Рішення № 36119059, 09.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІONT>

="fs448">______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ/FONT>

"09" грудня 2013 р.

Справа № 916/2735/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ"

до відповідача: сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна"

про стягнення 50 544,87 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" 50 544,87 грн., де 13 490,00 грн. – основна заборгованість, 2 823,58 грн. – пеня, 5 858,79 грн. – 30% річних, 28 372,50 грн. – штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2013р. позовну заяву (вх.№4200/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2735/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача від 18.10.2013р. (вх.№31505/13) судом задоволена.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 09.12.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 18.11.2013р.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

11 квітня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" (Продавець) та сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом "Україна" (Покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу №Пд110413/01, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.п.1.2., 1.3. Договору найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Продавець має право дострокового виконати свої зобов'язання щодо поставки Товару. Факт поставки та передачі Товару від Продавця до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів прийому-передачі) повноважним представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних, до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Із змісту п.п.2.1., 2.2., 2.3. Договору, вбачається, що ціна Товару (в т.ч. ціна за одиницю Товару), умови та витрати на доставку вказується Сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Сплата ціни Товару Покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті – у доларах США (Євро). Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Продавця, вказаний в рахунку-фактурі. Оплата згідно рахунку-фактури дійсна в межах терміну, визначеного в ньому. Оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною Товару (її частиною), яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна на Товар (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни Товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених Договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені. Керуючись положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення Покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього Договору, Покупець на вимогу Продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.7.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору поставки позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 113 490,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №Пд000081 від 16.04.2013р. на суму 54 980,00 грн., №Пд000122 від 19.04.2013р. на суму 21 710,00 грн., №Пд000108 від 22.04.2013р. на суму 35 200,00 грн., №Пд000143 від 23.04.2013р., що підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, отриманий товар відповідачем був оплачений частково в сумі 100 000,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки з відстрочкою платежу №Пд110413/01 від 11.04.2013р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин> при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої> сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов’язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 113 235,88 грн. виконані частково в сумі 100 000,00 грн., внаслідок чого за сільськогосподарським багатофункціональним кооперативом "Україна" утворилась заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ", зазначена останнім в розмірі – 13 490,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 13 490,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" 2 832,58 грн. пені, 5 858,79 грн. 30% річних, 28 372,50 грн. штрафу.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України./P>

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)

Період прострочки

Кількість днів прострочки

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ на день/P>

Сума пені за період прострочки

113490.00

19.04.2013 - 29.04.2013

11

7.5000 %

0.041 %*

513.04

63490.00

30.04.2013 - 09.06.2013

41

7.5000 %

0.041 %*/P>h="13 %" >

1069.76

63490.00

10.06.2013 - 12.07.2013P>TD>

33/P>

7.0000 %

0.038 %*

803.63

13490.00

13.07.2013 - 12.08.2013

31

7.0000 %

0.038 %*

160.40

13490.00

13.08.2013 - 16.09.2013

35

6.5000 %

0.036 %*

168.16

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 2 714,99 грн., у зв’язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за неналежне виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, встановлена судом в сумі 2 714,99 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 108,59 грн. суд відмовляє.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача тридцяти процентів річних в сумі 493,81 грн., суд встановив, що він також здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 30 % річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)

Період прострочки

Кількість днів прострочки

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

113490

19.04.2013 - 29.04.2013

11

30 %

1026.07

63490

30.04.2013 - 12.07.2013

74

30 %

3861.58

13490

13.07.2013 - 16.09.2013

66

30 %

731.79

Отже загальна сума 30% річних за самостійним розрахунком суду складає 5 619,44 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 30% річних, встановлена судом в розмірі 5 619,44 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 239,35 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять взаємовигідний та конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, а також наявність часткової оплати суми боргу відповідачем, та оскільки, на думку суду, штраф – це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити його у розмірі 14 186,25 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ", у зв’язку з чим стягненню з сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" на користь позивача підлягає заборгованість за договором поставки з відстрочкою платежу №Пд110413/01 від 11.04.2013р., встановлена судом в розмірі 13 490,00 грн., пеня в розмірі 2 714,99 грн., 30% річних в розмірі 5 619,44 грн., штраф в розмірі 14 186,25 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 708,63 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Україна" (67432, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Кам'янка, вул. Леніна, б.32, код ЄДРЮОФОП 03767883) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" (02660, Київська обл., м. Київ, вул. Бориспільська, б.7, код ЄДРЮОФОП 30530159) 13 490 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 99 коп. пені, 5 619 (п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 44 коп. 30% річних, 14 186 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 25 коп. штрафу, 1 708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 16.12.2013р.

Суддя Цісельський О.В.