КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2013 року м. Київ 810/6296/13-а
12:06
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Гололобові В.Ю.,
представників сторін:
від позивача - Кондюріна Я.О.,
від відповідача - Башта М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Регіоналспецсервіс - проект компані»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі
Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс - проект компані» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2013 № 001071502.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта камеральної перевірки, в якому встановлено допущення позивачем під час заповнення податкової звітності методологічної помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом. На думку податкового органу позивачем у рядку 23 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 задекларовану суму бюджетного відшкодування у сумі 243729,00 грн. і в додатку 2 до декларації задекларовано звітний період, у якому виникла сума травень, червень 2013 і частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам або до Державного бюджету України у сумі 65777,00 грн., у в'язку з чим позивачем завищено значення рядка 23.2 податкової декларації за червень 2013
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки підприємством вірно зазначено у податковій декларації суми податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню. Крім того, на думку позивача, до підприємства безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки підприємством не отримувало вказану у податкових деклараціях суму відшкодування.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У запереченнях на позов виклав ті самі обставини, які встановлені в Акті перевірки на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, позивачем подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013, в якій у рядку 23 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1 + рядок 23.2) зазначив суму 243729,00 грн. і у рядку 23.2 («У зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах». Разом із декларацією позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Додаток 1), Довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів (Додаток 2), Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3), Розрахунок розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5).
01.08.2013 посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Регіоналспецсервіс - Проект Компані», за результатами якої складено Акт № 295/15-02/37716490.
Відповідно до даного Акта податковий орган встановив порушення позивачем абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, пункту 4.6.4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 - допущено методологічну помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом.
Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.
В ході перевірки встановлено, що згідно з поданою ТОВ «Регіоналспецсервіс - Проект Компані» до ДПІ у Києво - Святошинському районі податковою декларацією з ПДВ за червень 2013 року встановлено, що платником розрахована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (р. 23.2) у розмірі 243 729 грн. відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу та вимог Порядку.
Під час перевірки показників податкової декларації, за червень 2013 року встановлено, що платником у рядку 23 задекларовано заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 243 729 грн., відповідно до Додатку 2 до декларації за червень 2013 року «Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» задекларовано звітний період, у якому виникла сума травень, червень 2013 року, та частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 4 розрахунку бюджетного відшкодування) у розмірі 65 777 грн. згідно з поданою ТОВ «Регіоналспецсервіс - Проект Компані» податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2013 у рядку 19 задекларовано від'ємне значення у сумі 65777,00 грн.
У податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 у рядку 19 задекларовано від'ємне значення у сумі 58800,00 грн.
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 200.1, пункту 200.4 пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України завищено значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 у сумі 177952,00 грн.
На підставі даного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 № 0011071502, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) у сумі 177952,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 44488,00 грн.
Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Київській області.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.11.2013 № 1289/10/10-36-10-01/206/748 скаргу позивача залишено без розгляду.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 розділу І Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
Згідно із пунктом першим статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, підставою для віднесення сум до податкового кредиту є саме податкова накладна.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 4.6.3 пункту 4.6 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок) якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума:
у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);
у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.
Відповідно до пункту 4.6.4 Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Згідно з підпунктом 4.6.5 пункту 4.6 даного Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.
При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).
У податкових деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються.
Як вбачається із поданої позивачем податкової декларації з податку на додану варітьсь за червень 2013 року у рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» віднесено податок на додану вартість на загальну суму 243729,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 у сумі 36583,00 грн., за грудень 2012 у сумі 141369,00 грн., травень 2013 у сумі 65777,00 грн., про що свідчать дані Додатку № 2 даної декларації.
На підтвердження обставини виникнення від'ємного значення податку на додану вартість позивач надав суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість за період липень 2012 - червень 2013.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Як встановлено судом, в ході проведення камеральної перевірки відповідачем не встановлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації.
Отже, оскільки камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків і первинні документи при цьому не вивчаються, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 177952,00 грн.
Суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить визначення поняття «методологічна» помилка.
В ході судового розгляду представник відповідача не зміг пояснити суду із посиланням на нормативно-правові акти в чому саме полягає методологічна помилка і яким чином ця методологічна помилка призвела до завищення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене і з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, що спростовують твердження позивача і відображені в податкових деклараціях дані обліку відносно заявлених до відшкодування суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, а висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають вимогам податкового законодавства, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до статі 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв, судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2013 № 0011071502.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 грудня 2013 р.
Судове рішення № 36123126, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 10.12.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/6296/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: