Ухвала суду № 36109524, 09.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Феодосія)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1484/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю. Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"09" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В., СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В., При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа- ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Веселівської сільської ради м. Судака АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_10 , третя особа Судацька державна нотаріальна контора про визнання недійсними та скасування рішення, державного акту та свідоцтв про право на спадщину за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся в січні 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_10 , в якому просив: зобов'язати відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом приведення її за власний кошт в придатний для використання стан та знесення в межах ділянки самовільних будов; зобов'язати відповідачів поновити межі земельної ділянки; стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_10 є співвласниками земельної ділянки, площею 0,1313 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка безпосередньо межує з земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_8 та розміщена за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначає, що на земельній ділянці, що знаходиться в приватній власності ОСОБА_6, ОСОБА_10 частково розміщені самочинно зведені відповідачами споруди. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом, вважаючи своє право власності порушеним.

ОСОБА_7, ОСОБА_8 в свою чергу звернулися до суду з зустрічною позовною заявою з позовом до Веселівської сільської ради м. Судака, ОСОБА_6, ОСОБА_10, третя особа - Судацька державна нотаріальна контора, в якому просили: визнати недійсним та скасувати рішення 21 сесії 21 скликання Веселівської сільської ради м. Судака від 01 лютого 1995 року в частині передачі в приватну власність присадибної земельної ділянки, площею 0,13 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_13; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-КМ № 006452, площею 0,1313 га., цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка),

що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі 26 вересня 1997 року за № 003-В, кадастровий номер: 0111790200:01:001:0189; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 11 лютого 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 157, видане на ім'я ОСОБА_6. ОСОБА_10, ОСОБА_14, ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 20 травня 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 696, видане на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_10

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 12 грудня 1997 року Веселівською сільською радою м. Судака прийнято рішення, зокрема, про передачу у приватну власність ОСОБА_15 земельної ділянки, площею 1415,14 кв.м., для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, які останній придбав у 1992 році за договором купівлі-продажу.

21 травня 2009 року позивачі отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_15, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі яких набули право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

При проведенні робіт з виготовлення проекту відведення земельної ділянки під вказане домоволодіння виявилося, що на наданій у приватну власність ОСОБА_13 земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1, знаходиться частина сараю літер «Г», яка входить до складу домоволодіння, що належить позивачам.

Посилаючись на те, що права позивачів, як власників домоволодіння, порушені, вони звернулися до суду із вказаними зустрічними позовними вимогами.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 17 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа- ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Зустрічний позов до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа- ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди задоволений.

Визнано недійсним та скасовано рішення 21 сесії 21 скликання Веселівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим від 01 лютого 1995 року в частині передачі в приватну власність присадибної земельної ділянки, площею 0,13 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виданої на ім'я ОСОБА_13 .

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-КМ № 006452, площею 0,1313 га., цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі 26 вересня 1997 року за № 003-В, кадастровий номер: 0111790200:01:001:0189, та скасована його державна реєстрація.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 11 лютого 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 157, видане на ім'я ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_14.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 20 травня 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 696, видане на ім'я ОСОБА_10, ОСОБА_6. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане рішення суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, та ухвалити нове рішення суду про задоволення його позову та відмову у зустрічному позові.

Апелянт посилається на те, що суд не взяв до уваги, що право власності на земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_13 виникло раніше ніж у ОСОБА_15, що підтверджується випискою із кадастрової книги Веселівскої сільської ради.

Апелянт посилається, що суд першої інстанції не звернув увагу, що суміжні межі земельної ділянки ОСОБА_13 були узгоджені між сусідніми власниками земель і претензій з боку ОСОБА_15 не було.

Апелянт вважає, що оскільки право власності на земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_13 виникло раніше ніж у ОСОБА_15, тому його вимоги підлягають задоволенню відповідно уточнених позовних вимог від 25.06.2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка за адресою : АДРЕСА_1, площею 0,13 га. передана у власність ОСОБА_13 рішенням 21 сесії 21 скликання Веселівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим від 01 лютого 1995 року з порушенням земельного законодавства, оскільки на ній перебуває частина сараю належного на праві власності ОСОБА_15 з 1992 року. Таким чином, наданню ОСОБА_13 оспорюваної земельної ділянки у власність, повинно було передувати вилучення у ОСОБА_15 частини земельної ділянки у передбаченому законом порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних позовних вимог.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом, що рішенням 21 сесії 21 скликання Веселівської сільської ради м. Судака від 01 лютого 1995 року передано в приватну власність ОСОБА_13 присадибну земельну ділянку, площею 0,13 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 164).

Відповідно до державного акту серії І-КМ № 006452, зареєстрованого в реєстрі 26 вересня 1997 року за № 003-В, кадастровий номер: 0111790200:01:001:0189, ОСОБА_13 набув право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1313 га., цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 6).

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк. справи 7).

Після його смерті відкрилась спадщина, яка зокрема складалася із земельної ділянки, площею 0,1313 га за адресою : АДРЕСА_1, яку прийняли

спадкоємці ОСОБА_6 у розмірі 1\5 частки, ОСОБА_10 у розмірі 3\5 часток , ОСОБА_14 у розмірі 1\5 частки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори Журбою Н.В. 11 лютого 2010 року та зареєстроване в реєстрі за № 157 (арк. справи 9).

