Рішення № 36108384, 12.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16672/13-ц

Провадження № 2/344/5865/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіПастернак І.А.

секретаряКниш Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 21.10.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3.

В шлюбі у них народився син ОСОБА_4, 22.03.2006р.н. та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які на даний час проживають з позивачкою.

Більше двох останніх років вони з відповідачем не проживають, спільного господарства не ведуть та шлюбних відносин не підтримують. Причиною розпаду сімї стали різні інтереси та погляди на сімейне життя.

Вважає, що шлюб існує лише формально, шлюбні відносини вони не підтримують, а тому, примирення та збереження їхньої сім"ї є не можливим. Просила шлюб розірвати та залишити дітей з нею на проживання.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги уточнила, просила прізвище при реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС не змінювати на дошлюбне.

В попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що 23.07.2013 року він змінив прізвище та імя з Ліцовського Любомира на Синишин Андрій. В судове засідання відповідач не з"явився, подав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги викладені в заяві підтримує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги пояснення позивачки судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи згідно свідоцтва про шлюб Серія І-НМ № 018448 від 29.03.2006 року сторони 21.10.2005 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено запис в Книзі реєстрації шлюбів за №1754 (а.с.7). Від даного шлюбу у подружжя народилися син ОСОБА_4, 22.03.2006р.н. Та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4,5).

Відповідач ОСОБА_3 змінив імя про що 23.07.2013 року складено відповідний актовий запис №107, прізвище, власне імя, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені Серія І-НМ №011051 виданого 23.07.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (а.с.31).

Позивачка стверджує, що вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем уже більше двох років, відповідач не підтримує сімейних відносин, не веде з нею спільного господарства. На думку позивачки шлюб їх існує формально, миритися вона не бажає, збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам їхніх малолітніх дітей. Тому такий шлюб зберігати не доцільно. Крім цього, позивачка повідомила, що відповідач не заперечує проти залишення на проживання їхніх малолітніх дітей з нею. Даний факт підтверджується заявою відповідача, який не заперечує проти заявлених позовних вимог позивачки(а.с. 30).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки, сторони не підтримують шлюбні відносини, їхній шлюб існує формально, сторони добровільно узгодили питання щодо проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1, а тому шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 21.10.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено запис в Книзі реєстрації шлюбів за № 1754 розірвати.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Про способи виконання обов`язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2013 року становить 1210 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України і розяснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує, що відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання дітей.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів слід задоволиити, стягувати з відповідача в користь позивачки на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти щомісячно в розмірі по 800 (вісімсот) гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття, починаючи з 17.10.2013 року.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», ст. ст. 104, 110, 112, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 11, 88, 197 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 21.10.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено запис в Книзі реєстрації шлюбів за № 1754 розірвати.

Малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер анульований, НОМЕР_1 виданий Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі по 800 (вісімсот) гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 17.10.2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер анульований, НОМЕР_1 виданий Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяПастернак І.А.