Рішення № 36116567, 09.12.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року Справа №607/18061/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого суддіБратасюка В.М.

секретаря сз ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа другий відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції, Кредитна спілка «Добра справа» про визнання дійсним правочину, визнання права власності та звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа другий відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі продажу автомобіля «Рено 19» д.н.з. НОМЕР_1, 1991 року випуску, шасі №VF185340506652347, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнання права власності за ОСОБА_4 на автомобіль «Рено 19» д.н.з. НОМЕР_1, 1991 року випуску, шасі №VF185340506652347, та звільнення даного автомобіля з під арешту.

В обґрунтування позову посилається на ту обставину, що спірний автомобіль було придбано за договором купівлі продажу, шляхом надання довіреності на право, в тому числі, розпорядження спірним транспортним засобом, й розпискою про отримання від відповідача на користь позивача 2000 доларів США в рахунок вартості, а тому довіреністю та розпискою було приховано дійсний правочин договір купівлі продажу транспортного засобу, який, на підставі ст. 220 ЦК України, слід визнати дійсним, визнати за позивачем право власності на автомобіль, та звільнити майно з під арешту.

До участі у справі в процесуальному статусі третьої особи судом залучено стягувача у виконавчому провадженні- Кредиту спілку «Добра справа».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання зявився, позов визнав в повному обсязі та просить вимогу позивача задовольнити.

Представник третьої особи Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції в судове засідання зявився, проти задоволення позову надав письмові заперечення.

Третя особа КС «Добра справа» в судове засідання забезпечила явку повноважного представника, котрий проти задоволення позову заперечив за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін , дослідивши та оцінивши докази у справі встановив наступні обставини.

Згідно довіреності від 03 жовтня 2009 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 4067, ОСОБА_5, відповідно до договору доручення, укладеного в усній формі, уповноважив позивача ОСОБА_4, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 представляти його інтереси з питань експлуатації та/або розпорядження автомобілем марки «Рено 19» д.н.з. НОМЕР_1, 1991 року випуску, шасі №VF185340506652347, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ТЕА №043821, виданого ОРЕВ Тернопіль 29.09.2001 року.

Того ж дня, 03.10.2009 року, ОСОБА_5 написав розписку згідно якої отримав від ОСОБА_4 2000 доларів США в рахунок вартості даного автомобіля.

Судом встановлено, що на виконанні у другому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №40852991 від 07.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь юридичних осіб ( в т.ч. КС «Християнська злагода») боргу на загальну суму 232 736, 69 гривень.

У даному виконавчому провадженні на все майно відповідача накладено арешт та оголошено заборону його відчуження.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено наявність у ОСОБА_5 спірного автомобіля, відтак 17.05.2012 року винесено постанову про розшук майна боржника, й 09.07.2013 року автомобіль марки «Рено 19» д.н.з. НОМЕР_1, 1991 року випуску, шасі №VF185340506652347, що належить відповідачу, було описано, про що складено акт опису і арешту.

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір є правовою формою узгодження волі сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборот, вимог розумності та справедливості. Із змісту вказаної норми слідує, що сторони мають можливість вільно визначити характер договору, який вони укладають та його зміст.

Як вбачається із довіреності від від 03 жовтня 2009 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 4067, ОСОБА_5, відповідно до договору доручення, укладеного в усній формі, уповноважив уповноважив позивача ОСОБА_4, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 представляти його інтереси з питань експлуатації та/або розпорядження автомобілем марки «Рено 19» д.н.з. НОМЕР_1, 1991 року випуску, шасі №VF185340506652347, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ТЕА №043821, виданого ОРЕВ Тернопіль 29.09.2001 року - отже, сторони вільно визначили характер та зміст укладеного між ними договору, тобто дійшли згоди щодо укладення договору доручення на підтвердження якого нотаріусом посвідчена відповідна довіреність.

Відповідно до ч.1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя.

Отже, при укладенні договору доручення, зокрема щодо уповноваження повіреного експлуатувати транспортний засіб, який належить на праві приватної власності довірителю, та розпоряджатися ним - право власності на транспортний засіб до повіреного не переходить, оскільки власником транспортного засобу залишається довіритель, виходячи із правової природи договору доручення.

Крім того зміст розписки від 03.09.2009 року (котра є одностороннім правочином) про отримання коштів в сумі 2000 доларів США в рахунок вартості спірного автомобіля, не свідчить про факт укладання та виконання кредитором за розпискою (ОСОБА_4І.) та боржником (ОСОБА_5Б.) договору оплатного відчуження транспортного засобу, а лише підтверджує факт передачі та отримання коштів, як намір сторін в майбутньому укласти договір купівлі продажу автомобіля.

Таким чином, суд вважає, що твердження позивача про те, що він придбав у відповідача спірний автомобіль є необґрунтованим і таким що суперечить умовам укладеного між сторонами договору доручення та фактичним обставинам справи.

Крім того додатковою підставою відмови в задоволенні позову суд вважає таке.

Відповідно до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою КМ України від 7.09.1998 року № 1388, встановлена процедура державної реєстрації усіх транспортних засобів та зняття їх з обліку, яка відповідно до п.2 є обовязковою для всіх фізичних та юридичних осіб, що є власниками транспортних засобів.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони спору не звертались в підрозділи ДАІ про зняття спірної автомашини з обліку та реєстрації її за позивачем.

Також суд вважає за необхідне відзначити що, як підставу позову, позивач посилається на ст. 220 ЦК України.

Посилання на дану норму, на думку суду є хибним - за правилами ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Проте суд зауважує, що на підставі частини другої статті 220 ЦК не може бути визнано дійсним договір купівлі продажу автомобіля, оскільки відповідно до закону він не підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню дану правову позицію підтримує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі №24-15004-13 від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».

Відтак, оскільки вимога про визнання дійсним договору на підставі ст. 220 ЦК України, щодо якого відсутня обовязкова вимога про нотаріальне посвідчення, не ґрунтується на законі, то суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Суд наголошує, що сторонами спору взагалі суду не доведено факту ухиляння відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу автомобіля із матеріалів справи не вбачається, що сторони 03.10.2009 року мали намір укласти нотаріально посвідчений договір купівлі продажу транспортного засобу.

Також суд зазначає, позовні вимоги позивача щодо визнання за ними права власності на спірний автомобіль та звільнення майна з під арешту, також не підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку визнання права власності є похідним від вирішення питання про визнання правочину дійсним, й крім того, при відчуженні транспортного засобу учасники такої угоди зобовязані були сплатити передбачені чинним законодавством України обовязкові платежі та збори, чого зроблено не було.

Керуючись ст.ст. 60, 88, 212-215, 222 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 220 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа другий відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції, Кредитна спілка «Добра справа» про визнання дійсним договору купівлі продажу автомобіля «Рено 19» д.н.з. НОМЕР_1, 1991 року випуску, шасі №VF185340506652347, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнання права власності за ОСОБА_4 на автомобіль «Рено 19» д.н.з. НОМЕР_1, 1991 року випуску, шасі №VF185340506652347, та звільнення даного автомобіля з під арешту відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяОСОБА_8