Рішення № 36114716, 12.12.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 1805/5485/2012

Провадження № 2/591/37/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого суддіКлімашевської І.В.

з участю секретаряГребенькової О.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

третьої особиОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк, третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки та за зустрічним позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнювала в ході слухання справи та мотивувала тим, що відповідач запропонував їй укласти кредитний договір в швейцарських франках, створивши у неї уяву про вказану валюту як найбільш стабільну. Вона погодилась на вказану пропозицію, хоча ніколи не використовувала швейцарські франки ані в повсякденному житті, ані в бізнесі. 20.11.2007 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір, цільове призначення якого на споживчі цілі і оплату комісії банку, кінцевий термін погашення кредиту 20.11.2021 р. Вважає, що вказаний договір укладений шляхом введення її в оману, оскільки після підписання договорів з»ясувалось, що така валюта як швейцарський франк у відповідача відсутній і жоден кредит банк в такій валюті не видавав, а існує лише прив»язка до вказаної валюти. При цьому у ЗАТ «ОТП Банк» була відсутня індивідуальна ліцензія на надання їй кредиту в іноземній валюті (швейцарських франках) і кредит їй було видано у гривнях. На її думку, в такий спосіб відповідач забезпечив власні ризики від нестабільності української валюти, перекладаючи всі ризики на неї. Крім того, на руки вона отримала лише частину коштів на споживчі цілі в розмірі 694476,35 грн., а решту коштів в сумі 616821,14 грн. банк самостійно автоматично списав як залік за попереднім кредитним договором, який укладався між нею та відповідачем 07.03.2007 року. На її думку, укладений 20.11.2007 року кредитний договір містить несправедливі дискримінаційні умови по відношенню до неї, суперечить чисельним нормам чинного законодавства України та складений виключно на користь відповідача. Крім того, під час укладення вказаного договору відповідачем було запропоновано зняти з реєстрації її неповнолітніх дітей, щоб формально не отримувати дозволу органу опіки та піклування. Вона зняла з реєстрації дітей, хоча фактично вони продовжують проживати та користуватись житлом. З її точки зору, зняття дітей з реєстрації було фіктивним та вчинене на вимогу банку з метою спрощення процедури надання кредиту та усунення додаткових проблем у майбутньому в разі звернення стягнення на житловий будинок. За таких обставин, просила суд визнати недійсним кредитний договір і застосувати наслідки недійсності договору, а саме: зобов»язати сторони повернути в національній валюті гривні одна одній грошові кошти отримані за недійсним договором у фактично отриманих сумах на момент їх отримання. Крім того, оскільки недійсність основного зобов»язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, то просила визнати недійсними і укладені в забезпечення виконання обов»язків по кредитному договору - договір поруки та договір іпотеки.

В судовому засіданні позивач та її представник, а також третя особа: ОСОБА_4 вказані вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Від третьої особи приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 надійшла заява про можливість слухання справи без її участі.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» - в судовому засіданні та в письмових запереченнях просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на необґрунтованість її вимог, натомість, подав зустрічну позовну заяву, яку уточнював в ході слухання справи та мотивував тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов»язання, передбачені укладеним 20.11.2007 року кредитним договором, у зв»язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 27.11.2013 року становить 256369,01 швейцарських франків та складається із заборгованості по кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом. Вказану заборгованість вони просять стягнути з поручителя ОСОБА_4 згідно вимог ЦК та укладеного договору поруки. Крім того, згідно укладеного між банком та ОСОБА_1 договору іпотеки, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору просили звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок під літерою «М-3» загальною площею 467,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Доватора , буд.27, власником якого є ОСОБА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною реалізації не нижче оцінки проведеної суб»єктом оціночної діяльності. Також просили стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідачі за зустрічною позовною заявою, а також представник відповідача ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечували, наполягаючи на задоволенні вимог за первісним позовом та звертали увагу суду на те, що, на їх думку, розрахунок заборгованості складений банком є невірним завдяки несправедливим умовам кредитного договору, які стосуються застосування плаваючої процентної ставки.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що вимог за первісним позовом є необґрунтованими, а зустрічна позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, (ст. 629 ЦК)

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що 20.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (надалі Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL-С00/370/2007 (а.с. 120-123 т.1).

Відповідно до п. 2 ч. 1 Кредитного договору валютою кредиту сторонами визначено швейцарський франк.

