Ухвала суду № 36122695, 09.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р.Справа № 820/5277/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю, Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. по справі № 820/5277/13-а

за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про скасування рішення, скасування картки відмови та стягнення надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИЛА:

27.06.2013 року, Спільне підприємство «Українськая Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач ), звернулась до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому просить, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000010/1 від 01.06.2013 року; скасувати картку відмову в прийнятті митної вартості декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00012 від 01.06.2013 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 8 901,19 грн. податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позов було задоволено частково.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000010/1 від 01.06.2013 року.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації. Митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/000ё1 від 01.06.2013 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що відмовляючи в частині позову, суд першої інстанції не врахував, положення Митного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Митного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації.

01.06.2013 року для митного оформлення позивачем було подано до відповідача вантажно- митну декларацію №807010001/2013/806084, якою позивач задекларував імпорт риби на загальну митну вартість 330035,65 грн.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з "Nils Sperre AS" з яким був укладений контракт «1007/08 від 06.12.2010 року, на виконання якого відповідно до інвойсу №1320764 (SОІ 130494) від 12.04.2013 року був ввезений товар (сайда морожена).

Рішенням відповідача від 01.06.2013 року №807010001/2013/000010/1 було відкориговано вартість товарів, та підвищено митну вартість до 374541,58 грн.

01.06.2013 року відповідачем було складено картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00012 від 01.06.2013 року.

З метою випуску товарів у вільній обіг під гарантійні зобов'язання позивачем було подано до відповідача нову митну декларацію №807010001/2013/806089 від 01.06.2013 року, в якій вказало митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом, та сплачені до бюджету кошти у розмірі вказаному митним органом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі ч.1.3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно до ст. 49 МК України митною вартість товарів, які переміщають через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 5 статті 58 МК України каже, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частина 3 ст.58 МК УКраїни, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи,

Частина 6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частини 9,2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Матеріали справи свідчать про те, що для митного оформлення товару до вантажно-митної декларації позивачем були надані наступні документи, а саме:

картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0000745 від 09.11.2012 року, міжнародна автомобільна накладна СМR №200250 від 24.05.2013 року, книжка МДП (Carnet TIR)YX, 72342877 від 24.05.2013 року, рахунок-фактура про надання транспортно - екпедиційних послуг №56 від 27.05.2013 року, рахунок-фактура (інвойс) №1320764 від 12.04.2013 року, зовнішньоекономічний контракт №1007/08 від 06.12.2010 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №Б/Н від 01.04.2013 року, контракт на перевезення №25/02-03 від 25.02.2013 року, сертифікат про походження товару загальної форми №15600 від 12.04.2013 року, єдиний уніфікований документ про розміщення на тимчасове зберігання товарів №807010001/2013/00076р від 28.05.2013 року, копія митної декларації відправлення №080790-2013069060 від 12.0.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із наданих до суду документів не вбачається необхідність витребування додаткових документів митним органом під час оформлення позивачем товару, в тому числі пов'язаності імпортера з іноземними контрагентом, яка б впливала на складову частину митної вартості - ціну придбання.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000010/1 від 01.06.2013 року; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/000ё1 від 01.06.2013 року.

Апеляційна скарга відповідача містить посилання на правильність обрання під час здійснення митного оформлення резервного методу визначення митної вартості та не спростовує висновків суду.

Стосовно частини позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 8 901,19 грн. податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

На підставі ст. 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Представником позивача не заперечувалось, що відповідної заяви про повернення надмірно сплачених коштів не подавалось.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення надмірно сплачених коштів податку на додану вартість.

Посилання апеляційної скарги позивача на неврахування судом першої інстанції приписів пункту 9 розділу УІ Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», колегія суддів, вважає хибними.

Наведений вище Порядок передбачає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Судом першої інстанції був правильно до даного спору застосований наказ Державної митної служби України та державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/47, яким був затверджений Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежі, контролю за справлянням яких покладається на митні органи.

Пункт 5 наведеного вище наказу передбачає, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім» я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Аналізуючи викладені вище нормативні акти, колегія суддів дійшла до висновку про те, що питання повернення надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи находиться у веденні митниці.

Позивачем не були проведені всі встановлені Порядком заходи для вирішення даного питання митним органом.

Колегія суддів зауважує про те, що наведений вище Порядок не передбачає вирішення даного питання судом, а суд не може на себе перебирати повноваження іншого органу.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», оскільки цей нормативний акт посилається не лише на судове рішення як підставу для стягнення коштів, але й рішення інших державних органів (посадових осіб), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю, Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. по справі № 820/5277/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2013 р.