Постанова № 36119717, 11.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2248/13-а

11 грудня 2013 року 16год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Клочек Т.О.,

відповідача: представник Кондратенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко" доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання висновків протиправними, ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імеко» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а. с. 216-221 т. 2) просить визнати протиправними дії щодо формування висновків акта перевірки, зобов'язати вилучити з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України результати проведеної перевірки, зобов'язати поновити в автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України показники податкової звітності, зобов'язати виключити з акту перевірки інформацію щодо нікчемності укладених договорів.

На підставі ст. 55 КАС України суд допустив заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 28.05.2013 року по 01.06.2013 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ КП «Добробут» за період з 01.01.2010 року по 01.03.2012 року. За наслідками проведення вказаної перевірки був складений акт, яким встановлені порушення податкового законодавства та зроблені відповідні висновки. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вказує, що твердження відповідача про безтоварність операції з вказаним контрагентом спростовується наявністю первинної бухгалтерської операції, крім того, внаслідок здійснення такої господарської операції, позивач отримав дохід, а тому відповідачем неправомірно зменшені зобов'язання та податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що податковий орган використовує у своїй діяльності автоматизовану систему, який є внутрішнім програмним продуктом. При використанні даної програми (на момент виникнення спірних правовідносин) керувався Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом ДПА України №266 від 18.04.2008 року. Податкові повідомлення-рішення щодо грошових зобов'язань позивачу не виносились, а відтак, вважає, що права останнього не порушені.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до часткового задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Імеко» зареєстроване як юридична особа 19.04.2010 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради за №16081020000007070 та взяте на облік в органі державної податкової служби з 21.04.2010 року за №29-23/5760. Відповідно до ліцензії Серії АВ №516875 від 11.06.2010 року останньому у період з 04.06.2010 року по 04.06.2013 року надано право на здійснення господарської діяльності, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (а. с. 97-99 т. 2).

У період з 28.05.2013 року по 01.06.2013 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ КП «Добробут» за період з 01.01.2010 року по 01.03.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №377/22-200/37023180 від 07.06.2013 року (а. с. 11-44 т. 1). Вказаною перевіркою встановлено:

- в порушення вимог п.44.1 ст.44 розділу І, п.138.8. ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Імеко» до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям з ТОВ КП «Добробут» на загальну суму 1101987 грн. в т. ч. за IV квартал 2010 року - 54167 грн., за І кв. 2011 року - 748833 грн., за III кв. 2011 року - 97817 грн., за IV кв. 2011 року - 74654 грн., за І кв. 2012 року - 126517 грн.;

- в порушення вимог п. 44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК України, пп. 7.4.1.,пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Імеко» завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ КБ «Добробут» на загальну суму ПДВ 220397,35 грн., в т. ч.: за грудень 2010 року в сумі 10833,34 грн., за січень 2011 року - 58333,34 грн., за лютий 2011 року - 75333,33 грн., за березень 2011 року - 16100,00 грн., за липень 2011 року - 7546,67 грн., за серпень 2011 року - 7016,67 грн., за вересень 2011 року - 5000,00 грн., за жовтень 2011 року - 4166,67 грн., за листопад 2011 року - 4000,00 грн., за грудень 2011 року - 6764,1 грн., за лютий 2012 року - 7520,00 грн., березень 2012 року - 17783,23 грн.;

- в порушення вимог п.185.1 ст. 185, п. 187.1 спи 187, п. 188.1 спи 188 ПК України, п.4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) для ТОВ «Украсай», ТОВ «ОЗМАК», ПП «Галсинтез Плюс», ТОВ «АДМИР-АЛ» у сумі 285101,78 грн., в т. ч.: за грудень 2010 року - 11666,67 грн., січень 2011 року - 83779,52 грн., лютий 2011 року - 83779,52 грн., березень 2011 року - 16710,46 грн., липень 2011 року -14420,26 грн., серпень 2011 року - 12050 грн., вересень 2011 року - 5000 грн., жовтень 2011 року - 4166,67 грн., листопад 2011 року - 5833,33 грн., грудень 2011 року - 18283,34 грн., лютий 2012 року - 9422,67 грн., березень 2012 року - 19989,34 грн.;

- в порушення вимог пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137 ПК України, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно сформовано дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) для ТОВ «Украсай», ТОВ «ОЗМАК», ПП «Галсинтез Плюс», ТОВ «АДМИР-АЛ» сумі 1425508 грн., в т. ч.: за IV кв. 2010 року у сумі 58333 грн., за І кв. 2011 року у сумі 837795 грн., за II кв. 2011 року у сумі 83552 грн., за III кв. 2011 року у сумі 157351 грн., за IV кв. 2011 року у сумі 50000 грн., за І кв. 2012 року в сумі 147060грн., за IV кв. 2012 року в сумі 91417 грн.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Імеко» (виконавець) та ТОВ «Украсай», ТОВ «ОЗМАК», ПП «Галсинтез Плюс», ТОВ «АДМИР-АЛ» (замовники) були укладені договір на виконання робіт №ORSAY/1/01/2011 від 10.01.2011 року (а. с. 223-243 т. 1), договір субпідряду №08/25-2011 від 25.08.2011 року (а. с. 11, 12 т. 2), договір підряду №7/10-Т від 17.11.2010 року (а. с. 36-38 т. 2), договір підряду №0115-1 від 03.10.2011 року (а. с. 39-42 т. 2) та договір підряду №14/20 від 27.12.2011 року (а. с. 49-53 т. 1) щодо виконання будівельних та монтажних робіт.