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. справи 8), після смерті якої 1\5 частку у цій земельній ділянці успадкували ОСОБА_6 та ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори Журбою Н.В. 20 травня 2010 року та зареєстроване в реєстрі за № 696 (арк. справи 10).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого заступником голови Веселівської сільської Ради 03.12.1991 року та зареєстрованого в БТІ м. Феодосія 30.01.1992 року, ОСОБА_15 набув право власності на домоволодіння за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 64,0 кв.м. , до складу якого входить: житловий будинок літ. «А», веранда «а», господарські будівлі: літня кухня «Б», сараї «В», «Г», уборна «Д». (Як вбачається з свідоцтв про право на спадщину за законом а.с.126.127).

Отже, різні господарські будівлі (вказані в договорі купівлі-продажу) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником. Матеріали справи не містять відомостей про інші умови переходу права власності на господарські будівлі крім переходу як одного цілого з будинком.

Згідно до технічного паспорту на це домоволодіння станом на 27.05.1991 року на земельній ділянці, на якій розташовано домоволодіння за адресою : АДРЕСА_2 перебувають такі будівлі: сараї літер «Г», «В», « Е», літня кухня літер «Б», уборна літер «Д». Сарай літер «Г» має розміри згідно плану 6,20 Х 3,10, висотою 1,70 м. Самовільно збудованим приміщення лише є сарай літер «Е». (а.с.128-129).

Рішенням Веселівської сільської ради м. Судака від 12 грудня 1997 року передано у приватну власність ОСОБА_15 земельну ділянку, площею 1415,14 кв.м., для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (арк. справи 132).

ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_1( як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом а.с.127).

21 травня 2009 року на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_15, яка складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Веселівською сільською радою 03 грудня 1991 року за реєстром № 110, зареєстрованого в БТІ м. Феодосії 30 січня 1992 року за № 139 (128) (арк. справи 126, 127). Відповідно до висновку експерта № 5 від 16 травня 2013 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,1313 га. за адресою: АДРЕСА_1 була передана у власність у 1995 році ОСОБА_13 частково за рахунок земель, які знаходились у користуванні ОСОБА_15 разом з частиною сараю літер « Г» площею 0.6 кв.м., який перебував у його власності. (а.с.75-88).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи кам'яний паркан довжиною 16 м, навіс 17 кв.м. не є самовільними та належать на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, розташовані на території земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні, що також згідно висновку експерта частково були передані у право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_10 без належного вилучення у власників.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що право власності на земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_13 виникло раніше ніж у ОСОБА_15, тому його вимоги підлягають задоволенню відповідно уточнених позовних вимог від 25.06.2013 року, оскільки зазначене не підтверджене матеріалами справи, а саме: ОСОБА_13 спірна земельна ділянка була передана у власність 01 лютого 1995 року, що

підтверджується рішення Веселівської сільської ради м. Судака, а ОСОБА_15 набув право власності на домоволодіння до складу якого входить сарай літер «Г» у 1992 році, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03 грудня 1991 року та зареєстрованим 30.01.1992 року, технічним паспортом станом на 27.05.1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗК 1992 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин - укладення договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_15.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено договором відчуження. Тобто право на земельну ділянку автоматично переходило до набувача будівлі.

Тобто на цю угоду поширюються положення чинної до цієї дати ст. 30 ЗК.

Частиною 8 ст. 17 ЗК встановлено, що передання у власність земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян, провадиться лише шляхом вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому законом.

Відомості про те, що право ОСОБА_15 на користування земельною ділянкою під спірними приміщеннями у встановленому законом порядку було припинено, у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів, вважає, виходячи зі змісту вказаних статей Земельного кодексу України (діючого на той час), що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що Веселівською сільською радою м. Судака при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_13 було порушено порядок припинення (вилучення) частини земельної ділянки, на якій розташований належний на той час спадкодавцю ОСОБА_15 на праві власності сарай літер «Г», а в подальшому і паркан та навіс.

Колегія суддів також не погоджується з посиланнями апелянта про те, що ОСОБА_15 підписавши акт узгодження меж земельної ділянки, визнав межі, встановлені при видачі спірної земельної ділянки ОСОБА_13, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_15 на момент підписання акту узгодження міг знати про порушення своїх прав, у зв'язку з відсутністю спеціальних знань та відсутності у нього технічної документації, яка ним виготовлялась у той час.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що сарай літер «Г», кам'яний паркан та навіс є самочинними , оскільки доказів цього матеріали справи не містять.

Також не можна прийняти до уваги твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги, що право власності на земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_13 виникло раніше ніж у ОСОБА_15, що підтверджується випискою із кадастрової книги Веселівскої сільської ради, оскільки згідно відомостей цієї книги ОСОБА_13 була надана земельна ділянка без зазначення адреси, що не може бути доказом саме надання спірної ділянки. (а.с.168). Також відсутні відомості, що межі цієї спірної земельної ділянки були охоплені територією на якій перебувала частина сараю літер «Г», яку придбав спадкодавець ОСОБА_15 у 1991 році.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку ухвалюючи оскаржуване рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Редько Г.В. підпис Моісеєнко Т.І. підпис Романова Л.В. підпис