Постанова № 36123034, 16.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року 810/4128/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОК" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

02 серпня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АЕРОК" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 липня 2013 р. № 0003501702/9, 0001092201/5, 0001082201/4, 0001072201/3.

У судовому засіданні 10 грудня 2013 р. уточнено назву відповідача - Держава податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідачем винесені протиправно, оскільки, позивачем правомірно було сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі податкових, видаткових та товарно - транспортних накладних, виданих контрагентами: приватним підприємством "Дагпром - Союз" (далі - ПП "Дагпром - Союз"), товариствами з обмеженою відповідальністю "Інвестком-капітал" (далі - ТОВ "Інвестком-капітал"), "Бімар" (далі - ТОВ "Бімар"), "Класік - М" (далі - ТОВ "Класік - М") та "Лікон Лоджистік" (далі - ТОВ "Лікон Лоджистік") та "Транс Ком Логістік" (далі - ТОВ "Транс Ком Логістік").

Крім того, позивач стверджував, що ним правомірно було віднесено до витрат з податку на прибуток нараховані, проте, не сплачені відсотки за кредитом.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Проте, письмових заперечень або доказів на обґрунтування законності спірних податкових повідомлень - рішень суду не надав.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

25 грудня 2006 р. позивач зареєстрований виконавчим комітетом Обухівської міської ради як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 578868 (т. 21 а.с. 15).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 7 травня по 17 червня 2013 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2011 р. по 31 грудня 2012 р., за результатами якої 3 липня 2013 р. складено акт перевірки № 888/2201/34840150 (далі - акт перевірки № 888/2201/34840150) (т. 1 а.с. 14 - 77).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 138.1, п.138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139.1, п.п. 153.2.4 п. 153.2 ст. 153 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-IV (далі - ПК України) з врахування норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 723 817 грн 00 коп., в т.ч. за: півріччя 2012 р. на суму 342 277 грн 00 коп., 3 квартали 2012 р. - 706 724 грн 00 коп., 2012 р. - 1 723 817 грн 00 коп. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за періоди: 2-3 квартали 2011 р. на суму 127 215 грн 00 коп., 2-4 квартали 2011 р. - 390 123 грн 00 коп., 1 квартал 2012 р. - 791 980 грн 00 коп.

2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7, п.201.8 ст. 201 ПК України, що призвело заниження податку на додану вартість у сумі 956 458 грн 00 грн., а саме по періодам за: травень 2012 р. на суму 316 693 грн 00 коп., червень 2012 р. - 67 803 грн 00 коп., липень 2012 р. - 39 608 грн 00 коп., серпень 2012 р. - 151 178 грн 00 коп., вересень 2012 р. - 155 701 грн 00 коп., жовтень 2012 р. - 187 903 грн 00 коп., листопад 2012 p. - 36 967 грн 00 гри.

3) ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 р. №185/94-ВР "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями), несвоєчасне надходження товару по вантажно митній декларації № 257894 від 30 березня 2013 р. на суму товар надійшов уповному обсязі, але з порушенням законодавчо встановлених термінів на 16 днів.

4) п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168. п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за грудень 2012 р. на загальну суму 1990 грн 50 коп.

5) п. 51 ст. 51 ПК України в частині подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманих з них податків за формою № 1-ДФ за період з 1 липня 2011 р. по 31 грудня 2012 р. з недостовірними відомостями.

25 липня 2013 р. на підставі акту перевірки № 888/2201/34840150 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № № 0003501702/9, 0001092201/5, 0001082201/4, 0001072201/3. Зокрема:

- податкове повідомлення-рішення № 0003501702/9, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2998 грн 12 коп., з яких за основним платежем - 1990 грн 50 коп., за штрафними санкціями - 1007 грн 62 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0003501702/9) (т. 1 а.с. 10);

- податкове повідомлення - рішення № 0001092201/5, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 791 980 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001092201/5) (т. 1 а.с. 11);

- податкове повідомлення-рішення № 0001082201/4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 585 725 грн 50 коп., з яких за основним платежем - 1 723 817 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 861 908 грн 50 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001082201/4) (т. 1 а.с. 12);

- податкове повідомлення-рішення № 0001072201/3, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 434 687 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 956 458 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 478 229 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001072201/3) (т. 1 а.с. 13).

