Постанова № 36119516, 26.11.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 821/2700/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (далі - позивач, ТОВ "Херсонський тепличний комбінат") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року №0000411504 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 189359,00 грн. та скасувати п. 4.3 акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за березень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, липень-грудень 2012 року, січень, березень 2013 року від 07.06.2013 року №2874/15.4/37238576.

Ухвалою суду від 03.10.2013 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування п. 4.3 акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за березень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, липень-грудень 2012 року, січень, березень 2013 року від 07.06.2013 року № 2874/15.4/37238576.

В обґрунтування іншої частини вимог позивач зазначив, що протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення полягає в тому, що висновки ДПІ щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій з поставки товарів від ТОВ «Інвестюгагротранс», ТОВ «Фієста Плюс», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Гражданпромспецпроект», ПП «Строймаркет-КН» стосуються певних порушень діяльності саме вказаних контрагентів, а не ТОВ "Херсонський тепличний комбінат". Позивач вказує, що порушення позивачем податкового законодавства встановлені з актів податкових інспекцій за місцезнаходженням його контрагентів, при цьому, акти складені не за наслідками перевірок, а про неможливість проведення перевірок, тобто без дослідження документів, що не може бути доказом безтоварності угод. Позивач вказує, що право включення до податкового кредиту сум ПДВ виникає у разі підтвердження товарності операції відповідними первинними документами, проте відповідач в акті перевірки ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" не вказує про їх відсутність у позивача, а посилається виключно на акти перевірок його контрагентів.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулось 03.10.2013 року, в усній формі заперечив проти вказаних вимог, вказавши, що неправомірність формування податного кредиту підтверджується обставинами, викладеними в акті перевірки позивача, зокрема встановлено невідповідність первинних документів нормам податкового законодавства у зв'язку з безтоварністю господарських операцій.

В судовому засіданні, яке відбулося 08.10.2013 року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ).

В судове засідання, призначене на 26.11.2013 року, представники сторін не з'явились.

Представник позивача надав суду клопотання від 22.11.2013 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні.

Дослідивши зміст вказаного клопотання суд вважає, що перебування представника позивача у відрядженні, не може слугувати підставою для визначення іншої дати розгляду справи, оскільки не надано доказів на підтвердження поважності причини неприбуття в судове засідання.

При цьому, суд визнав можливим розгляд справи за відсутністю позивача, оскільки надані ним додаткові пояснення та докази є достатньою підставою для розгляду справи за наявними у справі документами.

Представник відповідача надав суду клопотання від 26.11.2013 р. про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6. ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" зареєстровано 18.0.2010 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується наданим до матеріалів справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 616856.

Відповідно до Довідки з ЄДР АА № 750300, виданої Головним управлінням статистики у Херсонській області фактичним видом діяльності ТОВ "Херсонський тепличний комбінат"є вирощування овочів і баштанних культур.

Судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238 « Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на ведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку ", та відповідно до п.п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних податкових періодів за березень 2011 року ( уточнюючий розрахунок), листопад 2011 року ( уточнюючий розрахунок), грудень 2011 року, січень - лютий 2012 року, липень - грудень 2012 р., січень, березень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 07.06.2013 року № 2874/15.4/37238576 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлено декілька порушення, серед яких є порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР „ Про податок на додану вартість (із змінами та доповненнями), ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в частині завищення ТОВ " Херсонський тепличний комбінат " суми податкового кредиту на 189 358,50 грн., а саме по деклараціям з ПДВ :

за грудень 2010 року - на 4 177,50 грн.;

за січень 2011 року - на 100 000,00 грн.;

за березень 2011 року - на 5 632,00 грн.;

за липень 2011 року - на 5 488,00 грн.;

за серпень 2011 року - на 1 710,00 грн.;

за жовтень 2011 року - на 8 942,67 грн.;

за січень 2012 року - на 63 408,33 грн.

