Рішення № 36108532, 17.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17004/13-ц

Провадження № 2/344/5967/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

11 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення дії трудового договору,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення дії трудового договору, укладеного 12 липня 2007 року.

Позовні вимоги у позовній заяві обґрунтовано тим, що позивач припинив трудові відносини з відповідачем, однак останній не бажає дотримуватися процедури розірвання договору та не заявляється до центру зайнятості, порушуючи право позивача на вибір місця праці та вільний вибір трудових відносин.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечив та суду пояснив, що не може припинити трудовий договір в односторонньому порядку, а тому звернувся до суду. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач проти заочного розгляду справи не заперечив та подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи, надіславши відповідачу копію заочного рішення для забезпечення можливості подання заяви про його перегляд.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, які надані суду позивачем на обґрунтування позовних вимог, зясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а також про часткову обґрунтованість позовних вимог у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, слід вчиняти в письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачу позивачем надсилалось повідомлення претензія від 12.10.2013 року про необхідність розірвання трудового договору від 12.07.2007 року, однак відповіді на неї ОСОБА_1 не отримав. Зазначена обставина нічим не спростована (а.с.а.с. 7, 9).

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до п. 7 укладеного між сторонами 12 липня 2007 року трудового договору, при вирішенні питань, не передбачених цим договором, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю України (а.с. 8).

Оскільки порядок одностороннього розірвання вказаного трудового договору не передбачений його умовами, суд вважає за можливе застосувати положення ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність припинення трудових відносин між сторонами за трудовим договором від 12 липня 2007 року та порушення відповідачем порядку зняття з реєстрації трудового договору в державній службі зайнятості.

З цих підстав, враховуючи встановлену у ст. 43 Конституції України заборону примусової праці, право ОСОБА_1 на здійснення права на працю, вищезазначені законодавчі норми, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та обєктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленим порушення відповідачем права позивача на розірвання трудового договору від 12 липня 2007 року, тобто припинення трудових відносин за цим договором.

У звязку з необхідністю захисту такого порушеного права ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення в частині припинення всіх зобовязань за укладеним між сторонами трудовим договором від 12 липня 2007 року шляхом розірвання цього договору.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Вимога про припинення дії трудового договору з 21 жовтня 2013 року до задоволення не підлягає, оскільки судом встановлено обставини виключно станом на день винесення рішення, яке підлягає виконанню тільки у випадку набрання ним законної сили, і в даному випадку не має зворотної дії у часі.

Судовий збір у розмірі 114,70 грн. слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 24, 43, 55, 124 Конституції України, ч. 2 ст. 15, ст.ст. 16, 202, 203, 208, 651, 653 Цивільного кодексу України, керуючись нормами цивільного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення дії трудового договору задовольнити частково.

Припинити дію укладеного 12 липня 2007 року між ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 «а», с. Клузів, Тисменицький район Івано-Франківської області, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, трудового договору, зареєстрованого в Івано-Франківському міському центрі зайнятості Івано-Франківської області за № 1618, шляхом його розірвання, із зняттям з реєстрації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 114 грн. 70 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяБойчук О.В.