застосовуються, звітні чеки не друкуються.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ФО-П ОСОБА_3 самостійно здійснює господарську діяльність та самостійно встановлює режим роботи магазину. Твердження перевіряючих щодо не збереження фіскальних звітних чеків за 04.04.2011 року, 11.06.2011 року та 13.06.2011 року не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, оскільки в ці дні магазин позивача не працював, касовий апарат не вмикався та будь - якої операції не проводилось. За таких підстав, фіскальних звітних чеків за вказані дні не мало бути.

Вищевикладене підтверджується порядковими номерами, що містяться на Z-звітах, які не перериваються, та копіями аркушів з КОРО № 2020000498/1, наданими позивачем та залученими судом до матеріалів справи.

Окрім того, порядкова нумерація чеків не порушена, що підтверджує те, що у вказані вище дні операції не здійснювались.

Що стосується не збереження фіскального звітного чеку за 04.03.2012 року, то ФО-П ОСОБА_3 подала відповідну заяву до Нововодолазької МДПІ про помилку у чеку, яка була врахована податковою інспекцією, та не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу щодо не друкування позивачем фіскального звітного чеку та незбереження в книзі обліку розрахункових операцій не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Відносно висновків податкового органу щодо не забезпечення зберігання позивачем контрольних стрічок протягом встановленого законодавством терміну за період з 23.03.2011 року по 1.04.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 10 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", порушення якого встановлено в акті перевірки, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

У разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну застосовується фінансова санкція у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.5 ст.17 Закону України №265/95-ВР).

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначені фінансові санкції встановлені за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону друкувати та зберігати контрольну стрічку.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек та контрольну стрічку, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи чек у книзі обліку розрахункових операцій та контрольну стрічку - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у п. 5 ст. 17 Закону України №265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за порушення п.10 ст. 9 Закону України №265/95-ВР, незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій та друку контрольної стрічки та/або її незберігання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 16 квітня 2013 р. по справі №21-89а13 та від 04 червня 2013 року по справі № 21-155а13.

Згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з Рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій за невиконання вимоги щодо друку контрольних стрічок за період з 23.03.2011 року по 01.04.2013 року із розрахунку в кількості 741 шт., окремо до кожного виявленого випадку порушення Закону України №265/95, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

При цьому, слід відмітити, що за вказаний вище період: з 23.03.2011 року по 01.04.2013 року, позивачем було використано 3 контрольної стрічки, а 4 стрічка на момент перевірки, як зазначає позивач та не спростовує відповідач по справі, знаходилась у реєстраторі розрахункових операцій. Яким чином перевіряючими встановлено кількість стрічок у розмірі 741 шт., не зазначено а ні в акті перевірки, а ні доведено відповідачем суду.

Враховуючи наведене, висновки акту перевірки щодо незбереження 741 стрічки не знайшли обґрунтованого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо висновків податкового органу стосовно здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону №265-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

За приписами ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. При цьому самі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, облік товарів включає в себе комплекс операцій, який полягає у відображенні інформації, що міститься у первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку у порядку, визначеному відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно пунктів 1, 3, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, встановити наявність не облікованого товару можливо або шляхом проведення інвентаризації, або шляхом дослідження первинних документів, рахунків бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, порушення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації можна встановити шляхом дослідження інформації, що міститься на рахунках бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що податковим органом в ході перевірки не досліджувалися рахунки бухгалтерського обліку або інші первинні документи бухгалтерського обліку, на яких міститься інформація про облік товарів, але в акті перевірки зазначено, що в місці продажу товарів (магазині) не вівся облік товарних запасів загальна вартість залишку яких станом на 02.04.2013 року становила 1856,50 грн.

За таких обставин суд дійшов вірного висновку, що ненадання перевіряючим видаткових накладних на товар від постачальників під час перевірки не є безумовним свідченням відсутності у суб'єкта господарювання обліку товарів або свідченням порушення цим суб'єктом встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано видаткові та товарно - транспортні накладні, котрі підтверджують придбання позивачем товарів.

Крім того, у позивача є в наявності належним чином заповнена Книга обліку доходів та витрат (Ф10), Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг). Наявність вказаних документів не заперечується апелянтом.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у позивача є в наявності усі первинні документи на підтвердження обставин щодо належного ведення обліку товарів. Натомість, відповідачем не доведено, що на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 не вівся, або вівся з порушенням встановленого порядку, облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Стосовно не проведення розрахункових операцій на суму 10 грн. через РРО, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 10 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), застосовується фінансова санкція у розмірі 1 грн., в разі вчинення порушення вперше (п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР).

Колегія суддів зазначає, що згідно опису наявних купюр, який був складений на місці проведення розрахунків, зазначена сума 46 грн. (а.с. 22).

Як вбачається з Z - звіту за 02.04.2013 року, у касі магазину позивача знаходилось готівкових коштів - саме 46 грн. Отже, усі розрахункові операції були проведені через РРО. Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними висновки акту перевірки щодо не проведення розрахункових операцій на суму 10 грн. через РРО .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 002879 від 02.04.2013р. порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2013 року № 00000082200 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2013 року № 00000082200, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. по справі № 820/5234/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2013 р.