За умовами Кредитного договору Банк надає Позичальнику ОСОБА_6 у розмірі 290 445,00 (Двісті девяносто тисяч чотириста сорок пять) Швейцарських франків, а Позичальник приймає ОСОБА_6, зобовязується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування ОСОБА_6.

Пунктом 1.7.2 частини №2 Кредитного договору від 20.11.2007 р., викладеним в редакції Додаткового договору № МL- С00/370/2007/СНF від 20.11.2007 р. (а.с. 124 т.1), щодо порядку надання кредиту визначено наступне:

« 1.7.2. ОСОБА_6 здійснюється згідно з Кредитною/ними заявкою/ами Позичальника в безготівковій формі, шляхом перерахування всієї суми кредиту чи Траншу/ів, зменшену на утриману комісію Банку у розмірі визначеному Тарифами, на Поточний рахунок. Для подальшого отримання ОСОБА_6 готівкою, а також у випадку перерахування ОСОБА_6 на поточний рахунок Продавця, Позичальнику необхідно конвертувати отриману суму ОСОБА_6 в іншу валюту 1-ї групи класифікатора (долар США - USD чи евро EUR) чи продати ОСОБА_6 отриманий в іноземні валюті за національну валюту (українська гривня - UAH) на Міжбанківському валютному ринку України.

1.7.2.1.Кожний наступний транш надається Позичальнику за умові підтвердження ним цільового використання кожного попереднього Траншу, якщо інше не передбачено цим Договором.

1.7.2.2.Позичальник вважається таким, що отримав ОСОБА_6, після зарахування Банком кредитних коштів на Поточний рахунок Позичальника.

Застереження: Для здійснення конвертації/продажу кредитних коштів Позичальник зобовязаний надати Банку відповідну заявку про здійснення конвертації/продажу кредитних коштів».

Отже, умовами кредитного договору № ML-C00/370/2007 від 20.11.2007 р. передбачено, що видача кредиту проводиться у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів у валюті Швейцарські франки на поточний рахунок позичальника. При цьому для видачі кредитних коштів у готівці або перерахування кредитних коштів на рахунок продавця позичальнику необхідно конвертувати отриману суму кредиту в іншу валюту 1-ї групи класифікатора (долари США - USD чи євро EUR) чи продати кредитні кошти, отримані в іноземній валюті за національну валюту (українська гривня - UAH) на Міжбанківському валютному ринку України на підставі заявки про здійснення конвертації/продажу кредитних коштів.

Відповідно до банківської виписки з поточного рахунку ОСОБА_1 №26209001734661 кредитні кошти в сумі 290 445,00 Швейцарських франків значаться зарахованими на даний поточний рахунок 21.11.2007 р. з одночасним відображенням заборгованості по рахунку №22334001734661, призначеному для обліку довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам.

Списання грошових коштів на суму 290 445,00 Швейцарських франків з поточного рахунку №26209001734661 проведено 21.11.2007 р. з призначенням платежу конвертація згідно заявки ОСОБА_1 про здійснення конвертації 290 445,00 Швейцарських франків у долари США від 21.11.2007 р.

Грошові кошти від конвертації швейцарських франків в долари США сумі 260 255,38 доларів США відповідно до банківської виписки значаться зарахованими на поточний рахунок ОСОБА_1 № 26209001734661 з призначенням платежу конвертація CHF/ USE, який було відкрито останньою 20.11.2007 року (а.с.12 т.4).

Відповідно до банківської виписки з поточного рахунку ОСОБА_1 №26209001734661 (USD) грошові кошти в сумі 260 255,38 доларів США, враховуючи залишок коштів на рахунку станом на 21.11.2007 в сумі 1,24 доларів США, значаться спрямованими на наступні цілі:

- 593,75 доларів США на погашення заборгованості по процентам;

- 122 142,80 доларів США на погашення заборгованості по кредиту;

- 137 520,07 доларів США на видачу готівки з поточного рахунку (а.с. 177).

При цьому банком надано виписки, що містять відомості про кредитний договір №СМ-SMEC00/020/2007 від 07.03.2007 року, заборгованість по якому значиться погашеною (а.с. 122-128). Крім того, в матеріалах справи міститься квитанція №22 від 21.11.2007 року про сплату ОСОБА_1 комісії за дострокове погашення кредиту №СМ-SMEC00/020/2007 по договору від 07.03.2007 року, на підставі чого можна зробити висновки про те, що списання грошових коштів на суму 260 255,38 доларів США з поточного рахунку № 26209001734661, відкритого на імя ОСОБА_1, проведено згідно розпорядження останньої та спрямовані на погашення попереднього кредиту за договором укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» 07.03.2007 року.

