Рішення № 36112194, 12.12.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/11297/13-ц

Провадження № 2/520/5310/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Камінській О.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, уточнивши позовні вимоги, з посиланням на норми ст.22 ЦК України, просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 26131 (двадцять шість тисяч сто тридцять одну) гривну 81 копійку та моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень. При цьому позивач посилається на те, що відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2012 року ОСОБА_2 була поновлена на роботі на підприємстві, з виплатою нарахованої їй суми заробітної плати за вимушений прогул, також була стягнута з позивача моральна шкода, загальна сума стягнення складає 92573,06 гривень, тобто сума отримана ОСОБА_2, без відрахунків суми прибуткового податку, інших обов'язкових платежів, в склад якої входять всі обов'язкові платежі, що підлягають відрахуванню із заробітної плати. З вищевказаної суми, кошти в розмірі 20503,06 гривень (допомога по безробіттю), були отримані на свій власний рахунок ОСОБА_2 від державної виконавчої служби, які вона витратила на свій розсуд, але раніше, при поновленні на роботі, обіцяла повернути вказану суму грошей Одеському міському центру зайнятості, але до теперішнього часу вказану суму не повернула. Причорноморське ДРГП рішення апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2012 року виконало у повному обсязі. Однак, згідно постанови від 06 листопада 2012 року Одеського окружного адміністративного суду за позовом ОДМЦЗ до Причорноморського ДРГП, повторно з підприємства була стягнута сума на користь центру зайнятості у розмірі 20503,06 гривень. Крім того, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2013 року з підприємства на користь відповідачки стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2012 року в розмірі 16402, 32 гривень, визначивши дану суму без суми прибуткового податку та інших підрахунків і обов'язкових платежів. 15 жовтня 2012 року ОСОБА_2 до підприємства була надана заява в якій вона просила утримати з неї допомогу по безробіттю в разі оплати вимушеного прогулу за період з 17 січня 2012 року по 28 серпня 2012 року. Враховуючи заяву надану ОСОБА_2, підприємством був виданий наказ від 29 листопада 2013 року за № 112/пр. зроблені відповідні відрахування на підставах, діючих нормативних документів, у зв'язку з тим, що підприємством перераховані ці податки до бюджету. Позивач зазначив, що згідно довідки бухгалтерії підприємства, на цей час, заборгованість ОСОБА_2 перед підприємством складає: єдиний соціальний внесок 3,6% - 3332,64 гривень, податок на дохід фізичної особи 15% - 13386,11 гривень, центр зайнятості - 7093,0 гривень, вихідна допомога - 2320,06 гривень, на загальну суму: 26131,81 гривень ( двадцять шість тисяч сто тридцять одна гривня) 81 копійка, а це кошти державного підприємства, які безпідставно втрачені. Крім того, позивач вважає, що своїми діями відповідачка заподіяла підприємству моральної шкоди, яка полягає у приниженні ділової репутації підприємства, негативному відношенні до позивача ділових партнерів через невиконання ним своїх договірних зобов'язань, а саме розрахунків за боргами підприємства, яку оцінює у 10000 (десять тисяч) гривень.

Представники позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заяві, просили їх задовольнити.

Відповідачка та її представник - адвокат ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги не визнали, зазначивши, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2012 року ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді провідного гідрогеолога геологічного відділу у Причорноморському Державному регіональному геологічному підприємстві та стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_2 заробітну плату за січень, лютий, березень травень 2009 року у розмірі 3290 гривень 50 копійок, заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 89282 гривень 86 копійок, та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень. Підприємство відмовилось виконувати рішення суду в добровільному порядку та виконало його у примусовому порядку тільки 29 серпня 2012 року, у зв'язку з чим, відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2013 року з підприємства на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2012 року в розмірі 16402, 32 гривень, визначивши дану суму без суми прибуткового податку та інших підрахунків і обов'язкових платежів. Відповідачка також зазначила, що 15 жовтня 2012 року вона надала керівництву підприємства заяву в який просила утримати з неї виплачену Одеським міським центром зайнятості допомогу по безробіттю з суми яка нарахована за вимушений прогул за період з 17 січня 2012 року по 28 серпня 2012 року, однак позивач відмовився та звернувся до суду.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 24 вересня 2012 року ОСОБА_2 за період з 17 серпня 2009 року по 11 квітня 2011 року була нарахована та виплачена Одеським міським центром зайнятості сума виплат в розмірі 20503,06 гривень.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2012 року ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді провідного гідрогеолога геологічного відділу у Причорноморському Державному регіональному геологічному підприємстві та стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_2 заробітну плату за січень, лютий, березень травень 2009 року в розмірі 3290 гривень 50 копійок, заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 89282 гривень 86 копійок, та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

Відповідачка своєчасно звернулась до позивача про поновлення на роботі, однак підприємство відмовилось виконувати рішення суду від 16 січня 2012 року в добровільному порядку та виконало його у примусовому порядку за виконавчим провадженням №31037208 від 17 лютого 2012 року тільки 29 серпня 2012 року, у зв'язку з чим, відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2013 року з підприємства на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 січня 2012 року в розмірі 16402, 32 гривень, визначивши дану суму без суми прибуткового податку та інших підрахунків і обов'язкових платежів.

Відповідно до п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування а випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за позовом Одеського міського центру зайнятості до Причорноморського ДРГП про стягнення, позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Причорноморського Державного регіонального геологічного підприємства на користь Одеського міського центру зайнятості суму нарахованої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в розмірі 20503,06 гривень.

За загальними правилами цивільного законодавства відшкодування збитків має місце у випадку наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоду), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також, як правило, вину заподіювача.

Стаття 22 ЦК України визначає, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту порушених прав. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На думку суду, позивачем не доведено наявність винної поведінки з боку відповідачки, чи навмисне спричинення нею збитків підприємству, а тому суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права, виходячи з формулювань позову, положенням вищевказаної норми цивільного кодексу не відповідає, а тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо позовних вимог про відшкодування відповідачкою моральної шкоди слід зазначити що, згідно з Постановою Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ст.23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин (характеру й тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, ваги заподіяної травми, наслідків тілесних ушкоджень, істотність змушених змін у його життєвих і виробничих відносин, намірів з якими діяла особа, що спричинила шкоду).

Проте, позивачем не надано доказів щодо моральних страждань, які були завдані підприємству, а відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству до ОСОБА_2 про стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.