Рішення № 36119066, 13.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21599/13 13.12.13

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "Київ - 5"простягнення 412777 грн. 92 коп.Представники: від позивача: Кучкова Ю.В.-представник за довіреністю № 91/2012/06/13-1 від 13.06.2013 Бегека Ю.В. - представник за довіреністю № 91/2013/02/06-9 від 06.02.2013від відповідача: Бойков О.С. - представник за довіреністю б/н від 25.11.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Київ - 5" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2005 № 1410168 у розмірі 412777 грн. 92 коп., в тому числі 401535 грн. 82 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та 11242 грн. 10 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2005 № 1410168 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.12.2011 по 01.10.2013, а саме у розмірі 401535 грн. 82 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 11242 грн. 10 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21599/13 та справу призначено до розгляду на 25.11.2013.

25.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

25.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача та необхідністю надання позивачем додаткових документів, у судовому засіданні 25.11.2013 оголошено перерву до 13.12.2013.

13.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи із залученням спеціаліста теплотехніка.

У судове засідання 13.12.2013 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача підтримав, подане через відділ діловодства суду, клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи. Представник позивача заперечує проти заявленого клопотання та зазначає, що методика нарахування кількості фактично спожитої теплової енергії не стосується предмету спору.

Розглянувши зазначене клопотання, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю та ненаданням доказів на підтвердження викладених обставин.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування обставин, викладених у відзиві на позов, відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю в будинку відповідача приладів обліку обсягів споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання та ненаданням позивачем методики розрахунку кількості фактично спожитої теплової енергії, відповідач не має змоги перевірити розрахунок позовних вимог позивача в частині обсягів та вартості спожитої теплової енергії.

У судовому засіданні 13.12.2013 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник за договором) та Житлово-будівельним кооперативом «Київ-5» (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410168 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Положеннями розділу 5 договору встановлено термін дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Положеннями пункту 2.2.2. договору встановлено, що постачальник щомісячно оформляє для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість по кожному особовому рахунку споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) по кожній отриманій на свій розрахунковий рахунок сумі; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноваженого представника постачальника).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, визначених в додатку 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 10.12.2004 № 2249, за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 54,42 грн. (опалення 100 %, гаряче водопостачання 100%).

В період дії тарифів договору можливе змінення тарифів (пункт 12 додатку 2 до договору).

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» листами від 04.03.2009 № 048-21-2311/1410168/4, від 29.12.2010 № 048-21-16245/1410168/, від 11.06.2010 № 048-21-6857/1410168/4, від 09.12.2009 № 048-21-14497/1410168/4, від 02.11.2009 № 048-21-12373/1410168/4, від 03.09.2009 № 048-21-9882/1410168/4, від 27.05.2009 № 048-21-5703/1410168/4 та від 05.02.2009 № 048-21-1029/1410168/4 повідомляло відповідача про затвердження та введення в дію тарифів на теплову енергію.

Відповідно до пункту 8 додатку 2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-4 за адресою: вул. Строкача, 9 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

22.08.2013 позивач направив відповідачу вимогу від 21.08.2013 № 93/21/6878 про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2005 № 1410168, проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При розрахунку з споживачами за теплову енергію у період з 01.12.2011 до 01.10.2013 постачальником застосовуються тарифи, затверджені постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як вбачається з пояснень представника позивача та доданих до матеріалів справи довідок про нарахування за теплову енергію та облікових карток, розрахунок кількості фактично спожитої теплової енергії здійснюється з урахування положень пункту 23 Правил користування тепловою енергією, додатку 1 до договору (обсяги постачання теплової енергії), пунктів 7 та 8 додатку 2 до договору.

Як встановлено судом, за період з 01.12.2011 до 01.10.2013 постачальник належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, однак споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим станом на 01.10.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 401535 грн. 82 коп., що підтверджується обліковими картками, довідками про нарахування за теплову енергію та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з грудень 2011 року по вересень 2013 року за номером особового рахунку: 1410168, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, та тарифами на теплову енергію, що діяли в спірний період, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих в період з 01.12.2011 до 01.10.2013 від позивача послуг на суму 401535 грн. 82 коп. Факт надання послуг з опалення, зокрема, підтверджується підписаними представниками позивача та відповідача нарядами на підключення/відключення опалення (належним чином засвідчені копії корінців нарядів наявні в матеріалах справи).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо невизнання позову у зв'язку з неможливістю здійснення перевірки розрахунку в частині обсягів споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання та необхідністю проведення комплексної судової економічної експертизи із залученням спеціаліста теплотехніка, не стосуються предмету доказування у справі оскільки підставами для стягнення боргу у даній справі є: договір, яким погоджено обсяги, порядок надання та оплати послуг; факт надання послуг за договором у період з грудень 2011 року по вересень 2013 року, що підтверджується обліковими картками та нарядами на підключення/відключення опалення; факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати спожитих послуг за період з грудень 2011 року по вересень 2013 року та відсутність претензій відповідача протягом всього періоду надання послуг за договором з приводу якості надання послуг, достовірності, а також методики нарахування та проведення розрахунків. Так, відповідно до пункту 2.5.1. та пункту 2.5.2. договору споживач має право перевіряти достовірність нарахувань, проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору, а також вимагати від постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування умови оплати та методику розрахунків, нарахування, режими теплоспоживання тощо.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів від 21.11.2013 № 34 та № 35, відповідач звернувся до позивача з запитом щодо надання інформації про методику розрахунку кількості фактично спожитої теплової енергії лише після порушення провадження у справі.

Крім того, як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з грудень 2011 року по вересень 2013 року за номером особового рахунку: 1410168, споживач здійснював оплату теплової енергії, що свідчить про визнання останнім обсягу та вартості спожитої теплової енергії згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2005 № 1410168.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 401535 грн. 82 коп. за період з грудень 2011 року по вересень 2013 року, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію у розмірі 401535 грн. 82 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 11242 грн. 10 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 11242 грн. 10 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 11242 грн. 10 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 24, ідентифікаційний код 25271349) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 401535 (чотириста одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять) грн. 82 коп. за період з 01.12.2011 до 01.10.2013, три проценти річних у розмірі 11242 (одинадцять тисяч двісті сорок два) грн. 10 коп. та 8255 (вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.12.2013

Суддя І.М. Отрош