Господарські операції по даним договорам між позивачем та ТОВ «Украсай», ТОВ «ОЗМАК», ПП «Галсинтез Плюс», ТОВ «АДМИР-АЛ» оформлені рахунками-фактурами (а. с. 54, 55 т. 2), довідками про вартість виконаних робіт (а. с. 224-249 т. 1, а. с. 13- 15 т. 2), актами приймання виконаних робіт (а. с. 1-10, 16, 23-34, 43-48, 56-59 т. 2), актами передачі будівельних матеріалів (а. с. 22, 35 т. 2). В свою чергу, здійснення розрахунків по договорах підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а. с. 101, 104, 105, 109, 115, 116, 119, 121, 124, 125, 127 т. 2).

При розгляді справи суд також бере до уваги, що на момент здійснення господарських операцій між ТОВ «Імеко» та ТОВ «Украсай», ТОВ «ОЗМАК», ПП «Галсинтез Плюс», ТОВ «АДМИР-АЛ» відомості про останніх були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 225-232 т. 1).

В подальшому ТОВ «Імеко» було передоручено виконання робіт по договорах №ORSAY/1/01/2011 від 10.01.2011 року, №08/25-2011 від 25.08.2011 року, №7/10-Т від 17.11.2010 року, №0115-1 від 03.10.2011 року та №14/20 від 27.12.2011 року для ТОВ КП «Добробут».

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Імеко» (замовник) та ТОВ КП «Добробут» (підрядник) укладені договори за №14/11 від 14.01.2011 року, №11/12 від 11.01.2012 року, №03/06 від 13.05.2011 року, №19/08 від 29.08.2011 року, №4/12 від 27.12.2011 року (а. с. 52-55, 62-65, 67-70, 72-75, 78-81, 85-88, 90, 91) щодо виконання будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ Серії АБ №140250 та статуту ТОВ КП «Добробут» основними видами діяльності останнього є, зокрема, здійснення будівельних та монтажних робіт (а. с. 87-90, 93 т. 2).

Право на зайняття будівельною діяльністю ТОВ КБ «Добробут» у період з 17.03.2006 року по 17.03.2011 року надано згідно з ліцензією Серії АВ №050787 від 17.03.2006 року (а. с. 94-97 т. 2).

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2012 року (а. с. 140-145 т. 2) встановлена обставина стосовно того, що ліцензією Серії АГ №576041 ТОВ КБ «Добробут» на період з 05.04.2011 року по 05.04.2016 року надано право на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Дана обставина не потребує доказування на підставі ч. 1 ст. 72 КАС України.

Вказані господарські операції між позивачем та ТОВ КБ «Добробут» з виконання будівельно-монтажних робіт оформлені актами здачі-прийняття виконаних робіт (а. с. 56-62, 66,71, 76, 82-84, 92-106 т. 1), податковими накладними (а. с. 107-123 т. 1), протоколом погодження договірної ціни (а. с. 77 т. 1), графіком фінансування виконаних робіт (а. с. 89 т. 1).

Здійснення розрахунків за надані послуги по договорах №14/11 від 14.01.2011 року, №11/12 від 11.01.2012 року, №03/06 від 13.05.2011 року, №19/08 від 29.08.2011 року та №4/12 від 27.12.2011 року підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а. с. 102, 103, 106-108, 110-114, 117, 118, 120, 122, 123, 126, 128, 129 т. 2).

В подальшому умовно отримані від ТОВ КБ «Добробут» будівельно-монтажні роботи були передані позивачем ТОВ «Украсай», ТОВ «ОЗМАК», ПП «Галсинтез Плюс», ТОВ «АДМИР-АЛ» відповідно до вищевказаних первинних бухгалтерських документів.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 зазначеного кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Украсай», ТОВ «ОЗМАК», ПП «Галсинтез Плюс» та ТОВ «АДМИР-АЛ» для отримання доходу.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача №377/22-200/37023180 від 07.06.2013 року щодо безтоварності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Посилання представника відповідача на відсутність порушених прав позивача є, на думку суду, частково помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з нормами п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, ці рішення дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Так, дійсно, згідно з зворотного боку облікової картки позивача ( а. с. 180-185 т. 1) не вбачається збільшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, це відбулося внаслідок того, що відповідачем знятий дохід по вищеописаним господарським операціям та зняті витрати, внаслідок чого відсутні податкові зобов'язання. Вказане коригування було здійснене відповідачем у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Зазначене підтверджується витягом з електронної бази даних вказаної Системи ( а. с. 170-179, 191-196 т. 1).

