Рішення № 36113049, 10.12.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/14966/13-ц

10.12.2013 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

при секретарі - Горборуковій М.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

09.08.2012 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1999 року випуску, з переведенням прав покупця.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2012 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано, що на 02 серпня 2012 р. ОСОБА_5 і ОСОБА_2 кожному належало по ? частині автомобіля марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1999 року випуску, як рухомого майна, нажитого під час шлюбу; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу нажитого у шлюбі вартість ? частини зазначеного автомобіля у розмірі 21387 грн. 50 коп., судові витрати у розмірі 321 грн. 90 коп., а всього стягнуто 21709 грн. 40 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачки відмовлено (т.1 а.с.154-157).

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2013 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2012 р. залишено без змін (т.1 а.с. 182-185).

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 р. касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2012 р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 лютого 2013 р. скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с. 211-212).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2013 р. відкрите провадження у справі.

28 жовтня 2013 р. ОСОБА_4 надала суду заяву про зміну предмету позову, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3/4 ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER (1999), зелений, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, у розмірі 53970 грн. та судові витрати. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивачка посилалася на ті обставини, що вона звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна - автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER (1999), зелений, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, держ.номер НОМЕР_5, придбаного у шлюбі. Під час розгляду справи з'ясувалося, що ОСОБА_2 продав автомобіль, який є спільною власністю подружжя, ОСОБА_3 внаслідок чого позивач змінила свої позовні вимоги та просила суд визнати за нею право власності на ? частки автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER (1999), зелений, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4; визнати договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним в частині відчуження ? частки, що належить ОСОБА_5; перевести права та обов'язки покупця ? частки автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER (1999), зелений, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, що проданий ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ОСОБА_6 На цей час власником спірного автомобіля внаслідок укладення договору купівлі-продажу стала третя особа - добросовісний набувач ОСОБА_3, що унеможливлює виконання рішення суду, у разі задоволення пред'явлених позовних вимог. Підставою для звернення до суду з позовною заявою стало порушення відповідачем ОСОБА_2 права позивачки на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Так, 02 серпня 2012 р. відповідач ОСОБА_2 зняв спірний автомобіль з реєстрації у ДАІ та продав його відповідачу ОСОБА_3 за 42775 грн., що свідчить про те, що договір виходить за межі дрібного побутового. Позивачка вважає, що відповідач ОСОБА_2 здійснив продаж спірного автомобіля за ціною, яка не відповідає його ринковій вартості та приховав факт продажу від колишньої дружини. Під час спільного проживання ОСОБА_2 витрачав свої доходи на шкоду інтересам сім'ї, розмір аліментів, які він сплачує на дитину недостатній для забезпечення її фізичного та духовного розвитку (а.с. 26-28).

В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали уточнені позовні вимоги позивачки, посилаючись на вищенаведене, та просили позов задовольнити. Крім того, просили стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 7583 грн. 60 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8, який діє на підставі виданої довіреності (т.1 а.с.126-127), в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину спірного автомобіля в розмірі 21709 грн. 40 коп., яка внесена відповідачем на депозитний рахунок суду. Витрати позивачки на правову допомогу вважав завищеними та необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, згоден з раніше винесеним рішенням суду, претензій до колишнього власника автомобіля не має (т.2 а.с. 11).

Суд, вислухавши пояснення позивачки та представників позивачки і відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи № 2027/18666/2012 (провадження № 2-н/2027/3604/2012), цієї справи та надані докази, прийшов до наступного.

10 вересня 2010 р. сторони по справі ОСОБА_9 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб (т.1 а.с. 7).

Від цього шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2012 р. шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 розірваний. Рішення ніким не оскаржене та набрало законної сили (т.1 а.с. 30).

Судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 06.12.2012 р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 19 листопада 2012 р. до повноліття дитини (т.2 а.с. 44).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2013 р. в задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова 06 грудня 2012 р. за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_12 аліментів на утримання доньки ОСОБА_10 відмовлено. Ухвала набрала законної сили та ніким не оскаржена.

Під час шлюбу 04.03.2011 р. подружжя придбало у торгівельній організації автомобіль марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER (1999), зелений, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, якому був наданий реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від

того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до положень ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з вимогами ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом

України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

02.08.2012 р. спірний автомобіль відповідач ОСОБА_2 зняв з реєстрації у УДАІ ГУМВС в Харківській області та продав його відповідачу ОСОБА_3 за 42775 грн. (т.1 а.с. 111(67), 112(68)).

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно зі Звітом про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний № НОМЕР_1, виконаним оцінювачем ОСОБА_13, ринкова вартість автомобіля станом на 02.08.2012 р. становила 71960 грн. (т.2 а.с. 14-25, 43).

Виходячи з положень ст.ст.60, 61 СК України, ідеальна доля кожного з подружжя в їх спільному майні при розділі складає 1/2 частину його вартості - 35980 грн.

Судом встановлено та не заперечувалося позивачкою і її представником в судовому засіданні, що позивачка до цього часу не надала до виконавчої служби судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи позивачки на обґрунтування відступу від рівних частин поділу майна подружжя, а саме те, що відповідач сплачує аліменти на дитину недостатні для забезпечення її фізичного та духовного розвитку.

Відповідачем ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду внесено в рахунок компенсації ОСОБА_5 21709 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією від 13.11.2013 р., та знаходиться на депозитному рахунку НОМЕР_6 ТУ ДСА у Харківській області (т.2 а.с.35).

На підставі викладеного, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER (1999), зелений, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, у розмірі 35980 грн., враховуючи, що компенсація вартості автомобіля в розмірі 21709 грн. 40 коп. внесена ОСОБА_2 по квитанції від 13.11.2013 р. та знаходиться на депозитному рахунку НОМЕР_6 ТУ ДСА у Харківській області.

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката ОСОБА_7, в розмірі 7583 грн. 60 коп., що підтверджується розрахунком витрат на правову допомогу, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 234 від 10.12.2013 р., Актом прийому-передачі наданих послуг від 10.12.2013 р. (т.1 а.с. 14, 15, т.2 а.с. 13, 45-47).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 359 грн. 80 коп. (т.1 а.с. 1, т. 2 а.с. 33).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд відмовляє за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 65, 70, 71 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, і.п.н. НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 ? частину ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER (1999), зелений, № двигуна НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4, у розмірі 35980 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн., враховуючи, що компенсація вартості автомобіля в розмірі 21709 (двадцять одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 40 коп. внесена ОСОБА_2 по квитанції від 13.11.2013 р. та знаходиться на депозитному рахунку НОМЕР_6 ТУ ДСА у Харківській області, код отримувача 26281249, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача 851011.

Стягнути з ОСОБА_2, і.п.н. НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, в розмірі 7583 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 60 коп. та по сплаті судового збору в розмірі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 80 коп., а всього 7943 (сім тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 40 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Харченко А.М.