Рішення № 36111385, 11.12.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/10038/13-ц

2/638/4209/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2013 р. Дзержинський районний суд м. Харкова, в складі:

головуючого судді Лазюк С.В.,

при секретарі Гребінник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Дзержинської районної у місті Харкові ради про виселення осіб з жилого приміщення

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дзержинської районної у місті Харкові ради про виселення осіб з жилого приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те що, 10.06.2008 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит №3.08062521.х, згідно умов якого відповідачам на умовах повернення, строковості,платності було надано кредит у розмірі 30000,00 доларів США строком на 180 місяців зі сплатою 9,99% річних. В забезпечення виконання зобов'язань сторони уклали 10.06.2008 року договір іпотеки №3.08062521.х, згідно з яким відповідач №1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме належну її на праві власності квартиру №60, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сухумська, б.24. У зв'язку з порушенням відповідачами умов кредитного та іпотечного договорів, з метою забезпечення виконання зобов'язань, 18.11.2011 року було вчинено виконавчий напис №1001, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був пред'явлений на виконання до Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції 06.12.2011 року про що було постановлено ухвалу про відкриття виконавчого провадження №30228278.

Як зазначається позивачем, на час укладення кредитного та іпотечного договорів неповнолітня ОСОБА_3 не була зареєстрована та не мешкала в іпотечній квартирі. 23.05.2013 року позивачем на адресу відповідачів було надіслано письмову вимогу про виселення, яку було отримано відповідачами 28.05.2013 року. У зв'язку з тим, що предмет іпотеки звільнений не був, та посилаючись на ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» позивач просить суд примусово висилити без надання іншого житла відповідачів та їх неповнолітню доньку, які зареєстровані в квартирі яка є предметом іпотеки.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час, місце та дату слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про слухання справи за відсутністю представника позивача до суду не надходило.

Відповідачі в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог про виселення заперечували. Вважають, що на час звернення до суду першої інстанції у позивача не було підстав для пред'явлення вимоги про виселення відповідачів разом з неповнолітньою дитиною з житлового приміщення, оскільки 27.05.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 по виконавчому провадженню №30228278 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а тому на даний час виконавчий напис нотаріуса вважається невиконаним, що не позбавляє права іпотекодержателя відповідно до положень ст.ст. 12, 33, 35 Закону України «Про іпотеку» звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, зокрема з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, на час розгляду справи судом, закінчився строк на пред'явлення виконавчого напису для стягнення іпотечного майна, оскільки виконавчий напис чинний протягом року з дня його вчинення.

Представник Служби у справах дітей Дзержинської районної у місті Харкові в судове засідання не зявився, про час, місце та дату слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про слухання справи без участі представника та просив при прийнятті рішення прийняти до уваги інтереси малолітніх дітей.

Суд, заслухавши пояснення відповідачів дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 10.06.2008 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит №3.08062521.х, згідно умов якого відповідачам на умовах повернення, строковості,платності було надано кредит у розмірі 30000,00 доларів США строком на 180 місяців зі сплатою 9,99% річних. В забезпечення виконання зобов'язань сторони уклали 10.06.2008 року договір іпотеки №3.08062521.х, згідно з яким ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме належну її на праві власності квартиру №60, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сухумська, б.24 .

У зв'язку з наявністю у позичальників простроченої заборгованості по кредиту в сумі, еквівалентній 26875,71 доларам США, прострочених відсотків у сумі, еквівалентній 289,70 доларам США та пені у сумі 5037,95 гривень, які не були погашені відповідачами у наданий їм строк, ПАТ «Платинум банк» звернувся до приватного нотаріусу КМНО ОСОБА_5, яким 18.11.2011 року було вчинено виконавчий напис на Іпотечному договорі, зареєстрований в реєстрі за №1001, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру №60, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Сухумська, б.24, яка є предметом іпотеки.

Постановою державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції 06.12.2011 року відкрито провадження ВП №30228278 про примусове виконання виконавчого напису нотаріусу, про що винесено відповідну постанову.

З метою усунення перешкод з боку відповідачів у проведенні виконавчих дій, а саме продовження проживання в квартирі, що є предметом іпотеки, позивач звернувся до суду із позовною заявою про виселення осіб з житлового приміщення.

Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно за договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч. 4 ст. 109 Житлового кодексу України виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

З роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, ст. 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Тобто положення ЖК України та Закону України «Про іпотеку» передбачають певну процедуру виселення мешканців із будинку на який звернуто стягнення, зокрема передбачають обов'язок іпотекодержателя до звернення до суду із позовом про виселення, надсилання письмової вимоги про виселення у добровільному порядку. Відмова виселитись добровільно надає банку право на звернення до суду із відповідним позовом, недотримання цього порядку є порушенням ч.4 ст.9 ЖК України, в частині недотримання порядку виселення, і є підставою для відмови у позові.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 23.05.2013 року за вих. № 50-04-03/11941 направляв відповідачам на адресу: АДРЕСА_2 вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення ОСОБА_1, яка є власницею іпотечного майна, мешканців ОСОБА_4, зареєстрованого за цією адресою 12.04.2011 року, та неповнолітню ОСОБА_3, зареєстровану 19.04.2011 року в порядку, передбаченому ст.40 Закону України «Про іпотеку», яку було отримано відповідачами 28.05.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Протягом встановленого строку відповідачі добровільно не звільнили спірне житлове приміщення і продовжують в ньому проживати і на час розгляду справи у суді, що підтверджується поясненнями відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Частиною 4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачає, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

В силу положень ч.1 ст.242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Частина 3 ст. 29 Цивільного кодексу України, визначає, що місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з яким вона проживає.

Як встановлено судом, на час укладення іпотечного договору між позивачем та відповідачами неповнолітня ОСОБА_3 не проживала та не була зареєстрована в спірному житловому приміщенні, а була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, 10.06.2008 року відповідач ОСОБА_1 надала позивачеві посвідчену приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 заяву про те, що жодна дитина віком до 18 років не має права власності або права користування іпотечним майном, а також те, що діти відповідача проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що на зазначені предмети іпотеки звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 18.11.2011 року, суд вважає, що неповнолітня ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не набула права власності або ж права користування спірним приміщенням, вселилася та була зареєстрована в ньому всупереч умов іпотечного договору без згоди банку як іпотекодержателя. Тому, за наведених обставин суд не вбачає порушень ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей та не приймає до уваги висновок служби у справах дітей Дзержинської районної у місті Харкові ради стосовно цього питання.

Відповідачами до початку слухання справи по суті надана завірена належним чином копія постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6 по ВП №30228278 від 27.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ «Платинум банк» на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд, оцінюючи наведені докази, зазначає наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави закінчення виконавчого провадження, серед яких відсутня така підстава як повернення стягувачеві виконавчого документа.

Відповідно до статті 50 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З урахуванням положення ст.ст. 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку, що виконавче провадження на час звернення позивача до суду не є закінченим, оскільки в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 27.05.2014 року.

Як було з'ясовано в судовому засіданні із пояснень позивача, та не заперечувалося відповідачами, на час розгляду справи судом виконавчі дії з виконання виконавчого напису не провадяться, виконавчий напис знаходиться у позивача, а спірна квартира знаходиться у власності відповідача ОСОБА_1 Сторони домовились про позасудове врегулювання спору щодо погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту шляхом продажу квартири та укладення договору купівлі-продажу з третьою особою за погодженням із позивачем з попереднім добровільним виселенням відповідачами разом з неповнолітньою дитиною та добровільним зняттям останніх з реєстрації.

Представником позивача у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України під час розгляду справи не надано доказів стосовно поновлення виконавчого провадження щодо примусового стягнення предмету іпотеки за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що передбачені ст.ст. 12, 37 Закону України «Про іпотеку» підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, на день розгляду цієї справи відсутні. Також відсутні підстави, передбачені ст.109 ЖК України для виселення відповідачів зі спірного житла.

Оскільки на час розгляду справи відсутні підстави щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення стягнення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог статті 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. 12, 33, 37, 40 Закону України « Про іпотеку» , ч.4 ст.9, ч.3, ч.4 ст.109 ЖК України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, п.4 ч.1, ч.4, ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст.9, ч.1 ст.242 ЦК України, ст. 3, 10, 11, 36, 60, 208, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Дзержинської районної у місті Харкові ради про виселення осіб з жилого приміщення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддяС.В. Лазюк