Рішення № 36119040, 18.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 р. Справа № 914/4289/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Самекс Експрес», м. Київ

до відповідача: 9">Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 9 025, 60 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

="fs72">Від позивача: ass="fs125">не з’явився.

Від відповідачаFONT>ONT >: не з`явився.

">На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Самекс Експрес» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» про стягнення заборгованості в сумі 9 025, 60 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 04.12.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 04.12.213р. розгляд справи відкладено на 12.12.2013р.

В судове засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. В попередніх судових засідання позовні вимоги підтримував з підстав зазначених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 9 025,60 грн.NT>

В судове засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилались судом відповідачу на адресу: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, буд.5, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача станом на 27.11.2013р., що підтверджуються реєстрами відправки рекомендованої кореспонденції господарського суду № 1539 від 15.11.2013р., № 1638 від 05.12.2013р. та № 1671 від 12.12.2013р.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

>Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

s116">25.03.2013р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «Самекс Експрес» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 25/03-13 (далі за текстом - договір).

25.03.2013р. сторонами підписано Протокол розбіжностей до Договору поставки № 25/03-13 від 25.03.2013р. та дойденно згоди про внесення змін до тексту договору.

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов’язується в порядку і терміни, встановлені даним договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна кількість товару, що постачається за даним Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених накладних.

Ціна на товар, що постачається за даним Договором, є договірним і указуються в накладних на кожну партію товару (п. 2.1. договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 525,60 грн.,що підтверджуються видатковими накладними; №16368 від 17.06.2013р. на суму 1 425,60 грн., №16367 від 17.06.2013р. на суму 2 700,00 грн., № 17937 від 02.07.2013р. на суму 2 700,00 грн., №19073 від 11.07.2013р. на суму 2 700,00 грн. та довіреностями на отримання товару. Крім цього відповідачем в повній мірі не оплачені.

Відповідно п.2.5. договору покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

На виконання умов договору 09.08.2013р. відповідачем оплачено 500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунках.

Відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати отриманого товару по даних видаткових накладних за договором в повній мірі не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9 025,60 грн.

24.09.2013р. позивач надіслав відповідачу претензію вих.№29/09 від 23.09.2013р., яка отримана відповідачем 01.10.2013р. в якій просить терміново сплати заборгованість в сумі 9 025,60 грн. Однак залишена ним без розгляду.

06">Крім цього, позивачем подано Акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що станом на 28.08.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 9 025,60 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки продукції згідно договору, що, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був. Відповідач не заперечив факт існування заборгованості на суму 9 025,60 грн., що вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.08.2013р. підписаний відповідачем та скріплений печаткою.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 9 025,60 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610-612, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Самекс Експрес» (02088, місто Київ, вулиця Леніна, будинок 21; ідентифікаційний код юридичної особи 34539087) 9 025,60 грн. – суми боргу та 1 720,50 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.