Отримання грошових коштів готівкою в сумі 137 520,07 доларів США ОСОБА_1 вбачається на підставі заяви на видачу готівки № 7 від 21 листопада 2007 p., копія якої залучена до матеріалів справи (а.с.176 т.1).

Таким чином, сторони 20.11.2007 року уклали кредитний договір та банк виконав зобов»язання, передбачені п.1.1 вказаного договору, і надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 290445,00 швейцарських франків.

Твердження позивача з приводу того, що кредит їй було надано не в швейцарським франках, а в гривні не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами, оскільки згідно анкети-заяви ОСОБА_1 від 05.11.2007р. на отримання іпотечного кредиту, ОСОБА_1 зверталась до банку з проханням надання кредиту саме в швейцарських франках (а.с.78-81 т.1) шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок, що відритий нею в банку на її ім»я (а.с.81 т.1), валютою договору, як зазначалось вище, є саме швейцарський франк, і банком на підставі кредитної заявки позичальника від 21.11.2007р. було видано кредит в швейцарських франках шляхом перерахування коштів на рахунок № 26209001734661, що відкритий на ім»я ОСОБА_1

Питання подальшого використання кредитних коштів з моменту надходження коштів на поточний рахунок позичальника, в тому числі і для погашення заборгованості за іншим кредитним договором, є особистим питанням отримувача кредитних коштів та стосується права розпорядження позичальником отриманими коштами.

Щодо використання плаваючої процентної ставки слід зазначити наступне.

Згідно п. З частини 1 Кредитного договору сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування ОСОБА_6 буде використовуватися Плаваюча процентна ставка, яка складається із перемінної частини (FIDR - Floating Interest Deposit Rate) та фіксованого відсотка - така ставка може змінюватися (збільшуватися чи зменшуватися) шляхом зміну розміру ставки FIDR. Підписанням Кредитного договору Сторони домовились, що у разі використання Плаваючої процентної ставки, яка складається із перемінної частини (FIDR - Floating Interest Deposit Rate) та фіксованого відсотка - така ставка може змінюватись (як у сторону, збільшення чи зменшення) шляхом зміни розміру ставки FIDR, в порядку передбаченому сторонами Кредитного договору, та в залежності від вартості строкових депозитів фізичних осіб у валюті тотожній Валюті ОСОБА_6, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті Банку www.otpbank.com.ua, а також в приміщеннях Банку (як в Головному офісі так і в інших Установах Банку) на інформаційних стендах.

Згідно умов Кредитного договору, а саме п. 1.4.1.1.-1.4.1.5. Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов Кредитного договору в перший Банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 (одинадцяти/дванадцяти) місячного періоду дії попереднього розміру Плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + Фіксований відсоток з розрахунку 360/365 календарних днів у році. Сторони цим висловили свою цілковиту згоду щодо такої зміни Плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми ОСОБА_6, без укладення будь-яких додаткових договорів до Кредитного договору.

Отже, отримавши кредит на умовах сплати Плаваючої процентної ставки та підписавши Кредитний договір, ОСОБА_1 висловила свою цілковиту згоду на корегування Плаваючої процентної ставки, в порядку, передбаченому сторонами Кредитного договору, що цілком відповідає вимогам ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ.

Таким чином, зміна відсоткової ставки у зв'язку зі зміною розміру ставки FIDR не може бути розцінена, як збільшення розміру процентів, встановлених Кредитним Договором, в односторонньому порядку і не суперечить ч. 2 ст. 1056-1 ЦКУ.

Відповідно до ч. 2. п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміну обліку ставки Національного банку України або в інших випадках.

Саме такий випадок передбачений умовами Кредитного договору, а саме зміна ставки FIDR у зв'язку зі зміною вартості кредитних ресурсів Банку.

Суд погоджується з позицією ПАТ «ОТП Банку» про можливість використання останніми іноземної валюти, як валюти надання кредиту.

Так, згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій про надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», 08.11.2006 року отримало Банківську ліцензію № 191 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».Того ж дня (08.11.2006 року) Банком було отримано дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з додатком, відповідно до якого до переліку операцій, які може здійснювати AT «ОТП Банк» є операції з валютними цінностями.

Таким чином, АТ «ОТП Банк» має (і мав на момент укладення Кредитного договору) необхідний обсяг повноважень для здійснення кредитування в іноземній валюті, використання якої при здійсненні кредитних операцій (в кредитних зобов'язаннях) передбачено чинним законодавством.

Щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) слід зазначити те, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року N 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

За таких обставин, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Як зазначалось вище, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір від 20.11.2007 року вона уклала під впливом обману і тому просила суд визнати такий договір недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із п. 20 вищевказаної Постанови правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку про згоду ОСОБА_1 з умовами кредитного договору свідчить її підпис на кожній сторінці Договору, а також виконання договору протягом певного часу.

Суд вважає, що будь-яких дій щодо введення ОСОБА_1 в оману при укладенні кредитного договору від 20.11.2007 року ПАТ «ОТП Банк», як сторона договору, не вчиняв.

За таких обставин, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Крім того, оскільки, відповідно до вищевикладених обґрунтувань підстав для визнання недійсним кредитного договору, як основного зобов'язання, немає, то і підстави для визнання внаслідок недійсності основного зобов'язання договору іпотеки та договору поруки також відсутні.

При цьому, суд не може взяти до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що представник банку під час укладення договору умовляв зняти з реєстрації в будинку дітей, щоб не отримувати дозвіл органу опіки і піклування, оскільки належних та допустимих доказів з цього приводу, які б підтверджували вказані обставини, суду надано не було.

Ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», на яку посилається ОСОБА_1 в обґрунтуваннях до позову, передбачає, що батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Але в даному випадку, як вбачається зі змісту укладених ОСОБА_1 договорів - діти майнових прав щодо забезпеченого договором іпотеки житлового будинку не мали, відтак, для укладення договору іпотеки, дозвіл органу опіки і піклування законом не вимагався.

Доводи про порушення житлових прав дітей є безпідставними, оскільки наявність дозволу органу опіки та піклування необхідно в разі відчуження майна дитини, власником якого дитина є. Укладений договір іпотеки за своєю природою є способом забезпечення виконання зобовязання, а не угодою щодо розпорядження майном. Крім того, всі суттєві умови, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку» при укладені між сторонами договору 20.11.2007 року були дотримані.

При укладені іпотечного договору права дітей, які майнових прав на будинок не мали, зареєстровані в будинку не були, не порушені, оскільки спірний жилий будинок належав на праві власності матері дітей - ОСОБА_1, а при житті батьків діти не мають права на їх майно.

Таким чином, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

В той же час, суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та зазначалось вище, між сторонами було укладено кредитний договір, але у зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов вказаного договору станом на 27.11.2013 року виникла заборгованість в сумі 256369,01 швейцарських франків, яка складається з:

-237589,12 швейцарських франків, що еквівалентно 2088408,36 грн. заборгованість по кредиту;

-18779,89 швейцарських франків, що еквівалентно 165075,23 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Правильність проведеного розрахунку заборгованості за кредитним договором підтверджується наданими суду банківськими виписками щодо дат та сум погашення заборгованості по кредитному договору від 20.11.2007 р., складеним ПАТ «ОТП Банк» розрахунком (а.с. 120 т.5), а також висновком експерта (а.с. 85-101 т.5).

Також з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1, 20.11.2007 року позивач за зустрічним позовом уклав з ОСОБА_4 договір поруки SR C00/370/2007, відповідно до п.1.1 якого останній зобовязався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов»язань (а. с.134 т.1).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

П.3.1 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником боргових зобов»язань перед кредитором за кредитним договором, Кредитор має право звернутись до поручителя із вимогою про виконання боргових зобов»язань у повному обсязі або в частині.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що вимога банка про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Також встановлено, що зобовязання ОСОБА_1 по Кредитному договору були забезпечені договором іпотеки від 20.11.2007 року, за яким відповідач ОСОБА_1 передала в заставу позивачу нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Доватора, буд.27, а саме: житловий будинок під літерою «М-3» з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 467,2 кв.м.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 взяті зобов»яання по кредитному договору не виконуються належним чином, то позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в дольовому порядку.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк, третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки - відмовити за необґрунтованістю.

Позов ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 256 369,01 швейцарських франків, що еквівалентно 2 253 483,60 гривень.

Звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок під літерою «М-3» загальною площею 467,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Доватора , буд.27, власником якого є ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "ОТП Банк" за кредитним договором № ML-С00/370/2007 від 20.11.2007 року в розмірі 256 369,01 швейцарських франків, що еквівалентно 2 253 483,60 гривень, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною реалізації не нижче оцінки проведеної суб»єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк понесені по справі судові витрати по 1609,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть оскаржити його протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

. Суддя:І. В. Клімашевська