У зв'язку з тим, що позивач вважає названі податкові повідомлення-рішенні такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як убачається з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Як убачається з абз. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог абз. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як убачається з п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з вимогами п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наявні матеріали справи свідчать, що:

- відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентами - ПП "Дагпром - Союз", ТОВ "Інвестком-капітал", ТОВ "Бімар", ТОВ "Класік - М", ТОВ "Лікон Лоджистік" та ТОВ "Транс Ком Логістік" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами;

- відповідачем було зроблено висновок про те, що позивач не мав права відносити нараховані, проте, несплачені проценти за кредитами до витрат з податку на прибуток.

Проте, зазначений сумнів та висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

1. Стосовно взаємовідносин позивача з ПП "Дагпром - Союз" судом встановлено таке.

19 березня 2012 р. між позивачем (покупцем) та ПП "Дагпром - Союз" (постачальником) було укладено договір поставки № 120313 (далі - договір № 120313) (т. 14 а.с. 119 - 121).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах цього договору, поставити "товари субститути" та інші товари народного вжитку та господарювання, а покупець - прийняти та оплати за товар.

Відповідно до вимог п.п. 1.3 п. 1 названого договору асортимент, ціна, кількість та умови поставки товару зазначалися у рахунку - фактури та/або видаткових документах постачальника на кожну партію товару окремо або на декілька партій одночасно та зазначалися у специфікації з послідуючим відображенням у видаткових документах постачальника.

На виконання договору № 120313 ПП "Дагпром - Союз" позивачем суду було надано таки докази (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи):

1) специфікацію № 1 (т. 21 а.с. 5);

2) видаткову накладну від 21 березня 2012 р. № 120000036 (т. 14 а.с. 122);

3) податкову накладу від 20 березня 2012 р. № 19 (т. 14 а.с. 123);

4) акти отримання товару від 31 березня, 30 квітня, 31 травня 2012 р. № № 339, 358, 706 (т. 14 а.с. 125 - 127).

Зазначені документи підписані посадовою особою ПП "Дагпром - Союз", завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ПП "Дагпром - Союз" було поставлено на адресу позивача перелічений у них товар.

На підтвердження факту розрахунку з ПП "Дагпром - Союз" за куплений в нього товар, позивачем надано копію платіжного доручення від 20 березня 2012 р. № 20163 (т. 14 а.с. 124).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 212/11 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ПП "Дагпром - Союз", зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 656445, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа 24 травня 2007 р. (т. 14 а.с. 117 - 118).

2. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Інвестком-капітал" судом встановлено таке.

У липні 2012 р. між позивачем (покупцем) та ТОВ "Інвестком-капітал" (постачальником) було укладено усну угоду купівлі - продажу (далі - угода купівлі - продажу).

На виконання усної угоди купівлі - продажу договору ТОВ "Інвестком-капітал" позивачем суду було надано таки докази (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи):

1) рахунок - фактури від 9 липня 2012 р. № 377 (т. 21 а.с. 6);

2) видаткову накладну від 12 липня 2012 р. № 377 (т. 14 а.с. 133);

3) податкову накладу від 10 липня 2012 р. № 1002 (т. 14 а.с. 134).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ "Інвестком-капітал", завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ "Інвестком-капітал" було поставлено на адресу позивача перелічений у них товар.

На підтвердження факту розрахунку з ТОВ "Інвестком-капітал" за куплений в нього, позивачем надано копію платіжного доручення від 10 липня 2012 р. № 22954 (т. 21 а.с. 7).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання угоди купівлі - продажу у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Інвестком-капітал", зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 656447, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа 2 серпня 2010 р. (т. 14 а.с. 131 - 132).

До того ж судом враховано, що згідно п. 3 "Способи закупок і загальні умови їх здійснення" Положення про систему управління закупками і запасами" позивача передбачено укладення письмових договорів з контрагентами лише у випадку коли сума закупки складає біль ніж 60 000 грн 00 коп. (т. 21 а.с. 19).

