Рішення № 36112421, 17.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2013 р. Справа № 903/1176/13

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 56 070,00грн. - 3% річних

Суддя Черняк Л.О.

Секретар Хомич О.В.

Представники:

від позивача: Данилік Ф.Я. - представник (довіреність № 1-247 від 17.05.2013р.),

від відповідача: н/в

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 - 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств у позовній заяві (надалі - облспоживспілка) просить стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_1 (надалі - підприємець) 56 070,00грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. по справі №5004/110/11.

Позовні вимоги сторона обґрунтовує тим, що вищевказаною постановою рішення місцевого господарського суду скасовано та стягнено з підприємця ОСОБА_1 на користь Волинської облспоживспілки 803 520,00грн. плати за користування майном. Проте станом на 15.10.2013р. вказана сума облспоживспілці відповідачем не сплачена.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на норми чинного законодавства, а саме ст.202 ГК України та ст.ст. 599, 625 ЦК України.

В судовому засіданні та в письмовій заяві представник позивача просить суд зменшити розмір позовних вимог, у зв'язку з перерахунком розміру 3 %, оскільки період за який нараховано відсотки в позовній заяві визначено позивачем невірно. Просить суд стягнути з відповідача 56 070,00грн.

Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийнятя рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.3.10.Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 у разі прийняття судом зміни (збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суд приймає зменшення позовних вимог. Спір вирішується судом стосовно нової ціни позову - 56 070,00грн.

До початку розгляду справи в судовому засіданні відповідач через канцелярію суду подав клопотання від 10.12.2013р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням до м. Києва та додав копію наказу №8 від 09.12.2013р, в якому зазначено, що підприємець відбуває у відрядження до м. Рівного.

Тобто, відповідач подав документи, відомості в яких відрізняються.

Крім того, в статті 77 ГПК України наведений вичерпний перелік підстав відкладення розгляду справи.

У відповідності із п.3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 12.12.2011р.(з наступними змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд ухвалив клопотання позивача відхилити, а справу розглядати у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Із досліджених матеріалів справи та пояснень представника позивача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.04.2011р. у справі №5004/110/11 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Волинської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 264 568 грн. та зустрічним позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 842 400 грн. задоволено зустрічний позов Волинської облспоживспілки в сумі 803 520 грн. Суд вирішив стягнути з підприємця ОСОБА_1 на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств 803520грн. вартості користування майном та 8035 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. - послуг за ІТЗ судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду 15.06.2011р. скасовано рішення господарського суду Волинської області у справі №5004/110/11 від 11.04.2011р. та прийнято нове, яким зустрічний позов Волинської обласної спілки споживчих товариств задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств 803 520грн. 00коп. плати за користування майном, 8 035грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00 коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постанова Рівненського апеляційного господарського суду по справі №5004/110/11 набрала законної сили 15.06.2011р.

01.07.2011р. на виконання рішення господарського суду Волинської області від 11.04.11 р. у справі № 06/5004/110/11 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. господарським судом Волинської області видано наказ про примусове виконання рішення № 06/5004/110/11-1. Останній дійсний для пред'явлення до виконання до 15.06.12 р.

21.07.2011р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції видано постанову про відкриття виконавчого провадження (ВИ № 27746914).

05.09.2011р. підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Волинської області із скаргою на дії органів ВДВС та просив постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції від 21.07.2011 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 27746914) скасувати.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.09.2011р. у справі № 06/5004/110/11 було прийнято вказану скаргу до розгляду, провадження у справі по її розгляду зупинено до повернення матеріалів справи з Рівненського апеляційного господарського суду до господарського суду Волинської області.

03.10.2011р. на адресу господарського суду Волинської області надійшли матеріали по справі № 06/5004/110/11, чим усунуто обставини, що були підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 14.11.2011р. провадження по розгляду скарги про визнання неправомірними дії органу державної виконавчої служби - відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було зупинено до закінчення касаційного перегляду справи № 06/5004/110/11 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Волинської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 264 568 грн. та зустрічним позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до Підприємця ОСОБА_1 про стягнення 842 400 грн.

Постановою Вищого господарського суду України 31.01.2012р. касаційну скаргу підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суд від 15.06.2011р. у справі № 06/5004/110/11 скасовано. Рішення господарського суду Волинської області від 11.04.2011р. у справі залишено без змін.

14.02.2012р. на адресу господарського суду Волинської області надійшли матеріали по справі № 06/5004/110/11 із Вищого господарського суду України, чим усунуто обставини, що були підставою для зупинення розгляду скарги. Тому, ухвалою суду від 21.02.2012р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.02.2012р. у задоволенні скарги судом відмовлено.

24.10.2012р. ухвалою суду в задоволенні заяви підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 11.04.2011р., відмовлено.

Ухвалою суду від 13.03.2013р. задоволено скаргу Волинської облспоживспілки, визнано неправомірною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції в частині неопису земельних ділянок в межах суми звернення стягнення та витрат на виконавче провадження при примусовому виконанні наказу господарського суду № 06/5004/110/11-1 від 01.07.2011р., зобов'язано відділ Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції описати земельні ділянки, які належать на праві власності підприємцю ОСОБА_1, в межах суми звернення стягнення та витрат на виконавче провадження.

На момент звернення з позовом до суду підприємець ОСОБА_1 обов'язок зі сплати грошової суми покладений на нього в судовому порядку не виконав, про що свідчить довідка Волинської облспоживспілки за підписом голови правління та головного бухгалтера, в якій зазначено, що станом на 15.10.2013р. кошти в сумі 803 520,00грн., присуджені до стягнення в рахунок відшкодування вартості користування майном, позивачу не сплачені.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за період з 16.06.2011 року по 15.10.2013 року.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.

Аналогічної позиції дотримується й Верховний суд України (постанова №37/64 від 23.01.2012р.)

На день розгляду спору відповідачем не подано суду доказів сплати позивачу коштів в сумі 803 520,00грн.

Згідно розрахунку позивача (перевіреного судом) 3% річних відповідно нараховані за період з 16.06.2011р. по 15.10.2013р. в сумі 56 070,00грн. є підставними та підлягають до стягнення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 526, 598, 599, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Волинської спілки споживчих товариств (43016, м. Луцьк, вул.. Ковельська, 13, код 01743401)

56 070,00грн. - 3% річних, а також 1 720,50грн. - в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення

складено та підписано

17.12.13

Суддя Л. О. Черняк