Ухвала суду № 36112225, 17.12.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2933/13-ц

Провадження № 2/520/2880/13

УХВАЛА

17.12.2013 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.,

секретар судового засідання Харитонова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі заяву про укладення мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 подав до Київського районного суду м. Одеси позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. За уточненими позовними вимогами просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 96000 (девяносто шість) тисяч гривень 00 копійок, що еквівалентно 12000 (дванадцяти тисячам) доларів США згідно курсу НБУ на момент проведення розрахунку, також просить стягнути 3% річних за користування грошима, що дорівнює 867 (вісімсот шести десяти семи) гривням 95 копійкам та судові витрати. Погашення заборгованості провести шляхом звернення на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи сторони заявили про намір укласти мирову угоду, за умовами якої в рахунок повного погашення заборгованості за розпискою позивачу у власність, шляхом визнання цього права судом, передається ? частина квартири № 11, яка знаходиться в будинку № 10, розташованому по проспекту Академіка Глушко в м. Одесі та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2.

У судовому засіданні позивач підтримав заяву та просить суд затвердити мирову угоду.

Відповідач у судове засідання не зявився. В матеріалах справи наявна заява відповідача про підтримання мирової угоди з проханням проводити розгляд справи у її відсутності.

Представники третіх сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили про згоду вирішити спірне питання шляхом укладання угоди між сторонами.

Представник третьої особи ОСОБА_5 від висловлення позиції утримався, посилаючись на не ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди. Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обовязки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обовязків для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обовязків сторін та предмета позову.

Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з'ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону.

Предмет мирової угоди обмежується предметом спору у конкретній цивільній справі.

Мирова угода сторін в даній цивільній справі не відповідає нормам процесуального права в тій частині, що спір виник щодо стягнення боргу, а сторонами ставиться питання щодо права власності на нерухоме майно, що виходить за межі позовних вимог і призводить до зміни предмету спору, що неприпустимо.

За умовами мирової угоди до стягувача переходить право на майно, яке не було предметом спору між сторонами, вирішеного судом. Таким чином заявник просить фактично узаконити перехід права власності на майно від однієї особи до іншої всупереч встановленому законом порядку оформлення відчуження майна.

Підстави набуття права власності на нерухоме майно (житловий будинок, земельну ділянку), визначені статтями 328, 373 ЦК України. Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності особи на майно.

Аналіз положень вищевказаних норм закону вказують на те, що право власності на нерухоме майно не може бути предметом мирової угоди за обставинами, викладеними у позовній заяві.

Крім цього, визнання такої мирової угоди спрощує порядок визнання права власності на нерухоме майно і фактично позбавляє державу надходжень до бюджету і пенсійного фонду (обовязкових платежів).

Як вбачається із визначених умов мирової угоди, сторони домовились, що право власності стягувача на вказане в мировій угоді майно виникне з моменту визнання даної угоди судом, відповідно ухвала суду про визнання мирової угоди буде правовстановлюючим документом відносно вказанного майна.

Заінтересованість у цьому сторін простежується і з урахуванням того, що в ухвалі судді від 07.05.2013 р. позивачу було відмовлено в застосуванні обтяжень на квартиру саме з тих підстав, що в підтвердження належності ? частки квартири ОСОБА_2 було надано тільки договір купівлі-продажу, зареєстрований на Одеській товарній біржі за № 17674 від 20.11.1996 р. та в ОМБТІ 29.11.1996 р. Цей договір датований 1996 роком, нотаріально не посвідчений та не визнаний дійсним у встановленому законом порядку. Інші актуальні на цей час докази належності майна відповідачу, на яке заявлені вимоги відсутні.

Сторонами не враховано, що мирова угода не є правочином, який вчинюється за загальними правилами цивільного законодавства. Мирова угода є різновидом зобовязання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою).

Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обовязки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обовязків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі, або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до предмету спору.

З врахуванням викладеного суд вважає, що з наведених підстав мирова угода між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суперечить Закону, так як порушить права і свободи та вплине обовязки інших осіб, які не є учасниками судового розгляду у цій цивільній справі.

Отже, мирова угода містить умови, які суперечать ст. 175 ЦПК України і не стосуються предмету спору. Суд з власної ініціативи не може вносити корективи та виправляти положення мирової угоди.

За положеннями ч. 5 ст. 175 ЦК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним у задоволенні вищевказаної заяви щодо затвердження мирової угоди відмовити.

Керуючись ст. 175 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У визнані мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.10.2013 року відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення, а учасниками справи, що не були присутні при її оголошенні - в той самий строк з дня отримання її копії.

Суддя Літвінова І. А.