Тобто, у даному випадку позивач, керуючись названою нормою Положення, мав право укладати з контрагентом усний договір.

3. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Бімар" судом встановлено таке.

Між позивачем (покупцем) та ТОВ "Бімар" (постачальником) було укладено усну угоду купівлі - продажу (далі - угода купівлі - продажу).

На виконання усної угоди купівлі - продажу договору ТОВ "Бімар" позивачем суду було надано таки докази (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи):

1) рахунок - фактури від 14 грудня 2012 р. № 145 (т. 21 а.с. 8);

2) видаткову накладну від 19 грудня 2011 р. № 1911 (т. 14 а.с. 146);

3) податкову накладу від 15 грудня 2011 р. № 1514 (т. 14 а.с. 147).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ "Бімар", завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ "Бімар" було поставлено на адресу позивача перелічений у них товар.

На підтвердження факту розрахунку з ТОВ "Бімар" за куплений в нього , позивачем надано копію платіжного доручення від 15 грудня 2012 р. № 18446 (т. 21 а.с. 9).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання угоди купівлі - продажу у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Бімар", зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 656450, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа 20 червня 2011 р. (т. 14 а.с. 144 - 145).

До того ж судом враховано, що згідно п. 3 "Способи закупок і загальні умови їх здійснення" Положення про систему управління закупками і запасами" позивача передбачено укладення письмових договорів з контрагентами лише у випадку коли сума закупки складає біль ніж 60 000 грн 00 коп. (т. 21 а.с. 19).

Тобто, у даному випадку позивач, керуючись названою нормою Положення, мав право укладати з контрагентом усний договір.

4. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Класік - М" судом встановлено таке.

1 серпня 2012 р. між позивачем (замовником) та ТОВ "Класік - М" (виконавцем) було укладено договір перевезення автомобільним транспортом по Україні № АБ - 0356/12 (далі - договір № АБ - 0356/12) (т. 2 а.с. 7 - 8).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору виконавець взяв на себе зобов'язання організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, який вказувався у заявці замовника, і видати вантаж уповноваженій особі замовника на його одержання, а замовник - прийняти надані послуги з перевезення вантажу та сплатити за них плату.

Відповідно до вимог п.п. 1.2 п. 1 названого договору заявки на перевезення вантажу замовник направляв виконавцю на його факс. Про отримання заявки виконавець повідомляв замовника факсом за номером +38(044) 377-72-24 або шляхом відправлення повідомлення на електронну пошту замовника, зазначену у заявці. Заявка замовника та її підтвердження виконавцем, передані шляхом факсимільного зв'язку, мають юридичну силу.

Зокрема, згідно з п.п. 1.3 п. 1 названого договору під вантажем сторони розуміли "Блоки пористі" та супутні товари (сухі, будівельні суміші та інструменти) та інші товари, зазначені у супровідних листах.

На виконання договору № АБ - 0356/12 ТОВ "Класік - М" позивачем суду було надано таки докази (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи):

1) акти виконаних робіт (транспортно - експедиційних послуг по Україні) від 6, 16, 22 серпня, 15, 20, 26 вересня, 20 листопада, 31 жовтня 2012 р. № № ар 102, ар 106, ар 121, ар 152, ар 153, ар 165, ар 263, ар 226 (т. 2 а.с. 56, 113, 124, т. 4 а.с. 110, 114, т. 12 а.с. 16, 73, 119, 120 - 142);

2) товарно - транспортні накладні за серпень - листопад 2012 р. (т. 2 а.с. 57-112, 114-124, 125-245, т. 3 а.с. 1-245, т. 4 а.с. 1-109, 111-113, 115-132, т. 12 а.с. 17 - 72, 74 - 118);

3) податкові накладні від 2, 6, 8, 11, 14, 15, 16, 20, 21, 22, 23, 27, 28, 31 серпня, 5, 8, 10, 12, 13, 15, 20, 21, 25, 26, 27, 28, 29 вересня, 1, 2, 3, 4, 8, 10, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 31 жовтня, 6, 8, 13, 14, 19, 20 листопада 2012 р. № № 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 113, 121, 112, 114, 122, 124, 142, 143, 144, 146, 147, 145, 148, 151, 149, 152, 159, 155, 154, 156, 157, 165, 167, 166, 169, 168, 184, 185, 186, 187, 188, 190, 198, 189, 191, 199, 203, 200, 201, 205, 202, 204, 206, 211, 226, 212, 227, 228, 231, 229, 232, 235, 233, 236 (т. 4 а.с. 133-196).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ "Класік - М", завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ "Класік - М" були виконані передбачені договором роботи.

