Рішення № 36118350, 17.12.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/1023/13 Справа № 734/3884/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2013 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

із позовною заявою про визнання за права власності на спадкове майно на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходиться в с. Лебедівка, вул. Гагаріна, 51, Козелецького району Чернігівської області, у суд звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2. Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті матері - ОСОБА_3 залишилася спадщина, яку вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, проте оформити її не має можливості, так як відповідач утримує в себе свідоцтво про смерть матері та правовстановлюючі документи на будинок. Чи залишалася мати заповіт позивачу не відомо.

В судовому засіданні 17 грудня 2013 року позивач подала заяву про зміну підстави позову і просила суд визнати на нею право власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за заповітом, а не за законом. Додатково позивач повідомила, що в неї заповіту немає, для отримання дублікату чи копії в сільську раду не зверталася.

Відповідач позов визнав частково, заперечуючи проти задоволення позову в частині стягнення з нього понесених позивачем судових витрат, і не заперечував проти визнання за позивачем права власності на ? частину будинку. Відповідач надав суду для огляду оригінал заповіту, залишеного ОСОБА_3, і свідоцтва про смерть ОСОБА_3, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14 січня 2000 року померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина. За заповітом, посвідченим секретарем виконкому Максимівської сільської ради Козелецького району 29 квітня 1998 року, все своє майно ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 її матірю є ОСОБА_3 (а.с. 6). Згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища «Сочивець» змінила прізвище на «Александрова» (а.с. 7). Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишено прізвище «Александрова» (а.с. 8). В матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про розірвання шлюбу, з якого вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано та залишено ОСОБА_6 дошлюбне прізвище «Ткачова» (а.с. 9). В ухвалі суду від 6 грудня 2013 року позивачу запропоновано надати суду документи на підтвердження зміни прізвища з «Александрова» на «Ткачова», проте суду таких документів не надано і в судовому засіданні 17 грудня 2013 року позивач пояснила, що в неї таких документів немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано документів на підтвердження фактичного прийняття спадщини (наприклад, довідки з сільської ради за місцем проживання спадкодавця); не надано доказів того чи посвідчене право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно в установленому законом порядку чи доказів того, що таке право не посвідчене з додаванням довідки сільської ради, виданої на підставі записів у по господарських книгах тощо. Крім того, позивачем не надано довідки-характеристики БТІ про те, які обєкти знаходяться за адресою: с. Лебедівка, вул. Гагаріна, 51.

Окремо суд звертає увагу на наступне. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав. Проте якщо наявність перешкод в оформленні таких прав не підтверджена належними доказами, зокрема, відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, це є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи положення ст.ст. 57, 60 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позивачем не було надано в обґрунтування своїх позовних вимог належних та допустимих доказів щодо фактичного прийняття нею спадщини, підтверджуючих документів про належність ОСОБА_3 певного нерухомого майна, підтвердження того, що «Сочивець Лідія Василівна», на імя якої залишено заповіт, та «Ткачова Лідія Василівна», яка звернулася до суду, є одна і та сама особа, беручи до уваги, що позивач не підтвердила необхідності визнання права власності в судовому порядку та наявності перешкод для оформлення права власності в позасудовому порядку, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вважає їх заявленими безпідставно та передчасно.

Крім того, визнання позову відповідачем в частині визнання за позивачем права власності на ? частину спадкового майна, не дає підстави дійти висновку про необхідність задоволення позову, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Наразі суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 209, 212, 215, 218, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за заповітом права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бузунко О.А.