На підставі вказаного висновку податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року № 0000411504 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 189 359,00 грн., яке предметом оскарження у даній справі.

Як вбачається з акту перевірки, то згідно поданої ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" до податкового органу звітності з ПДВ за березень, листопад, грудень 2011 р., за січень, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, березень 2013 року встановлено декларування у рядку 23 та 23.2 декларації з ПДВ суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме

- в сумі 4 770 216 грн. відображеній в уточнюючому розрахунку (вх. від 19.12.2011 року № 9012654482) до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року,

- сумі 721 417,00 грн., відображеній уточнюючому розрахунку (вх. від 27.12.2011 року № 9012964761) до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року

- в сумі 591 656,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року (вх. від 19.01.2012 року № 9013949707),

- в сумі 402480,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року (вх. від 20.02.2012 р. № 9007014824),

- в сумі 631 083,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року (вх. від 19.03.2012 року № 9012753030),

- в сумі 8 973,00 грн., відображеній у податковій декларації з ПДВ за липень 2012 року (вх. від 17.08.20 № 9049920425),

- в сумі 966,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року (вх. від 19.09.2012 року № 9056967705),

- в сумі 270 438,00 грн., відображеній податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року (вх. від 17.10.20 № 9063789816),

- в сумі 195 255,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року (вх. від 15.11.2012 року № 9071780270),

- в сумі 86 904,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року (вх. від 20.12.201 № 9080429578),

- в сумі 261 046,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року (вх. від 17.01.2013 року № 9084957037),

- в сумі 512 198,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року (вх. від 19.02.2013 року № 9008049414)

- в сумі 874 016,00 грн., відображеній в податковій декларації з ПДВ за березень 2013 р. (вх. від 16.04.2013 року № 9020830071).

В ході проведення перевірки та за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності ТОВ „ Херсонський тепличний комбінат " (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом).

Так, за даними деклараціями з ПДВ за грудень 2010 року встановлено порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97 в частині завищення позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення в грудні 2010 року на суму ПДВ 4177,50 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ПП "Інвестюгагротранс", оскільки оформлені ним податкові накладні на адресу контрагентів - покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, що підтверджується актом ДПІ у м. Херсоні від 18.05.2011 року № 1629/23-5/35787926 про результати планової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, яким встановлено відсутність у ПП „Інвестюгагротранс" необхідних умов щодо здійснення господарської діяльності та відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням.

За даними деклараціями з ПДВ за січень 2011 року встановлено порушення ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення в січні 2011 року на суму ПДВ 100 000,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Фієста Плюс" у зв'язку з тим, що по вказаному постачальнику складено акт ДПІ у м. Херсоні від 07.04.2011 р. № 1078/23-2/32725008 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Фієста Плюс" з дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП « Віллія Експортрейд » та з контрагентами-покупцями за січень 2011 року, яким встановлено, що на момент складання акту стан платника ТОВ „Фієста - Плюс" направлено повідомлення за Ф.№18-ОПП, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ „Фієста Плюс" до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів з отримання товару від ПП «Віллія Експортрейд», відсутні необхідні умови для здійснення підприємницької діяльності, з пояснень директора контрагента ПП „Віллія Експортрейд" підприємство зареєстровано за грошову винагороду.

За даними деклараціями з ПДВ за березень 2011 року встановлено порушення ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення в березні 2011 року на суму ПДВ 5 632,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ПП "Інвестюгагротранс" у зв'язку з тим, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та аналізу податкової звітності встановлено, що вказаним постачальником не подано до ДПІ у м. Херсоні податкову декларацію з ПДВ податку на додану вартість за березень 2011 року та відповідно не задекларовано податкових зобов'язань на суму ПДВ 5632,00 грн.