На підтвердження факту розрахунку з ТОВ "Класік - М" за виконані ним роботи, позивачем надано копії платіжних доручень від 28, 29, 30 серпня, 3, 5, 6, 7, 11, 13, 18, 19, 21, 26, 28 вересня, 1, 2, 8, 19, 23, 25, 26, 29 жовтня, 1, 2, 7, 14, 15, 30 листопада, 11 грудня 2012 р. № № 24160, 24191, 24206, 24295, 24409, 24430, 24544, 24581, 24708, 24760, 24824, 24928, 24993, 25016, 25069, 25087, 25213, 25552, 25610, 25708, 257441, 25753, 25836, 25866, 25947, 26123, 26170, 26503, 26689 (т. 2 а.с. 9 - 38).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № АБ - 0356/12 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Класік - М", зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АВ № 656452, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа 22 травня 2012 р. (т. 2 а.с. 5 - 6).

5. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Лікон Лоджистік" судом встановлено таке.

14 січня 2011 р. між позивачем (замовником) та ТОВ "Лікон Лоджистік" (виконавцем) було укладено договір перевезення автомобільним транспортом по Україні № 212/11 (далі - договір № 212/11) (т. 8 а.с. 68-69).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору виконавець взяв на себе зобов'язання організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, який вказувався у заявці замовника, і видати вантаж уповноваженій особі замовника на його одержання, а замовник - прийняти надані послуги з перевезення вантажу та сплатити за них плату.

Водночас, п.п. 1.2 п. 1 названого договору передбачено, що заявки на перевезення вантажу замовник направляв виконавцю на його факс. Про отримання заявки виконавець повідомляв замовника факсом за номером +38(044) 5815793 або шляхом відправлення повідомлення на електронну пошту замовника, зазначену у заявці. Заявка замовника та її підтвердження виконавцем, передані шляхом факсимільного зв'язку, мають юридичну силу.

Зокрема, згідно з п.п. 1.3 п. 1 названого договору під вантажем сторони розуміли "Блоки пористі" та супутні товари (сухі, будівельні суміші та інструменти) та інші товари, зазначені у супровідних листах.

На виконання договору № 212/11 ТОВ "Лікон Лоджистік" позивачем суду було надано таки докази (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи):

1) акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № № ОУ-МН68, ОУ-ЛЛ1174, ОУ-Л926, ОУ-ЛЛ876, ОУ-ЛЛ732, ОУ-ЛЛ1935, ОУ-ЛЛ1707, ОУ-ЛЛ1418, ОУ-ЛЛ1360, ОУ-ЛЛ3767, ОУ-ЛЛ2894, ОУ-ЛЛ2811, ОУ-ЛЛ2618, ОУ-ЛЛ2494 (т. 10 а.с. 53, 89, 134, 151, 160, 207, т. 11 а.с. 72, 123, 235, 245, т. 12 а.с. 143, 206, 222, 244);

2) товарно - транспортні накладні за жовтень 2011 р., січень, березень - липень 2012 р. (т. 10 а.с. 6 - 52, 55 - 88, 91 - 132, 136 - 150, 153 - 206, 209 - 245, т. 11 а.с. 1 - 71, 74 - 122, 125 - 234, 237 - 244, т. 12 а.с. 3 - 15, 145 - 198, 201 - 205, 208 - 221, 224 - 243, т. 13 а.с. 1 - 16).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ "Лікон Лоджистік", завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ "Лікон Лоджистік" були виконані передбачені договором роботи.

