Ухвала суду № 36122929, 09.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р.Справа № 820/5719/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 820/5719/13-а

за позовом Спільного підприємства "Украінськая Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.07.2013 року, Спільне підприємство «Українськая Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач ), звернулась до суду з позовом до

Харківської митниці Мін доходів (далі - відповідач), в якому просить, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000020/1 від 10.06.2013 року; скасувати картку відмову у прийняття митної декларації. Митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00022 від 10.06.2013 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 12 451, 16 грн. податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року було задоволено позов.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000020/1 від 10.06.2013 року.

Скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00022 від 10.06.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 12 451, 16 грн. податку на додану вартість.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Митного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації.

10.06.2013 року для митного оформлення позивачем було подано до відповідача вантажно- митну декларацію №807010001/2013/806206, якою позивач задекларував імпорт риби на загальну митну вартість 98 283,60 грн.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з EESTI TRAALPUUGI UHISTU, з яким був укладений контракт № 3009/10 від 30.09.2010 року, на виконання якого відповідно до інвойсу № 42/245 від 04.06.2013 року був ввезений товар (салака морожена).

Рішенням відповідача від 10.06.2013 року №807010001/2013/000020/1 було відкориговано вартість товарів, та підвищено митну вартість до 160 539,40 грн.

10.06.2013 року відповідачем було складено картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00022 від 10.06.2013 року.

З метою випуску товарів у вільній обіг під гарантійні зобов'язання позивачем було подано до відповідача нову митну декларацію №807010001/2013/806208 від 10.06.2013 року, в якій вказало митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом, та сплачені до бюджету кошти у розмірі вказаному митним органом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі ч.1.3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно до ст. 49 МК України митною вартість товарів, які переміщають через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 5 статті 58 МК України каже, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частина 3 ст.58 МК УКраїни, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи,

Частина 6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частини 9,2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Матеріали справи свідчать про те, що для митного оформлення товару до вантажно-митної декларації позивачем були надані наступні документи, а саме:

картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародна автомобільна накладна, книжка МДП, рахунок-фактура про надання транспортно - екпедиційних послуг, рахунок-фактура (інвойс), зовнішньоекономічний контракт, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, контракт на перевезення, сертифікат про походження товару загальної форми, єдиний уніфікований документ про розміщення на тимчасове зберігання товарів, копія митної декларації відправлення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із наданих до суду документів не вбачається необхідність витребування додаткових документів митним органом під час оформлення позивачем товару , в тому числі пов'язаності імпортера з іноземними контрагентом, яка б впливала на складову частину митної вартості - ціну придбання.

Апеляційна скарга відповідача містить посилання на правильність обрання під час здійснення митного оформлення резервного методу визначення митної вартості та не спростовує висновків суду.

Колегія суддів, вважає можливим переглянути справу в межах апеляційної скарги в порядку ч.2 ст.195 КАС України, яка каже, що суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 820/5719/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2013 р.