За даними деклараціями з ПДВ за липень 2011 року встановлено порушення ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення в липні 2011 року на суму ПДВ 5488,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ПП "Алексгрупп" у зв'язку з тим, що по вказаному постачальнику складено акт ДПІ у м. Херсоні від 31.10.2011 р. №58/15-2/35788359 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП "Алексгрупп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2010 - березні 2011 року; червні - липні 2011 року, яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у періоді, що перевірявся, із контрагентами - постачальниками та покупцями товарів (послуг), у т.ч. в липні 2011 року покупцем є ТОВ "Херсонський тепличний комбінат" на суму ПДВ - 5488,00 грн.

За даними деклараціями з ПДВ за серпень 2011 року встановлено порушення ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення в липні 2011 року на суму ПДВ 1710,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Гражданпромспецпроект" у зв'язку з тим, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та аналізу податкової звітності вказаним постачальником не подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкової декларації податку на додану вартість за серпень 2011 року та відповідно не задекларовано податкових зобов'язань на суму ПДВ 1710,00 грн.

За даними деклараціями з ПДВ за жовтень 2011 року встановлено порушення ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення в жовтні 2011 року на суму ПДВ 8942,67 грн. по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП "Алексгрупп" у зв'язку з тим, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що подану вказаним постачальником податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2011 р. та відповідно задекларовану суму податкового зобов'язань визнано недійсною, тобто не визнано як податкову звітність.

За даними деклараціями з ПДВ за січень 2012 року встановлено порушення ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту та суми від'ємного значення в січні 2012 року на суму ПДВ 63408,33 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ПП "Строймаркет - КН" у зв'язку з тим, що згідно "Системи автоматизованого співставлення п зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що подану вказаним постачальником податкову декларацію з ПДВ за січень 2012 р. та відповідно задекларовану суму податкового зобов'язань визнано недійсною, тобто не визнано як податкову звітність.

З огляду на викладене, судом встановлено, що на порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97 та ст. 198 Податкового кодексу України щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту та відповідно до формування від'ємного значення сум ПДВ до декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди вплинули висновки податкового органу щодо -

- визнання безтоварними господарські операції позивача з його контрагентами - постачальниками ПП "Інвестюгагротранс" у грудні 2010 р., ТОВ „Фієста Плюс" у січні 2011 р, ПП "Алексгрупп" у липні 2011 р. ;

- визнання податкової декларації з ПДВ недійсною, тобто не визнано як податкову звітність по контрагентам - постачальникам ПП "Інвестюгагротранс" у березні 2011 р., ТОВ "Гражданпромспецпроект" у серпні 2011 р., ПП "Алексгрупп" у жовтні 2011 р., ПП " Строймаркет - КН " у січні 2012 р.

Перевіряючи вищевказані висновки на предмет їх узгодженості з фактичними обставинами та вимогами діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України № 168/97-ВР) та Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), суд встановив наступне.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України № 168/97-ВР та п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься у Податковому кодексу України, зокрема у п. 198.2 ст.198, яка встановлює дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту по даті тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону та п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР та п. 200.1, п.200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, іншими документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість" та пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами - постачальниками ПП "Інвестюгагротранс", ТОВ „Фієста Плюс", ПП "Алексгрупп", які за висновком ДПІ визнані нікчемними, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ( за договором покупець) та ПП «Інвестюгагротранс» ( за договором продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 43 від 01.11.2010 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти товар на умовах СРТ. ( п.1.1. договору), продавець зобов'язується забезпечити своєчасну поставку товару ( п. 4.1. договору).

На підтвердження отримання у грудні 2010 року актофиду та вироциду згідно умов даного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну № РН-000125 від 30.11.2010 року, податкову накладну № 468 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 1850,00 грн. та видаткову накладну № РН-000130 від 06.12.2010 року, податкову накладну № 507 від 06.12.2010 року на суму ПДВ 2 327,00 грн. На підтвердження здійснення розрахунків надано банківські виписки за період з 30.11.2010 року по 16.03.2011 р.

