Рішення № 36122992, 13.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.13р. Справа № 904/8475/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення 62 595,00 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Лещук Т.Г. - представник (дов. № 70/219 від 01.10.2013 року)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Металургтрансремонт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 62 595,00 грн., з яких 27 820,00 грн. основного боргу, 4 312,10 грн. пеня за прострочення платежів та 30 462,90 грн. пеня за прострочення повернення об'єкта оренди за період серпень - жовтень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 15 від 01.04.2010 року щодо своєчасної оплати орендних платежів та повернення об'єкту оренди.

23.09.2013 року представник позивача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій просить суд розглянути справу без участі представника.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4994510994779, яке було отримано 11.11.2013 року.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.12.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 року між Публічним акціонерним товариством „Металургтрансремонт" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 15 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець надає в оренду приміщення площею 700 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 для організації підприємницької діяльності.

01.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством „Металургтрансремонт" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) була укладена додаткова угода № 2 до договору оренди нежитлового приміщення № 15, відповідно до пункту 1 якої, сторони пункт 1.1 договору виклали у наступній редакції: „Орендодавець надає приміщення площею 180 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 для організації підприємницької діяльності." (а.с.12).

Сторонами були підписані акти здачі - приймання виконаних робіт № 98, № 120, № 144 (а.с.13-15).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки № КЛРЗ-201 від 03.08.2010 року, № КЛРЗ-229 від 01.09.2010 року та № КЛРЗ-258 від 01.10.2010 року за договором № 15 від 01.04.2010 року на загальну суму 27 820,00 грн. (а.с.16-18).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір орендної плати складає 12 110,00 грн. за місяць з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 2 від 01.10.2010 року, сторони доповнили пунктом 3.5 договір оренди нежитлового приміщення № 15 від 01.04.2010 року, виклавши його у наступній редакції: „Розмір орендної плати складає 3 600,00 грн. у місяць, в т.ч. ПДВ 600,00 грн.".

Згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата та оплата послуг здійснюється у безготівковому порядку, щомісячне перерахування до « 05» числа кожного поточного місяця у розмірі нарахованих сум за минулий місяць.

Позивачем на адресу відповідача 18.09.2011 року була направлена претензія № 174 від 19.08.2011 року, в якій просить сплатити заборгованість за договором № 15 від 01.04.2010 року (а.с.20).

Відповідач відповідь на претензію не надав та суму заборгованості у повному обсязі не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору строк оренди встановлюється по 31 грудня 2010 року та діє з моменту підписання договору оренди.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим, якщо жодна із сторін не виявила бажання його розірвати.

Позивач направляв відповідачу повідомлення № 13 від 10.01.2011 року про припинення дії договору оренди, в якому повідомляє відповідача про те, що строк дії договору не пролонговується та вважається розірваним з 31.12.2010 року.

Таким чином договір оренди нежитлового приміщення № 15 від 01.04.2010 року є припиненим.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що орендар зобов'язаний, зокрема, після припинення дії договору повернути об'єкти за актом приймання - здавання у триденний строк.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, строк повернення об'єкту відповідно до положень п. 2.2 договору та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України є таким, що настав.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди № 15 від 01.04.2010 року за період серпень-жовтень 2010 року становить 27 820,00 грн.

Відповідно до положень пункту 3.2 договору, строк оплати є таким, що настав.

Доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не надано.

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати орендних платежів матеріалами справи встановлено.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з серпень-жовтень 2010 року у розмірі 27 820,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1 та 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за прострочку виплати орендатор виплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочки.

За несвоєчасну сплату орендної плати позивач здійснив нарахування відповідачу пені за період з 06.09.2010 року по 05.11.2011 року у розмірі 4 312,10 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивач неправильно нараховує відповідачу пеню, оскільки позивач не враховує норму ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договір оренди нежитлового приміщення № 15 від 01.04.2010 року не передбачає можливість нарахування пені більш ніж за період, встановлений ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, господарським судом відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу зроблено перерахунок та встановлено, що сума пені за період з 05.09.2010 року по 06.05.2011 року, яка підлягає задоволенню становить 2 150,14 грн.

Стосовно нарахування позивачем пені за прострочення повернення об'єкту оренди, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку прострочки повернення орендованого об'єкта орендатор виплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочки від вартості орендної плати за весь строк оренди.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, зобов'язання повернути орендований об'єкт орендатором не є грошовим зобов'язанням, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, за таке порушення, як несвоєчасне повернення майна з оренди законом передбачено спеціальну санкцію - неустойку у подвійному розмірі за користування річчю за час прострочення.

Так, відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 823,77 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Металургтрансремонт" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 4; ідентифікаційний код 05509858) - 27 820,00 грн. основного боргу, 2 150,14 грн. пеня за прострочення платежів та судовий збір у розмірі 823,77 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути з державного бюджету України Публічному акціонерному товариству „Металургтрансремонт" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 4; ідентифікаційний код 05509858) - 50 коп. надмірно сплачену суму судового збору, перераховану платіжним дорученням № 747 від 25.10.2013 року, яке знаходиться у матеріалах справи № 904/8475/13, про що видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.12.2013 р.

Суддя Я.С. Золотарьова