Рішення № 36118831, 21.10.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

21.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/797/2297/2013р. Головуючий в 1 інстанції Гаркуша О.М.

Категорія 57 Доповідач в апеляційній інстанції Алєєва Н.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючої - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Зотова В.С., Лівінського С.В.

за участю:

секретаря - Мазнева Ю.М.,

відповідачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» /далі «КДМУ»/ на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 05.06.2013 року по справі за позовом «КДМУ» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням «КДМУ» відмовлено в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 вартості навчання в сумі 29781,62 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення, з ухваленням нового про задоволення позову. Апелянт вказує, що між «КДМУ» та відповідачкою був укладений договір про навчання, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язалась після закінчення навчання прибути до місця направлення та відпрацювати три роки. Однак свої зобов'язання ОСОБА_2 не виконала, після закінчення навчання до роботи в третій міській лікарні м. Севастополя не приступила, чим порушила вказаний договір та п.8 Постанови КМУ №992 від 22.08.1996 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд не дав належної оцінки цим обставинам.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання підлягає задоволенню.

Згідно ст.526, ч.1 ст.627, ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що в 2001 році ОСОБА_2 /до одруження ОСОБА_2/ поступила в «КДМУ» та 01.09.2001 року між нею та університетом був укладений договір про підготовку спеціаліста з вищою освітою /а.с.5/, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечити відповідну теоретичну та практичну підготовку спеціаліста з вищою освітою; відповідачка зобов'язалась прибути після закінчення навчання на роботу за направленням та відпрацювати три роки. У разі відмови їхати на роботу за направленням відчисляти до держбюджету вартість навчання у встановленому порядку /а.с.5/.

Після закінчення навчання в «КДМУ» та отримання 22.06.2007 року диплома лікаря ОСОБА_2 відповідно до п.п.2.1, 2.3 «Положення про спеціалізацію /інтернатуру/ випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів» /далі «Положення»/ була направлена для проходження інтернатури в п'яту міську лікарню м. Севастополя, де 01.08.2007 року була прийнята на посаду лікаря-інтерна /а.с.6/.

31.07.2009 року, після закінчення інтернатури, ОСОБА_2 була звільнена переводом в третю міську лікарню м. Севастополя /а.с.20/, де повинна була відпрацювати три роки відповідно до додатку к договору про підготовку спеціаліста з вищою освітою №2 від 14.11.2006 року /а.с.6/.

Однак до роботи в третій міській лікарні м. Севастополя ОСОБА_2 не приступила, а самостійно 02.11.2009 року працевлаштувалась в ПП «Антошка» на посаду консультанта з маркетингу /а.с.69 оборот/, в зв'язку з чим 09.04.2013 року «КДМУ» звернувся з позовом про стягнення з останньої вартості навчання і просив поновити строк на звернення в суд з позовом вказуючи, що про порушення ОСОБА_2 умов договору дізнався в травні 2011 року після проведення Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим зустрічних перевірок.

Відмовляючи в задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_2 два роки відпрацювала лікарем-інтерном в п'ятій міській лікарні м. Севастополя, а подальшим місцем роботи «КДМУ» її не забезпечив, так як вакантної посади лікаря-педіатра в третій міській лікарні м. Севастополя не було, суд першої інстанції не врахував те, що відповідно до п.п.1.1, 5.7 «Положення» інтернатура є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних вищих закладів, після закінчення якої, та проходження атестації, їм присвоюється кваліфікація лікаря-спеціаліста з конкретної спеціальності; до закінчення інтернатури права на роботу за спеціальністю випускник не має.

При таких обставинах рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Зі справи видно, та не оспорюється ОСОБА_2, що остання була направлена на роботу в третю міську лікарню м. Севастополя, однак до роботи не приступила, посилаючись на відсутність вакантної посади лікаря-педіатра. Університет про відмову в працевлаштуванні з метою пере распределения або отримання довідки про надання можливості самостійного працевлаштування не повідомила, чим порушила вимоги «Додатку №4» до Постанови КМУ №992 від 22.08.1996 року, згідно котрого питання про надання можливості самостійного працевлаштування вирішується керівництвом вищого навчального закладу.

Доводи ОСОБА_2, що відсутність вакансії підтверджується довідкою головного лікаря третьої міської лікарні м. Севастополя №491 від 29.05.2013 року /а.с.35/ не можуть бути прийняти до уваги колегією, оскільки вказана довідка не містить відомостей про те, що в 2009 році ОСОБА_2 зверталась в третю лікарню з питанням працевлаштування згідно распределения, та їй в цьому було відмовлено.

Викладене свідчить про те, що право на самостійне працевлаштування у ОСОБА_2 не виникло, в зв'язку з чим остання, як не приступившая до роботи за направленням зобов'язана повернути в Державний бюджет кошти, затрачені на її навчання в загальній сумі 29781,62грн. /а.с.8-10/

Доводи ОСОБА_2, що «КДМУ» є неналежним позивачем, та з позовом до суду звернувся з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові, також не можуть бути прийняти до уваги колегією як не засновані на законі, оскільки «КДМУ» є стороною договору про підготовку спеціаліста з вищою освітою, та про порушення ОСОБА_2 умов договору дізнався в травні 2011 року, позов пред'явив 09.04.2013 року, тобто в межах встановленого законом 3-х літнього строку позовної давності.

Оскільки позов підлягає задоволенню з ОСОБА_2 на користь «КДМУ» підлягають стягненню судові витрати в сумі 446,71грн.

Керуючись викладеним, п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 05.06.2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету 29781,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» судові витрати в сумі 446,71 грн.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

Головуюча: Н.Г. Алєєва

Судді: В.С. Зотов

С.В. Лівінський