Рішення № 36116129, 10.12.2013, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

ун. № 759/11636/13-ц

пр. № 2/759/5050/13

10 грудня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушених прав та визнання окремого положення договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним з моменту укладення,

В С Т А Н О В И В:

31.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним з моменту укладення п. 6.9 умов та правил надання банківських послуг, що є невід'ємною частиною договору банківського дебетового карткового рахунку. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.02.2009 року між сторонами укладено договір банківського дебетового карткового рахунку, яким позивачу видано дебетову пластикову картку Visa Electron. Умовами та правилами надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною укладеного договору, до основних обов'язків позивача віднесено п. 6.9, за умовами якого, в разі виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі техніки та в інших випадках, клієнт зобов'язується погашати заборгованість на протязі 30 днів з моменту її виникнення. Позивач вважає даний пункт положення договору несправедливим, оскільки він фактично передбачає перекладання майнової відповідальності за недоліки в роботі ПАТ КБ «ПриватБанк» на позивача, крім того, положення пункту викладені нечітко, двозначно, що дозволяє в будь-який час та будь-які недоліки в роботі відповідача знову перекласти на позивача, існує можливість шахрайського маніпулювання валютно-обмінними курсами навіть через значний проміжок часу після здійснення банківських операцій. Вважає, що п. 6.9 умов суперечить нормам законодавства України та порушує права позивача.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлений в установленому порядку, причин неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.02.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського дебетового карткового рахунку. Факт укладення договору підтверджується заявою №1212100500087010647, підписаною ОСОБА_1, відповідно до якої банк надав позивачу платіжну картку Visa Electron №НОМЕР_1, терміном дії до 12.2011 року (а. с. 9 - копія заяви)

Пунктом 6.9 Умов та правил надання банківських послуг, що є невід'ємною частиною договору-заяви №1212100500087010647 банківського дебетового карткового рахунку передбачено, що у випадку виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі техніки, інших випадках, клієнт зобов'язується погашати заборгованість на протязі 30 днів з моменту її виникнення.

14.02.2009 року позивач розмістив на платіжній картці №НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 461 501 грн.

16.02.2009 року ОСОБА_1 перебуваючи в Грузії через банкомат здійснив зняття місцевої валюти (ларі) за курсом UAH/GEL 3,4722 грн. після чого платіжній картці залишилися кошти у розмірі 11 226 грн.

Листом від 18.03.2009 року № 1829/1 відповідач повідомив ОСОБА_1, що 16.02.2009 року по його картці №НОМЕР_1 було проведено трансакції на загальну суму 129 680 GEL (ларі). Банком здійснено конвертацію вказаних коштів по курсу UAH/GEL 4,44 грн., у зв'язку із чим загальна сума списаних коштів становить 576 355,65 UAH, в результаті чого на вказаній картці утворився овердрафт у розмірі 114 854,65 UAH (а. с. 62-63 - копія листа).

Конвертація коштів по курсу UAH/GEL 4,44 грн. була здійснена у зв'язку зі збоєм програмного забезпечення, що здійснювало процедуру перевірки курсів, що підтверджується Висновком службового розслідування по факту утворення несанкціонованого овердрафту по карткам ПриватБанку «Миттєва» через курсову різницю по банкоматним операціях в Грузії від 30.04.2009 року. У вказаному висновку зазначено, що підставою виникнення несанкціонованого овердрафту став збій програмного забезпечення, що здійснювало процедуру перевірки курсів (а. с. 13-14).

На підставі наведеного встановленими є обставини укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору-заяви №1212100500087010647 банківського дебетового карткового рахунку, надання позивачу платіжної картки Visa Electron №НОМЕР_1, розміщення позивачем на вказаній картці грошових коштів у розмірі 461 501 грн., а також здійснення ОСОБА_1, під час перебування в Грузії, через банкомат операцій по знаттю місцевої валюти (ларі) на загальну суму 129 680 GEL за курсом UAH/GEL 3,4722 грн. 18.03.2009 року відповідач здійснив конвертацію вказаних коштів на суму 129 680 GEL за курсом UAH/GEL 4,44 грн., що було обумовлено збоєм програмного забезпечення, яке здійснювало процедуру перевірки курсів. Внаслідок такого перерахунку (конвертації) у позивача виник овердрафт (заборгованість) на суму 114 854,65 UAH.

Вказана заборгованість виникла на підставі пункту 6.9 Умов та правил надання банківських послуг, яким передбачено, що у випадку виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі техніки, інших випадках, клієнт зобов'язується погашати заборгованість на протязі 30 днів з моменту її виникнення

Спір виник у зв'язку із тим, що на думку позивача вказана умова договору є несправедливою і такою, що укладена з використанням нечесної підприємницької практики.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частини 1-2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) передбачають, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Стаття 15 Закону встановлює, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Частина 3 вказаної статті (в редакції на час виникнення правовідносин) встановлювала, що продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.

Суд враховує ту обставину, що ціна є одним із визначальних критеріїв для здійснення споживачем свідомого вибору. Ціна товару (послуги) є істотною умовою будь-якого договору, а тому має погоджуватися сторонами. Ціна має погоджуватися сторонами і її зміна в односторонньому порядку є недопустимою.

В даному випадку 16.02.2009 року сторони погодили ціну (курс валют) зняття валюти ларі по курсу UAH/GEL 3,4722 грн. Ціна (курс валют) встановлювалася банком на час зняття коштів через банкомат. Споживач в такому випадку робив свій свідомий вибір щодо конвертації власних коштів у гривні в іноземну валюту по запропонованому курсу та враховуючи свої фінансові можливості.

На підставі пункту 6.9 Умов та правил надання банківських послуг відповідач через місяць змінив курс валют, по якому позивач здійснив знаття валюти, внаслідок чого позбавив його права вибору щодо конвертації власних коштів у гривні в іноземну валюту по відповідному валютному курсу і поставив споживача перед фактом конвертації коштів по іншому курсу. За таких обставин споживача позбавлено права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, що тягне істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. На підставі оспорюваного пункту Умов та правил надання банківських послуг позивача було позбавлено права на інформацію щодо отримуваної послуги.

За таких обставин суд визнає, що пункт 6.9 Умов та правил надання банківських послуг є несправедливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Суд встановив, що пункт 6.9 Умов та правил надання банківських послуг є несправедливим, а тому, на підставі ч. 5 ст. 18 Закону, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним вказаного положення договору.

Керуючись ст. ст. 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати пункт 6.9 Умов та правил надання банківських послуг, що є невід'ємною частиною договору-заяви №1212100500087010647 банківського дебетового карткового рахунку, недійсним з моменту укладення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) в дохід держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.12.2013 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