Постанова № 36119872, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/17202/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Добрівської Н.А., Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомДержавної фінансової інспекції УкраїнидоАдміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації Українипрозобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача надати позивачу персональні дані, а саме: інформацію щодо дати і місця народження, місця проживання, ідентифікаційного номеру, сімейного стану, довідки про розмір середньомісячної заробітної плати, документів, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо) та притягнення до адміністративної відповідальності раніше - ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

11.12.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.10.2013 позивач звернувся до відповідача з листом про надання інформації від 30.09.2013 № 06-14/1237, в якому зазначено про проведення ДФІ України ревізії відповідача, за результатами якої встановлено відповідні порушення вимог законодавства України, у зв'язку з чим позивач, на підставі пп. 4 п. 4, п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, з метою забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності, керуючись ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних», запропонував у термін до 07.10.2013 надати наступну інформацію (довідку у двох примірниках) щодо осіб ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, якщо дані особи не військовослужбовцями, військовозобов'язаними, які несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, а саме: дата і місця народження, місце проживання, ідентифікаційний код та сімейний стан; довідку про розмір середньомісячної заробітної плати; документи, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо); інформацію про те, чи притягувалися вказані особі до адміністративної відповідальності за період з 01.09.2010 по 31.08.2013.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач листом від 07.10.2013 № 18/04-4833, зокрема, повідомив позивачу, що у ДФІ немає повноважень щодо збирання персональних даних; у листі позивача від 30.09.2013 № 06-14/1237 немає відомостей щодо взяття на себе зобов'язань стосовно забезпечення виконання вимог Закону України «Про захист персональних даних»; також, що заступник директора Фінансово-економічного департаменту ОСОБА_3 є особою начальницького складу та має спеціальне звання «майор Держспецзв'язку», а ОСОБА_2 наказом Голови Держспецзв'язку від 03.10.2013 № 332-ОС «Про особовий склад» звільнено з роботи в Держспецзв'язку 04.10.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

За змістом пп. 4 п. 4, п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Держфінінспекцію України та її територіальні органи завдань; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, адміністративні стягнення.

При цьому, відповідно до змісту п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.

Водночас, за змістом ст. 256 Кодекс України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене, у ДФІ України, за висновком суду, є всі правові підстави для отримання, в тому числі від підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформації, необхідної для забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю (накладення адміністративних стягнень).

Поряд з цим, твердження відповідача про те, що на момент направлення запиту щодо надання інформації у позивача не було необхідної умови для забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача - відповідної вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень відповідачем не отримано, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність направлення запиту щодо надання інформації для забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю від отримання відповідним суб'єктом названої вимоги.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З системного аналізу вказаних норм Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну фінансову інспекцію України, Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, в контексті вимог ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», видно, що державний фінансовий контроль, який забезпечується органом державного фінансового контролю, зокрема, ДФІ України шляхом проведення відповідних заходів, в тому числі державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування тощо, здійснюється в інтересах економічного добробуту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача, що позивач у листі від 30.09.2013 № 06-14/1237 не вказує про те, що приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки дані обставини не означають відмову позивача взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог вказаного закону або неспроможність такого забезпечення.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у разі порушення позивачем вказаних норм Закону, дані обставини можуть бути підставою для звернення до суду для захисту порушених прав, а не підставою для відмови у надані відповідної інформації.

Разом з тим, з аналізу змісту листа відповідача від 07.10.2013 № 18/04-4833 видно, що лист позивача про надання інформації від 30.09.2013 № 06-14/1237 в частині надання інформації (довідки у двох примірниках) щодо ОСОБА_1 не розглянуто та не надано жодної відповіді в цій частині, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути лист Державної фінансової інспекції України про надання інформації від 30.09.2013 № 06-14/1237 в частині надання інформації (довідки у двох примірниках) щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких умов, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України повторно розглянути лист Державної фінансової інспекції України про надання інформації від 30.09.2013 № 06-14/1237 в частині надання інформації (довідки у двох примірниках) щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства України.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат заявника - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної фінансової інспекції України (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 4; код ЄДРПОУ 37393358) задовольнити.

2. Зобов'язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 13; код ЄДРПОУ 34620942) повторно розглянути лист Державної фінансової інспекції України про надання інформації від 30.09.2013 № 06-14/1237 в частині надання інформації (довідки у двох примірниках) щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства України.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді Н.А. Добрівська

Б.В. Санін