Також між позивачем ( за договором покупець) та ПП «Алексгрупп» - ( за договором продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1 від 05.04.2011 р., за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти товар на умовах СРТ. ( п.1.1. договору), продавець зобов'язується забезпечити своєчасну поставку товару ( п. 4.1. договору).

На підтвердження отримання у липні 2011 року актофиду, аллауту згідно умов даного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну № 206 від 18.10.2011 року, податкову накладну № 21 від 18.10.2011 року на суму ПДВ 2 126,67 грн., видаткову накладну № 30 від 28.07.2011 року, податкову накладну № 26 від 28.07.2011 року на суму ПДВ 2 624,00 грн., видаткову накладну № 31 від 20.07.2011 року, податкову накладну № 2 від 20.07.2011 року на суму ПДВ 2 864,00 грн. На підтвердження здійснення розрахунків надано банківські виписки за період з 28.07.2011 року по 31.10.2011 року.

Також, між позивачем ( за договором покупець) та ТОВ «Фієста-Плюс» ( за договором продавець) було укладено кілька договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів, які за своїм змістом є ідентичними, зокрема продавець продає покупцю будівельні матеріали, найменування, асортимент, загальна кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару зазначаються в накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору ( п. 1.1. договору), поставка товару здійснюється партіями, об'єм та регулярність погоджується сторонами любим зручним для них способом ( п. 2.3. договору), розрахунки безготівкові ( п. 2.2. договору).

Отже, за договором купівлі-продажу № 13/01 від 13.01.2011 року та специфікацією товару ( труба ДУ 15, Круг 16, Уголок 50*5) отримано позивачем від ТОВ «Фієста-Плюс» товару на суму ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13 від 13.01.2011 року, податковою накладною від 13.01.2011 року № 13.

За договором купівлі-продажу № 14/01 від 14.01.2011 року та специфікацією товару (фарба ПФ-115, ґрунтовка ГФ-021, уайт-спирит, цемент ШПЦ-1114-400 25 кг, уголок 40*3) отримано позивачем від ТОВ «Фієста-Плюс» товару на суму ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 14 від 14.01.2011 року, податковою накладною від 14.01.2011 року № 14.

За договором купівлі-продажу № 17/01 від 17.01.2011 року та специфікацією товару (труба ДУ 15, ґрунтовка ГФ-021), отримано позивачем від ТОВ «Фієста-Плюс» товару на суму ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17 від 17.01.2011 року, податковою накладною від 17.01.2011 року № 17.

За договором купівлі-продажу № 18/01 від 18.01.2011 року та специфікацією товару (фарба ПФ-115, ґрунтовка ГФ-021, Уайт-спирит, труба д.50) отримано позивачем від ТОВ «Фієста-Плюс» товару на суму ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18 від 18.01.2011 року, податковою накладною від 18.01.2011 року № 18.

За договором купівлі-продажу будівельних матеріалів № 18/02 від 18.01.2011, специфікацією товару ( шпагат пп 5 кг, 740 шт.) отримано позивачем від ТОВ «Фієста-Плюс» товару на суму ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №18-001 від 18.01.2011 року, податковою накладною від 18.01.2011 р. № 18-001.

За договором купівлі-продажу № 18/03 від 18.01.2011 року, специфікацією товару (шпагат пп 5 кг, 740 шт.) отримано позивачем від ТОВ «Фієста-Плюс» товару на суму ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 18-002 від 18.01.2011 р., податковою накладною від 18.01.2011 року № 18-002 .

На підтвердження здійснення розрахунків надано банківські виписки за період з 13.01.2011 року по 20.01.2011 року (додаються).

Щодо доказів транспортування товару від спірних контрагентів, його оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності, то відповідно до додаткових пояснень від 22.11.2013 р. позивач вказав, що за наслідками здійснення господарських операцій товарно-транспортні накладні не виписувались, оскільки товари були доставлені або ж власним транспортом позивача або іншим транспортом за домовленістю сторін. Одночасно, вважає, що первинні документи, які знаходяться в матеріалах справи, фіксують факти і підтверджують фактичність проведення господарських операцій. При цьому, зазначив, що позивач веде внутрішній облік по підприємству, що підтверджується такими документами, як прибуткова накладна на склад, які надані до матеріалів справи.