На підтвердження факту розрахунку з ТОВ "Лікон Лоджистік"за виконані ним роботи, позивачем надано копії платіжних доручень від 1, 6, 9, 10, 15, 17, 22, 29 лютого, 5, 13, 14, 16, 22, 27, 28 березня, 4, 5, 9, 11, 13, 17, 20 квітня, 7, 11, 15, 17, 21, 23, 28, 31 травня, 6, 7, 8, 13, 14, 20, 22, 27 червня, 5, 10, 13, 19, 25, 27, 31 липня, 2, 8, 10, 15, 20, 23, 29, 30 серпня, 3, 4, 11, 17, 24, 29 жовтня 2012 р. № № 19194,19300, 19368, 19409, 19462, 19520, 19597, 19747, 19991, 19814, 20244, 20332, 20025, 20348, 20526, 20591, 20619, 20719, 20762, 20847, 20876, 20962, 21259, 21437, 21601, 21515, 21688, 21755, 21856, 21965, 22058, 22113, 222155, 22274, 22310, 22485, 22534, 22614, 22780, 22963, 23060, 23389, 23439, 23489, 23556, 23696, 23778, 23876, 23986, 24117, 24190, 24207, 25114, 25351, 25482, 25755, 25674, 23208, 20083, (т. 8 а.с. 70 - 129).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 212/11 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Лікон Лоджистік", зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АВ № 656456, згідно з яким названий контрагент зареєстрований як юридична особа 23 вересня 2009 р. (т. 8 а.с. 66 - 67).

6. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Транс Ком Логістік" судом встановлено таке.

1 жовтня 2011 р. між позивачем (замовником) та ТОВ "Транс Ком Логістік" (виконавцем) було укладено договір перевезення автомобільним транспортом по Україні № 0290 (далі - договір № 0290) (т. 14 а.с. 86-87).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору виконавець взяв на себе зобов'язання організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, який вказувався у заявці замовника, і видати вантаж уповноваженій особі замовника на його одержання, а замовник - прийняти надані послуги з перевезення вантажу та сплатити за них плату.

Водночас, п.п. 1.2 п. 1 названого договору передбачено заявки на перевезення вантажу замовник направляв виконавцю на його факс. Про отримання заявки виконавець повідомляв замовника факсом за номером +38(044) 377-72-24 або шляхом відправлення повідомлення на електронну пошту замовника, зазначену у заявці. Заявка замовника та її підтвердження виконавцем, передані шляхом факсимільного зв'язку, мають юридичну силу.

Зокрема, згідно з п.п. 1.3 п. 1 названого договору під вантажем сторони розуміли "Блоки пористі" та супутні товари (сухі, будівельні суміші та інструменти) та інші товари, зазначені у супровідних листах.

На виконання договору № 0290 ТОВ "Транс Ком Логістік" позивачем суду було надано таки докази (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи):

1) товарно - транспортні накладні за квітень - травень 2012 р. (т. 5 а.с. 76 - 84, 87 92);

2) накладні за травень 2012 р. (т. 5 а.с. 75).

Зазначені документи підписані посадовою особою ТОВ "Транс Ком Логістік", завірені печаткою цього підприємства та свідчать, що ТОВ "Транс Ком Логістік" були виконані передбачені договором роботи.

На підтвердження факту розрахунку з ТОВ "Транс Ком Логістік" за виконані ним роботи, позивачем надано копії платіжних доручень від 11 квітня, 14 травня 2012 р. № № 21488, 20769, 20768, 20767 (т. 14 а.с. 88 - 92).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 0290 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Транс Ком Логістік", зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АВ № 656456, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа 29 січня 2009 р. (т. 14 а.с. 84 - 85).

З метою подальшої реалізації купленого у контрагентів: ПП "Дагпром - Союз", ТОВ "Інвестком-капітал", ТОВ "Бімар" товару позивачем було укладено 29 - ть договорів з різними. Зокрема:

- 1 січня 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР К" № 123 (т. 14 а.с. 157 - 158);

- 3 січня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР К" № 250890 (т. 14 а.с. 159 - 160);

- 1 грудня 2011 р. з відкритого акціонерного товариства "Группа ЛСР" № 774841 (т. 14 а.с. 199 - 203);

- 1 вересня 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "CIDATEL" № АБ-0156/10 (т. 14 а.с. 212 - 216);