Суд зауважує, що самостійна зміна відповідачем в електронних базах даних показників податкової звітності без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також, на думку суду, самостійна зміна відповідачем в електронних базах даних показників податкової звітності фактично позбавляє позивача права на самостійний розрахунок своїх податкових зобов'язань та їх корегування.

Враховуючи вищенаведене у відповідача були відсутні правові підстави вчиняти дії, спрямовані на самостійне коригування податкової звітності позивача, до того ж вказані господарські операції є товарними. Відтак, суд приходить до висновку про відновлення прав позивача шляхом зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України результати проведеної перевірки, а також поновлення в даній системі податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко" за період з 01 січня 2010 року по 01 березня 2012 року, а саме: грудень 2010р. ТОВ "Адмір-Ал" в сумі ПДВ 11666,67 грн., січень 2011р. ТОВ "Украсай" в сумі ПДВ 83779,52 грн., лютий 2011р. ТОВ "Украсай" в сумі ПДВ 83779,52 грн., липень 2011р. ТОВ "Украсай" в сумі ПДВ 14420,26 грн., серпень 2011р. ПП "Галсинтез Плюс" в сумі ПДВ 12505 грн., вересень 2011р. ПП "Галсинтез Плюс" в сумі ПДВ 5511,60 грн., жовтень 2011р. ПП "Галсинтез Плюс" в сумі ПДВ 4587,20 грн., листопад 2011р. ТОВ "Адмір-Ал" в сумі ПДВ 5833,33 грн., грудень 2011р. ТОВ "Озмак Україна" в сумі ПДВ 18283,34 грн., лютий 2012р. ТОВ "Адмір-Ал" в сумі ПДВ 9422,67 грн.

Щодо решти позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо формування висновків акта перевірки, а також щодо зобов'язання останнього виключити з акту перевірки інформацію щодо нікчемності укладених договорів, то вказані вимоги задоволенню не належать з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок), згідно з п. 86.1 ст.86 ПК України, оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 ст.14 ПК України дано визначення податковому повідомленню-рішенню, яке є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з абз. 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ вказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань - податкового повідомлення-рішення. Висновки ж посадових осіб податкового органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі такі висновки/акт перевірки не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків, на відміну від податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні з'ясовано, що податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту перевірки №377/22-200/37023180 від 07.06.2013 року відповідачем не виносилося.

Разом з тим, суд вважає, що податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка обґрунтованості та правомірності висновків акту перевірки надається при вирішенні спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Імеко» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 55, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вилучити з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України результати проведеної перевірки, а саме:

- грудень 2010р. ТОВ «Адмір-Ал» в сумі ПДВ 11666,67 грн.;

- січень 2011р. ТОВ «Украсай» в сумі ПДВ 83779,52 грн.;

- лютий 2011р. ТОВ «Украсай» в сумі ПДВ 83779,52 грн.;

- липень 2011р. ТОВ «Украсай» в сумі ПДВ 14420,26 грн.;

- серпень 2011р. ПП «Галсинтез Плюс» в сумі ПДВ 12505 грн.;

- вересень 2011р. ПП «Галсинтез Плюс» в сумі ПДВ 5511,60 грн.;

- жовтень 2011р. ПП «Галсинтез Плюс» в сумі ПДВ 4587,20 грн.;

- листопад 2011р. ТОВ «Адмір-Ал» в сумі ПДВ 5833,33 грн.;

- грудень 2011р. ТОВ «Озмак Україна» в сумі ПДВ 18283,34 грн.;

- лютий 2012р. ТОВ «Адмір-Ал» в сумі ПДВ 9422,67 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області поновити в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко" за період з 01 січня 2010 року по 01 березня 2012 року, а саме:

- грудень 2010р. ТОВ «Адмір-Ал» в сумі ПДВ 11666,67 грн.;

- січень 2011р. ТОВ «Украсай» в сумі ПДВ 83779,52 грн.;

- лютий 2011р. ТОВ «Украсай» в сумі ПДВ 83779,52 грн.;

- липень 2011р. ТОВ «Украсай» в сумі ПДВ 14420,26 грн.;

- серпень 2011р. ПП «Галсинтез Плюс» в сумі ПДВ 12505 грн.;

- вересень 2011р. ПП «Галсинтез Плюс» в сумі ПДВ 5511,60 грн.;

- жовтень 2011р. ПП «Галсинтез Плюс» в сумі ПДВ 4587,20 грн.;

- листопад 2011р. ТОВ «Адмір-Ал» в сумі ПДВ 5833,33 грн.;

- грудень 2011р. ТОВ «Озмак Україна» в сумі ПДВ 18283,34 грн.;

- лютий 2012р. ТОВ «Адмір-Ал» в сумі ПДВ 9422,67 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 11,47 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.