Дослідивши надані позивачем прибуткові накладні, як доказ внутрішнього обліку МТЦ, суд вважає, що за своїм змістом вказані документи не відповідають Методичним рекомендаціям з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 (далі по тексту - Методичні рекомендації №2).

Пунктом 3.12 Методичних рекомендацій № 2 передбачено, що для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" визначено, що накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд відмічає, що спірність вказаного питання полягає у доведеності джерела отримання товару, тобто факт надходження цих товарі саме від ПП "Інвестюгагротранс", ТОВ „Фієста Плюс", ПП "Алексгрупп", а не з будь-яких інших джерел.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість суд повинен з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, за змістом якого є дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, внутрішнього переміщення товару та подальше його використання у господарській діяльності платника податків.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не було доведено рух активів у процесі здійснення господарської операції через відсутність транспортних документів та надання прибуткових накладних, які не можуть бути доказом внутрішнього переміщення товару, отриманого від спірних контрагентів, та відповідно використання його у господарській діяльності.

Крім того, доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивач суду не надав.

При розгляді даної категорії спорів суд дотримується правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), відповідно до ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Отже, суд вважає, що вищевказаним переліком первинних документів позивач не довів факту придбання товарів у ПП "Інвестюгагротранс", ТОВ „Фієста Плюс", ПП "Алексгрупп", що позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 109 666,00 грн., а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Іншою підставою зменшення позивачу податкового кредиту та розміру від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 79693,00 грн. є висновок ДПІ щодо визнання по контрагентам - постачальникам ПП "Інвестюгагротранс" у березні 2011 р., ТОВ "Гражданпромспецпроект" у серпні 2011 р., ПП "Алексгрупп" у жовтні 2011 р., ПП "Строймаркет - КН " у січні 2012 р. податкових декларацій з ПДВ недійсними, тобто не визнано, як податкову звітність.

Як вбачається з акту перевірки, згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів " та аналізу податкової звітності встановлено, що ПП "Інвестюгагротранс" за березень 2011 р., ТОВ "Гражданпромспецпроект" за серпень 2011 року не подано до податкових інспекцій за місцем їх реєстрації податкової декларації з ПДВ та не задекларовано податкових зобов'язань відповідно на суму ПДВ 5632,00 грн. та на суму ПДВ 1710,00 грн. Щодо постачальників ПП "Алексгрупп" та ПП "Строймаркет - КН", то згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що подані вказаними підприємствами податкові декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. та січень 2012 р. та відповідно задекларовану суму податкового зобов'язань ПДВ 8942,67 грн. та ПДВ 63408,33 грн. визнано недійсними, тобто не визнано як податкову звітність.

Отже, судом встановлено, що причиною встановлення відповідачем розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаних контрагентів є присвоєння податковим деклараціям з ПДВ статусу «недійсна».

Проте, суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, оскільки вважає, що стаття 49 ПК України регулює порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби, натомість не передбачає поняття «визнання податкової декларації недійсною». Крім того, суд відмічає, що пунктом 49.11. ст. 49 ПК України встановлено обов'язок органів державної податкової служби надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що органи Державної податкової служби мають право прийняти або відмовити в прийнятті податкової звітності платника податків, при цьому чинним законодавством не передбачено повноважень щодо визнання податкових декларацій недійсними.

З огляду на викладене, наявні в АІС «Система автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розмірі контрагентів» розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагентів позивача не є такими, що сталися з вини позивача або його контрагентів та не пов'язані з невиконанням позивачем або його контрагентами власних податкових зобов'язань, а тому не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за результатами відносин з вказаними контрагентами.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року №0000411504 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 79693,00 грн.

В частині визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року №0000411504 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 109666,00 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1