- 14 червня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "АПБ Цегла" № АБ - 0285/12 (т. 14 а.с. 218 - 221);

- 14 лютого 2011 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро-Строй" № АБ - 0242/11 (т. 14 а.с. 222 - 226);

- 17 квітня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Балмікс" № АБ - 0184/12 (т. 14 а.с. 228 - 231);

- 2 липня 2012 р. з приватним підприємством "Будпостач" № АБ - 0123/12 (т. 14 а.с. 32 -237);

- 10 лютого 2012 р. з приватним підприємством "Будреаль" № АБ - 0578/12 (т. 14 а.с. 239 - 245, т. 15 а.с. 1 - 10);

- 31 травня 2012 р. з публічним акціонерним товариством "Володимир - Волинська птахофабрика" № АБ - 0233/12 (т. 15 а.с. 11 - 14);

- 10 лютого 2012 р. з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 № АБ - 0579/12 (т. 15 а.с. 16 - 30);

- 1 вересня 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Жилстройкомплект" № АБ - 0159/10 (т. 15 а.с. 32 - 36);

- 1 жовтня 2010 р. з малим приватним підприємством "Захід-блок" № АБ - 0190/10 (т. 15 а.с. 42 - 46);

- 23 серпня 2010 р. з приватним підприємством "Іркан" № АБ 0132/10 (т. 15 а.с. 49 - 53);

- 2 квітня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Керамік Фест" № АБ - 0124/12 (т. 15 а.с. 55 - 65);

- 15 листопада 2011 р. з приватним підприємством "ПАРМА-ПЛАСТ" № АБ - 0709/11 (т. 15 а.с. 66 - 70);

- 1 квітня 2012 р. з приватним підприємством "Флагман - СВ" № АБ - 0151/12 (т. 15 а.с. 78 - 82);

- 1 вересня 2010 р. з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 № АБ - 0188/10 (т. 15 а.с. 83 - 88);

- 1 жовтня 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "ШАЯН" № АБ - 0189/12 (т. 15 а.с. 93 - 98);

- 10 лютого 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Край" № АБ - 0506/11 (т. 15 а.с. 101 - 105);

- 21 квітня 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Бум" № 149П - 03/02 (т. 15 а.с. 106 - 110);

- 15 травня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Прелюдія" № АБ - 0198/12 (т. 15 а.с. 111 - 119);

- 7 лютого 2012 р. з приватним акціонерним товариством "Нова Лінія" № АБ - 5478/090212 (т. 15 а.с. 121 - 127);

- 11 липня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно - паперова фабрика" № 57/1-П (т. 15 а.с. 141 - 143);

- 9 липня 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-ЄВРОБУД" № АБ - 0608/12 (т. 15 а.с. 153 - 155);

- 19 січня 2012 р. з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 № АБ - 0043/12 (т. 15 а.с. 156 - 159);

- 1 листопада 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Служба порятунку бетону плюс" № 144 (т. 15 а.с. 160 - 164);

- 4 травня 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Солідарність" № 46П-03/02 (т. 15 а.с. 165 - 170);

- 10 лютого 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт Будівельник" № АБ - 0509/12 (т. 15 а.с. 177 - 181);

- 14 січня 2011 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Суми - СЕВ" № АБ-0663/11 (т. 15, а.с. 182 - 185).

На підтвердження виконання даних договорів позивачем було надано суду (оригінали для огляду та копії для долучення до матеріалів справи) такі докази: рахунки на оплату, накладні, довіреності (т. 4 а.с. 1 - 245, т. 5 а.с. 93 - 245, т. 7 а.с. 1 - 245, т. 8 а.с. 1 - 63, 150 - 245, т. 13 а.с. 18 - 245, т. 16 а.с. 12 - 245, т. 17 а.с. 1 - 199).

Факт оплати проданого позивачем товару підтверджується банківськими виписками за січень - листопад 2012 р., які завірені печаткою відділення № 911 АТ "УКРСОУБАНК" (т. 17 а.с. 200 - 245, т. 18 а.с. 1 - 245, т. 19 а.с. 1 - 245, т. 20 а.с. 1 -185).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів № № 1203/13, АБ-0356/12, 212/11, 0290, а також усних договорів купівлі - продажу, укладених позивачем з ТОВ "Інвестком-капітал" та ТОВ "Бімар" дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання сторонами названих договорів призвело до зміни майнового стану позивача;

- на дату укладення та виконання позивачем названих договорів у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ПП "Дагпром - Союз", ТОВ "Інвестком-капітал", ТОВ "Бімар", ТОВ "Класік - М", ТОВ "Лікон Лоджистік" та ТОВ "Транс Ком Логістік" що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та ПП "Дагпром - Союз", ТОВ "Інвестком-капітал", ТОВ "Бімар", ТОВ "Класік - М", ТОВ "Лікон Лоджистік" та ТОВ "Транс Ком Логістік".

Водночас, стосовно висновку відповідача про те, що позивач не мав права відносити нараховані, проте, несплачені проценти за кредитами до витрат з податку на прибуток, судом встановлено таке.

Даний висновок відповідач зробив в акті перевірки з посиланням на п. 153.2.4. ст. 153 ПК України, яким передбачено, що витрати платника податку, понесені у вигляді сплати процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок, визначених у договорі, але не вищих за звичайну процентну ставку за депозит, кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

Проте, наведена норма стосується ставок, що встановленні Постановою Правління НБУ від 3 серпня 2004 р. № 363 "Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів". Відповідно до п. 2 даної Постанови резиденти мають право здійснювати зовнішні запозичення у рублях за процентною ставкою, що не перевищує 20% річних. Тому відповідно до норм п. 153.2.4. ст. 153 ПК України позивач має право віднести до витрат сплачені проценти за ставкою не вище ніж 20% річних (в укладених між Позивачем та його учасником ВАТ "Група ЛСР" договорах позики встановлена ставка 1% річних).

Тобто, відповідач вважає, що нараховані, але не сплачені проценти позивач не має права відносити до витрат з податку на прибуток.

Згідно з п. 4 акту перевірки № 888/2201/34840150 позивач нарахував відсотки за договорами позики, зокрема:

- від 15 листопада 2010 р. № АБ - 0229/10;

- від 29 липня 2009 р. № 30В - 02/20;

- від 19 лютого 2008 р. № 1/08;

- від 2 березня 2007 р. № 1/07;

- від 5 вересня 2007 р. № 2/07;

- від 15 вересня 2008 р. № 96В - 02/20.

Даними договорами та додатками до них кредитором позивача було ВАТ "Група ЛСР" (Російська федерація), валютою договорів - російський карбованець, ставка - 1% річних. Частка названого товариства в статутному фонді позивача встановила 100% (т. 1 а.с. 33).

Водночас, відповідно до вимог п. 141.1. ст. 141 ПК України до витрат з податку на прибуток відносяться "фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які втючені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгачтерського обліку)".

Крім того, відповідачем не була врахована спеціальна норма, встановлена для визначення даних витрат - п. 141.2. ст. 141 ПК України. Зокрема, згідно з якою для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Наведене свідчить, що відповідачем помилково було застосовано норму ПК України, яка стосується обмеження розміру відсоткової ставки при виплаті відсотків, замість норми, якою встановлено обмеження щодо включення до складу витрат нарахованих відсотків.

При вирішенні справи судом враховано, що відсоткова ставка за кредитними договорами позивача складала 1% річних, що значно нижче ринкової ставки на фінансовому ринку України.

Розрахунок нарахованих за договорами позики процентів, які не були віднесені до витрат станом на 1 січня 2012 р. наведені позивачем у відповідній таблиці, яка міститься у додаткових поясненнях позивача від 10 грудня 2013 р. (т. 21 а.с. 43-44).

За таких обставин суд вважає, що позивач правомірно відніс до рядку 06.3 декларації з податку на прибуток за 2012 р. "Фінансові витрати" 3 718 941 грн 00 коп.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № № 0003501702/9, 0001092201/5, 0001082201/4, 0001072201/3 протиправними та таким, що підлягають скасуванню

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від від 25 липня 2013 р. № № 0003501702/9, 0001092201/5, 0001082201/4, 0001072201/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОК" сплачений ним судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.